Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №415/5600/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22973/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 січня 2017 року (суддя - Калмикова Ю.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (колегія суддів: Василенко Л.А., Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі УПСЗН Лисичанської міської ради), в якому просив:
визнати неправомірними дії УПСЗН Лисичанської міської ради щодо скасування з 01.07.2015 р. 50-відсоткової пільги, наданої з 30.12.2002 р., з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
зобов'язати УПСЗН Лисичанської міської ради поновити з 01.07.2015 р. право на отримання позивачем та членами його родини 50-відсоткової пільги з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї;
зобов'язати УПСЗН Лисичанської міської ради надати газо-, водо-, тепло- та електропостачальним підприємствам міста Лисичанська інформацію права на отримання 50-відсоткової пільги на оплату послуг, що постачаються даними підприємствами та організаціями з 30.12.2002 р. і довічно.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 січня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зазначеного позову.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 січня 2017 року змінено в обгрунтуванні описової та мотивувальної частин. В іншій частині постанову суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що пільга у вигляді 50% знижки на оплату комунальних послуг надана йому та його сім'ї довічно без обмеження будь-яким строком та у відповідності до чинного на момент виходу на пенсію законодавства України, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для припинення дії пільги у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 є працівником міліції, який звільнений від служби у грудні 2002 року.
До 30.06.2015 позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги на підставі ст.22 Закону України «Про міліцію».
Листом відповідача від 18.10.2016 №9561 на заяву позивача від 17.10.2016 повідомлено про припинення у ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг, які були передбачені ст.22 Закону України «Про міліцію», оскільки зазначений закон втратив чинність з 07.11.2015 на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ.
Згідно відповіді УПСЗН Лисичанської міської ради від 10.02.2017 №1112, наданої на виконання судового запиту Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, з 01.07.2015 набрав чинності новий Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 № 389. Відповідно до п. 3 цього Порядку пільги надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. ОСОБА_1 був письмово попереджений про необхідність подання декларації про доходи та майновий стан відповідно до змін в чинному законодавстві, але до УПСЗН не з'явився. Таким чином, дія особової електронної картки ОСОБА_1 була зупинена з 01.07.2015 у зв'язку з відсутністю інформації про майновий стан пільговика. У зв'язку з втратою чинності Закону України «Про міліцію» 07.11.2015 електронна картка ОСОБА_1 як пільговика міліціонера на пенсії, була автоматично закрита.
Позивач, не погодившись із такими діями відповідача звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до п.15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не передбачені пільги з оплати житлово - комунальних послуг, то для позивача вони не можуть бути відновлені.
Змінюючи в частині мотивів судове рішення, апеляційний суд надав оцінку правовідносинам за період з 01.07.2015 по 07.11.2015, та зазначив, що в спірний періоднадання відповідної знижки зупинено в установленому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наведене.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на час призначення позивачу спірної пільги, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
На підставі підпунктів "а" та "в" підпункт 1 пункту 68 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 22 Закону України "Про міліцію" внесено зміни: частину четверту доповнено словами "в межах норм, встановлених законодавством", а частину шосту доповнено словами "якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Проте, зміни, внесені підпунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року в статтю 22 Закону України "Про міліцію" частини шосту та сьому викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року внесені зміни в Закон України "Про міліцію" і частина сьома статті 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п'ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаного Закону від 28 грудня 2014 року Кабінетом Міністрів України 4 червня 2015 року прийнято постанову №389, яка набрала чинності 1 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію".
Після набрання чинності Закону №76-VIII внесені зміни до Закону №565, за змістом яких право на отримання працівниками міліції та членами їх сімей, а також працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо збережено, за змістом і колом осіб не звужено.
При цьому, законодавцем встановлено умову, за наявності якої вказана пільга призначається, а саме, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. На виконання зазначеної норми закону Кабінетом Міністрів України затверджено механізм реалізації права на отримання зазначеного виду пільг, яким врегульовано в тому числі види доходів, які враховуються до складу сукупного доходу сім'ї пільговика.
Відповідно до п. 3 Порядку пільги, зазначені у пункті 1 надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Згідно з п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень (стаття 7 Закону).
Отже, з урахуванням вказаних вище норм, з 1 липня 2015 року податкова соціальна пільга (у спірних правовідносинах - 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо) застосовується виключно за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує суму 1710 гривень.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не підтверджено показник середньомісячного сукупного доходу його сім'ї (не більше 1710 грн.), необхідного для визначення права на отримання спірної податкової соціальної пільги.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача права на 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами за період з 01.07.2015 до 06.11.2015.
Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 27 січня 2016 року до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні), виключено.
З 7 листопада 2015 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про Національну поліцію" втратив чинність Закон України "Про міліцію", відповідно до статті 22 якого позивач мав право на 50% знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Отже, Закон України "Про Національну поліцію" не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про Національну поліцію", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
Таким чином, відповідач, зупиняючи застосування пільги позивачу, як пенсіонеру МВС України, у вигляді 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.
Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2018 року у справі № 638/6025/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 227/1458/16-а.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 січня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук