Справа № 740/2273/19
Провадження № 2/740/921/19
02 жовтня 2019 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.
з участю секретаря Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 06.10.2018 року в розмірі 3600 доларів США; 540 доларів США процентів за користування позиковими коштами; суму 3 % річних від простроченої суми заборгованості та процентів в розмірі 24,16 доларів США, а всього 4164,16 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.10.2018 року позивач надав відповідачу позику, а саме грошові кошти у розмірі 3600 доларів США зі сплатою за користування коштами 3% щомісячно та кінцевим терміном повернення вказаних коштів до 01.03.2019 року, що підтверджується розпискою з підписом відповідача від 06.10.2018 року. Разом з тим, відповідач грошові кошти у зазначений термін не повернула, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Станом на день звернення до суду з позовом відповідач своїх зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим позивач вважає, що на його користь, окрім основної суми боргу за договором позики в розмірі 3600 доларів США, має бути стягнуто проценти за користування позиковими коштами 540 доларів США (3600 х 3% / 100 х 5 місяців) за період з 07.10.2018 року по 28.02.2019 року включно та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 01.03.2019 року по 10.05.2019 року (3600 доларів США х 3% х 71 день : 365 : 100 % = 21,01 доларів США; 540 доларів США (процентів) х 3 % х 71 день : 365 : 100 % = 3,15 доларів США). Разом сума 3 % річних основного боргу та процентів 24,16 доларів США.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився надавши заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи в його відсутність, надавши оригінал розписки.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надавши заяву в якій визнала заявлені вимоги та просила розглянути справу в її відсутність.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши позицію сторін по справі, те, що позивачем підтримано заявлені вимоги, а відповідачем визнано заявлені вимоги, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06.10.2018 року між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у сумі 3600 доларів США зі сплатою за користування позикою 3% щомісячно. Факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем, отримання останньою від позивача вищезазначеної суми у розмірі 3600 доларів США, а також волевиявлення відповідача повернути отримані в борг гроші не пізніше 01.03.2019 року, підтверджується відповідною розпискою, підписаною відповідачем, оригінал якої долучено до матеріалів справи, проте у зазначений в розписці строк відповідач борг не повернула.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має права вимагати його виконання у будь-який час.
При цьому, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення позивачу ОСОБА_1 суми позики в повному обсязі до 01.03.2019 року, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 3600 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову 11.05.2019 року складає 94341 гривня.
Стосовно стягнення з відповідача процентів та трьох процентів річних за користування позикою суд зазначає наступне.
Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України під час розгляду справи у справі № 6-1412цс16 статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно боргової розписки остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 01.03.2019 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування позиковими коштами 540 доларів США (3600 х 3% / 100 х 5 місяців) за період з 07.10.2018 року по 28.02.2019 року включно відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного судом, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову 11.05.2019 року, складає 14151,18 гривень.
Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення за період з 01.03.2019 року по 10.05.2019 року, що становить 3600 доларів США х 3% х 71 день : 365 : 100 % = 21,01 доларів США (основного боргу); 540 доларів США (процентів) х 3 % х 71 день : 365 : 100 % = 3,15 доларів США (процентів); разом сума 3 % річних основного боргу та процентів відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного судом складає 24,16 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову 11.05.2019 року складає 633,13 гривень.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за договором позики грошових коштів щодо повернення позивачу суми позики, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, судовий збір у розмірі 1091,25 гривень, що становить 1 % від ціни позову 109125,31 (94341 гривень + 14151,18 гривень + 633,13 гривень).
Керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 3600 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову складає 94341 (дев'яносто чотири тисячі триста сорок одна) гривня, 540 доларів США процентів за користування позиковими коштами, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову складає 14151 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят одна) гривня 18 копійок, трьох процентів річних 24,16 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову складає 633 (шістсот тридцять три) гривні 13 копійок, а також судовий збір в розмірі 1091 (одна тисяча дев'яносто одна гривня) 25 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ніжинського
міськрайонного суду В.Г. Пантелієнко