Справа № 481/1008/19
Провадж.№ 2-з/481/7/2019
/про забезпечення позову/
"17" вересня 2019 р. м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Філіпської Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору удаваним та поділ майна,
встановив:
позивач звернувся до суду із позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати договрі дарування житлового будинку від 03 червня 2014 року удаваним правочином, визнати його договором купівлі-продажу; визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та розділити його, виділивши йому 1/2 частину будинку.
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
До суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просить суд накласти арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відтак, судове засідання ухвалено судом провести у відсутності учасників судового провадження та без фіксування судового засідання технічними засобами, що не суперечить правовим приписам ст.ст. 153, 247 ЦПК України.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали додані до неї та матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що таку заяву слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч.1ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходизабезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Недопускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Недопускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Недопускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку дотакого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантуванняв кладів фізичнихосіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».
Відповідно до змісту п. 3 Постанови, згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:
-між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
-з'ясувати обсяг позовних вимог,
-дані про особу відповідача, а також
-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз'яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому він просить визнати договір дарування житлового будинку від 03.06.2014 року, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , удаваним правочином та визнати його договором купівлі-продажу; визнати такий будинок спільною сумісною власністю подружжя та поділити його.
Судом встновлено, що спірний будинок на праві привтаної власності належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 03.06.2014 року.
Із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, вбачається, що станом на час розгляду заяви про забезпечення, між сторонами дійсно виник спір, що стосується житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать відповідачці. Так, позивач посилався на те, що під час його шлюбу із відповідачкою ними було придбано згаданий вище будинок та укладено договір дарування останнього, який він вважає удаваним, а житловий будинок їх спільним сумісним мйаном.
Захід забезпечення позову, про який просить позивач (накладення арешту на спірне майно), стосується та співмірний позовним вимогам та забезпечує виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки унеможливлює, зокрема, відчуження виключно спірного майна (предмету спору) та вчинення будь-яких інших дій з цим майном.
Крім цього, невжиття такого заходу слід вважати ставило б під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову: оскільки спірне майно може бути відчуженим, зважаючи на перебування такого спору у суді; також є загроза того, що спірне майно може бути видозмінене або іншим чином реконструйоване, переобладнане тощо, що знову ж може утруднити чи зробити неможливим виконання потенційно можливого рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд, враховуючи усе вище викладене, та, еруючись ст. ст.151-153 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору удаваним та поділ майна, задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскарження до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена 17.09.2019 року.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя І.І.Ціпивко