03 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9268/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
представника позивача Шокало В.С.,
представника відповідача Гарасиміва В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (ухвалене судом під головуванням судді Москаля Р.М., дата складення повного тексту рішення не зазначена) у справі № 1.380.2019.001027 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення, -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.01.2019 №UA209000/2019/000046/2.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року задоволено позов повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.01.2019 № UA209000/2019/000046/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами.
Як слідує із змісту апеляційної скарги, відповідач вважає, що рішення про корегування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню. Зазначає, що за поданою позивачем митною декларацією індикатор ризику визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких т/з, склав 5700 євро, що перевищувало заявлену вартість (4000,00 євро). Основними доводами апеляційної скарги є те, що при розгляді поданих до митного оформлення документів було виявлено, що до митного оформлення подано рахунок-фактуру, однак прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавався. Звертає увагу, що декларант здійснював декларування товару за резервним методом і встановив митну вартість у розмірі 4000,00 євро. Застосовуючи єдино можливий резервний метод, джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митницею використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР - 5700 євро. Вказує, що судом не вірно встановлені обставини справи, що митну вартість автомобіля заявник визначив за ціною договору, яка зазначена в рахунку фактурі, а також безпідставні посилання на додатково додані документи, зокрема договір купівлі-продажу та підтвердження оплати готівкою, які не були предметом дослідження митницею на час прийняття оскаржуваного рішення.
Позивач на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подав відзив, у якому зазначає, що суд першої інстанції правильно встанови обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права, а кожне твердження скаржника вважає необґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 30 грудня 2018 рок через декларанта/представника фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 разом з митною декларацію UА209190/2018/047416, поданою в електронній формі, представлено до митного оформлення товару - легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального використання, марка: FIAT модель Punto VIN-код НОМЕР_1 . В митній декларації заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 2500 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено позивачем за 6 резервним методом. Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 2500 євро, в графі 45 «коригування» вказано митну вартість товару у розмірі 126856,55 грн. що складає 3999,99 Євро, в графі 23 «курс валюти» 31,71413800 (а.с. 24).
Згідно графи 44 наведеної декларації митному органу надано для підтвердження митної вартості товару наступні документи:
- рахунок-фактуру (інвойс) 214/12/2018 (а.с.19);
- акт проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2018/71475 від 10.12.2018 (а.с.44);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.06.2015 (а.с.45);
- договір про надання послуг митного брокера б/н від 26.12.2018;
- довіреність ННМ 355537 від 08.12.2018 (а.с.21);
- заяву на посвідчення від 26.12.2018;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.45565-18 від 11.12.2018 ;
- паспортні документи.
З метою митного оформлення автомобіля ОСОБА_1 сплатила попередні обов'язкові платежі в сумі 28871,37 грн., що підтверджується квитанцією №43 від 07.12.2018 (а.с. 53).
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган направив декларантові електронне повідомлення, у якому зазначив: «Прошу надати оригінали документів та документи, що підтверджують митну вартість» (а.с. 46).
18.01.2019 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення №UA209000/2019/000046/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5700 євро. Прийняте рішення відповідач мотивував тим, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована» АСАУР ДФС. В рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР (а.с. 40-41).
На підставі рішення про коригування митної вартості Львівська митниця ДФС прийняла рішення про відмову у митному оформленні транспортного засобу за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до митної декларації № UA209190/2018/047416 від 30.12.2018 та доданих до неї документів (а.с. 42), оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00122. В картці відмови вказано, що декларантом порушено умови декларування, передбачені п.1 п. 8 статті 257 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку, єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 № 651; невірно розрахована митна вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД. Неможливість митного оформлення обґрунтовано необхідністю внесення змін у гр. 12,45 МД у зв'язку із коригуванням митної вартості товару після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000046/2.
З метою отримання транспортного засобу у вільних обіг 22.01.2019 декларант подав митну декларацію №UA209190/2019/007604 (а.с. 27), в якій відобразив обставини щодо випуску транспортного засобу у вільний обіг з урахуванням рішення про корегування митної вартості товару, шляхом розмитнення під гарантії, про що свідчить код документа 1501 (рішення про коригування митної вартості) у гр.44 та код 55 (випуск під гарантійне зобов'язання) відображений у колонці «СП» гр. 47 вказаної декларації. При цьому, у рядку 43 названої декларації позивач відобразив, що розрахована ним митна вартість розрахована за 1 (ціною договору) методом (ліва колонка вказаної графи), а в правій колонці названої графи позивач відобразив обставини щодо визначення митним органом митної вартості товару за 6 (резервним) методом.
19.04.2019 ОСОБА_1 в порядку статті 55 МК України звернулася до начальника Львівської митниці ДФС із заявою, на виконання пункту 8 статті 55 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару надала додаткові документи: договір купівлі-продажу № 03/12/18 від 06.12.2018; довідку банку РКО Банку Польскі про зарахування готівкових коштів в сумі 2500 євро від ОСОБА_1 на рахунок польської фірми EUROCAR&COMPANY відповідно до рахунку-фактури № 214/12/2018 (а.с. 67). В заяві декларант просила скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2019 № UA209000/2019/000046/2 та повернути (вивільнити) фінансову гарантію в розмірі 32517,32 грн.
Як видно з договору купівлі-продажу №03/12/18 від 06.12.2018, ОСОБА_1 придбала у польської фірми EUROCAR&COMPANY транспортний засіб марки FIAT модель Punto VIN-код НОМЕР_1 за ціною 2500 євро (а.с. 16-18).
У пункті 5 цього договору зазначено, що загальна вартість договору становить 2500 євро. Продавець виписав покупцю рахунок-фактуру (інвойс) №214/12/2018 від 07.12.2018 (а.с.19). Згідно довідки про підтвердження готівкового розрахунку, виданої банком, ОСОБА_1 сплатила на користь фірми EUROCAR&COMPANY 2500 євро відповідно до рахунку-фактури №214/12/2018 (а.с. 20). 10.12.2018 продавець оформив митну декларацію країни відправлення №18PL402010E1192920, у якій відобразив ціну 10768 польських злотих, що еквівалентно 2500 євро (а.с. 23).
Львівська митниця листом № 1715/ДЗН/13-70-19 від 25.04.2019 на заяву позивачки від 19.04.2019 надала відповідь та повідомила ОСОБА_1 про те, що рішення про визначення митної вартості від 18.01.2019 № UA209000/2019/000046/2 не підлягає перегляду у зв'язку з закінченням визначеного частиною 8 статті 55 МК України терміну подання документів (а.с. 84).
Позивач, не погодившись із наведеним рішенням відповідача, оскаржив його до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, у свою чергу відповідачем не доведено підставності виникнення сумнівів щодо задекларованої позивачем митної вартості автомобіля. Тому суд прийшов до висновку, що встановлені у справі обставини свідчать про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів критерію обґрунтованості акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, передбаченого п.3 ч.2 ст.2 КАС України, вважаючи, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях та жодним чином не підтверджені. Натомість суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.12.2018 через декларанта/представника ФОП ОСОБА_2 разом з митною декларацію до митного органу саме для підтвердження задекларованої митної вартості товару транспортного засобу марки FIAT модель Punto VIN-код НОМЕР_1 надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) 214/12/2018 (а.с.19); акт проведення огляду (переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209030/2018/71475 від 10.12.2018 (а.с.44); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.06.2015 (а.с.45); договір про надання послуг митного брокера б/н від 26.12.2018; довіреність ННМ 355537 від 08.12.2018 (а.с.21); заяву на посвідчення від 26.12.2018; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.45565-18 від 11.12.2018; паспортні документи.
З перелічених документів вбачається, що заявлена фактурна вартість транспортного засобу марки FIAT модель Punto VIN-код НОМЕР_1 складає 2500,00 євро.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:
- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;
- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для витребування додаткових документів слугували обставини, що подані документи не є оригіналами та не підтверджують митну вартість.
При цьому, митний орган не конкретизував, які саме документ подані не в оригіналі та саме яких документів в оригіналі не вистарчає для підтвердження заявленої митної вартості.
Зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Із змісту вимоги митного органу про надання оригіналів документів та документів, які підтверджують митну вартість слідує, що митним органом витребувано не конкретизовані документи, перелічені у ст. 53 МК України необхідність подання яких передбачено вказаною нормою саме для усунення виявлених недостовірностей.
Досліджуючи електронне повідомлення митного органу, адресоване декларанту, колегією суддів встановлено, що названа вимога митного органу не містить конкретизованих причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах, а також не містить переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.
Встановлено, що додаткові документи декларантом не надані.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є:
1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості;
5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач навів підставу яка не передбачена ст. 55 МК України, а зокрема не підтвердження документально митної вартості та наявності у митного органу інформації щодо вартості транспортного засобу, яка згенеровано АСАУР ДФС на рівні 5700 євро у зв'язку з чим задекларовану митну вартість.
Окрім цього, у даному рішенні зазначається про те, що відповідачем проведено консультації з декларантом відповідно до ст.57 МК України. Також, вказано про неможливість застосування інших методів оцінки вартості товару, зокрема методів 2а та 2б з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в та 2г, і на цій підставі застосовано резервний метод при її здійсненні. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
При цьому, колегією суддів встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яких саме відомостей не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують їх числові значення митної вартості.
Водночас колегією суддів встановлено, що відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Водночас, колегією суддів встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не міститься відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів, а також не зазначено вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. З тих підстав колегія суддів вважає його необґрунтованим. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач повинен зазначити про наявність підстав, перелічених у ч. 1 ст.55 МК України та обґрунтувати причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за документами, наданими позивачем до митного оформлення.
Посилання відповідача на обставини щодо спрацювання даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості.
Оскаржуване рішення не містить інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Водночас оскаржуване рішення в супереч положень не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, що в свою чергу було перешкодою для декларанта у зібранні необхідних додаткових документів для підтвердження задекларованої ним митної вартості у встановлений Митним кодексом строк.
З огляду на обумовлені обставини колегія суддів прийшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам, переліченим у підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Окрім того, судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є наслідком неналежного вчинення відповідачем дій щодо по формуванню направленої позивачу вимоги, яка не містила конкретизованих причин за яких митний орган не міг підтвердити числові значення задекларованої позивачем митної вартості та чіткого переліку документів (із переліку зазначеного у ч. 3 ст. 53 МК України), які слід було подати позивачу на підтвердження обставин з приводу задекларованої ним митної вартості.
Про обставин щодо неподання позивачем платіжних документів про оплату вартості транспортного засобу, відповідач зазначив лише у відзиві на позовну заяву в ході розгляду скарги. При цьому, жодних доказів про витребування платіжного документу з приводу оплати вартості ввезеного позивачем транспортного засобу до моменту прийняття оскаржуваного рішення, відповідач суду не надав та не зазначив.
Приписи частин 1 та 2 статті 77 КАС України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що для доведеності заявленої митної вартості декларованого товару - автомобіля марки FIAT модель Punto VIN-код НОМЕР_1 ОСОБА_1 в порядку статті 55 МК України звернулася із заявою до начальника Львівської митниці ДФС, до якої додала додаткові документи: договір купівлі-продажу № 03/12/18 від 06.12.2018, довідку банку про зарахування готівкових коштів в сумі 2500 євро на рахунок польської фірми EUROCAR&COMPANY відповідно до рахунку-фактури № 214/12/2018, однак митний орган ці документи не прийняв до розгляду як таких, що подані поза межами встановленого ч. 8 ст. 55 МК України.
Такі документи як додатково подані можуть свідчити про відсутність розбіжностей із поданим до митного оформлення рахунком-фактурою (інвойс) 214/12/2018 щодо числових значень вартості розмитнюваного товару, на які звернув увагу суд першої інстанції. Водночас, колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що наведені вище документи подані до митного органу поза межами строку, встановленого ч. 8 ст. 55 МК України, і на цей період у митниці не було достатньо підстав приймати їх до розгляду.
Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов'язкових відомостей, визначених підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Стосовно ж наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які, повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару, відповідачем здійснено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 5700,00 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. При цьому, відповідач обґрунтував неможливість застосування основного методу (за ціною договору) та інших другорядних методів тим, що метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 26 (ст.60 МКУ) не може бути застосований з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МКУ) та метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
10.04.2008року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.
Відповідно до статті УІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна гуртуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи при митному оформленні названого транспортного засобу позивачем зазначалась фактурна вартість (гф.22) в розмірі 2500 Євро, яка підтверджена документально. Митну ж вартість товару з якої позивач обраховував митні платежі в графі 45 позивач визначив за резервним 6 методом на рівні 126865,55 грн, що складає 3999,99 Євро. Таким чином, позивач незважаючи на мешу фактурну вартість придбаного ним транспортного засобу, заявив до митного оформлення з метою сплати митних платежів митну вартість, яка значно перевищувала ціну придбання такого транспортного засобу, що вказує, що позивач не мав наміру ухилятися від сплати митних платежів, або зменшити їх суму.
З оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідачем зазначено про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару у розмірі 5700 євро. При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларацій за якою ввезено такий товар, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).
Адже вартість транспортного засобу 2015 року окрім зазначених характеристик залежить і від року його ввезення на митну територію України та часу перебування транспортного засобу в обігу.
Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про якій йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.001027 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню виключно порядку на та умовах, визначених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2019 року.