Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №822/1943/16
адміністративне провадження №К/9901/21052/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Дашутіна І.В., Жука А.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року (головуючий суддя - Данилюк У.Т.)
і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.)
у справі №822/1943/16
за позовом ОСОБА_1
до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії
про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за час вимушеного прогулу.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії (далі - «УМВС України в Хмельницькій області»), в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки за час вимушеного прогулу з 6 листопада 2015 року до 13 липня 2016 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач при звільненні позивача невчасно видав йому трудову книжку, а отже повинен сплатити позивачу середній заробіток у зв'язку із такою затримкою.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи таке рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що є судове рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено, що вини відповідача щодо неотримання позивачем вчасно трудової книжки немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Скаржник зазначає, що вина відповідача наявна у затримці видачі трудової книжки, оскільки на його адресу не надходило жодного письмового повідомлення від відповідача із вказівкою отримати трудову книжку. Письмову заяву щодо пересилання трудової книжки на його поштову адресу він не подавав, тому відповідач порушив вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. А також і те, що відповідач відправив позивачу трудову книжку, яка останньому не належить. В змісті надісланої трудової книжки відсутні відомості про його попередні місця роботи та відсутній особистий підпис.
Також позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій позбавили його реальної можливості спростувати факти, що викладені у акті про відмову отримати трудову книжку від 6 листопада 2015 року та належним чином захистити свої права. Зазначив і те, що судами попередніх інстанцій не зважаючи на його клопотання не витребовувалися докази та не допитувалися свідки у цій справі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що він дотримав вимоги чинного законодавства України при звільненні позивача і видачі йому трудової книжки, що підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі №822/880/16, яка набрала законної сили.
Доводи позивача щодо порушення відповідачем Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при заповненні його трудової книжки, на думку відповідача є необґрунтованими і не можуть бути предметом розгляду цієї справи.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 листопада 2015 року наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області №310-о/с позивача звільнено з посади начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України через скорочення штатів у запас Збройних Сил, на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного наказу в частині звільнення зі служби та поновлення на посаді, однак постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі №822/880/16, яка набрала законної сили 25 серпня 2016 року, в задоволенні позову було відмовлено.
Трудова книжка була направлена відповідачем цінним листом на адресу позивача 6 липня 2016 року і отримана ним 13 липня 2016 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, спеціальним законодавством (вказаними Законом та Положенням) не встановлено порядок видачі звільненому працівнику трудової книжки, то в даному випадку слід застосовувати норми, визначені Кодексом законів про працю України (далі - «КЗпП України»).
Статтею 47 КЗпП України вказано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно абзаців 5, 6 підпункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58, також визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
З матеріалів справи вбачається, що 6 листопада 2015 року працівниками УКЗ УМВС України в Хмельницькій області в кабінеті №228 позивачеві повідомлялось, що його звільнено з органів внутрішніх справ з 6 листопада 2015 року за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, згідно з пунктами 10 і 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію». Позивачеві було запропоновано здати службове посвідчення працівника міліції, обхідний лист та отримати трудову книжку і тимчасовий військовий квиток офіцера запасу.
Однак, позивач повідомив, що посвідчення при собі не має, трудову книжку отримувати не буде, оскільки ще не підписав обхідний лист. У зв'язку з відмовою позивача здавати службове посвідчення працівника міліції, обхідний лист і отримати трудову книжку і тимчасовий військовий квиток офіцера запасу працівниками УКЗ УМНС України в Хмельницькій області складено відповідний акт.
Верховний Суд звертає увагу на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд під час розгляду справи №822/880/16 за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Хмельницькій області, ГУ Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, допитував свідків, які підтвердили, що 6 листопада 2015 року працівниками УКЗ УМВС України в Хмельницькій області дійсно позивачеві повідомлялось про його звільнення у зв'язку з чим було запропоновано здати службове посвідчення працівника міліції, обхідний лист та отримати трудову книжку і тимчасовий військовий квиток офіцера запасу. Проте позивач повідомив, що посвідчення при собі не має, трудову книжку отримувати не буде.
Дані обставини встановлені і відображені в постанові Хмельницького окружного адміністративного суду віл 6 липня 2016 року у справі №822/880/16, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та, як наслідок, набрала законної сили.
На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вказані обставини доказуванню не підлягають оскільки відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Верховний Суд відхиляє аргумент позивача, що судами попередніх інстанцій не витребовувалися докази та не допитувалися свідки, оскільки в матеріалах справи достатньо письмових доказів що стосуються суті спору і дозволяють винести законне та обґрунтоване рішення у справі.
Також Верховний Суд відхиляє аргументи позивача про порушення відповідачем Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при заповненні його трудової книжки, оскільки предметом цієї справи не є визнання протиправними дій УМВС України в Хмельницькій області щодо заповнення трудової книжки та порядку її направлення.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки є безпідставною, оскільки, як вже встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, вини УМВС України в Хмельницькій області в тому, що позивач не отримав свою трудову книжку 6 листопада 2015 року, тобто в день звільнення, немає.
Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 грудня 201 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Н.М. Мартинюк
Судді І.В. Дашутін
А.В. Жук