Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №817/995/15
адміністративне провадження №К/9901/54054/18, №К9901/55399/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Івашка О.Л.
учасники справи:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Воробйової О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/995/15
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами ОСОБА_2
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Капустинського М. М., суддів - Моніча Б. С., Охрімчук І. Г.,
та Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Жуковської Л.А.,
та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді - Капустинського М.М., суддів - Моніча Б. С., Охрімчук І. Г.
I. Суть спору
1. 06 квітня 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області, правонаступник - Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області), в якому просила, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ від 06 березня 2015 року №23-о «Про звільнення ОСОБА_2 »;
1.2. поновити позивача на роботі на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області;
1.3. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно посилається як на підставу для її звільнення лише на зазначення нею недостовірних даних в декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, а саме: невнесення відомостей щодо транспортного засобу «SEAT MARBELLA», 1991 року випуску, неточне зазначення площ належних земельних ділянок, незазначення наявних у її власності земельних ділянок. При цьому у висновку, складеному за результатами проведеної перевірки декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, установлено, що вартість майна, зазначеного у вказаній декларації, за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
3. Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що за результатами проведеної перевірки, з урахування письмових пояснень ОСОБА_2 і документів, наданих позивачем, установлено, що ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_2 з 1997 року працювала на різних посадах в податкових органах, наказом ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області №5-0 від 29 грудня 2014 року призначена на посаду головного державного інспектора у відділ адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб.
5. Позивачем до ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області подано заяву про проведення щодо неї перевірки, що передбачена Законом України "Про очищення влади", а саме: даних указаних в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
6. За результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_2 відповідачем складено висновок від 27 лютого 2015 року №1433 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", відповідно до якого установлено, що ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_2
7. Під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_2 задекларовано дві земельні ділянки за адресами: у АДРЕСА_2 , загальною площею 2100 м2; АДРЕСА_3 , загальною площею 11000 м2. Задекларована загальна площа вказаних земельних ділянок не відповідає наявній податковій інформації та є більшою, ніж це підтверджується наданими позивачем документами.
7.1. ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не відображено відомості щодо перебування у її власності таких земельних ділянок: двох земельних ділянок на території Олександрійської сільської ради площею 0,0211 га та 0,0243 га, призначених для ведення особистого селянського господарства; земельної ділянки у с. Олександрія Рівненського району площею 0,0046 га, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
7.2. ОСОБА_2 задекларовано житловий будинок у АДРЕСА_1, площа квартири, що їй належить 180 м 2 . Згідно з наданими поясненнями та копіями технічного паспорту, площа квартири, що належить ОСОБА_2 , складає 198,1м2 (68% від загальної площі будинку).
7.3. ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не відображено зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 транспортний засіб марки «SEAT MARBELLA», 1991 року випуску, інформацію щодо якого надано листом Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області №35/24-461 від 29 січня 2015 року у відповідь на запит № 373 від 22 січня 2015 року.
7.4. Вартість майна (майнових прав), указаного (указаних) ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого (набутих) ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел.
8. 06 березня 2015 року на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 06 березня 2015 року, в.о. начальника ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ № 23-о, яким відповідно до висновку ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області від 27 лютого 2015 року № 1433/17-117 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про очищення влади" звільнено 06 березня 2015 року ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
9.1. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 06 березня 2015 року № 23-0 "Про звільнення ОСОБА_2 ".
9.2. Поновлено ОСОБА_2 на роботі в Державній податковій інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб з 10 березня 2015 року.
9.3. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 236 174,52 грн (двісті тридцять шість тисяч сто сімдесят чотири гривні 52 коп).
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного наказу, оскільки при його прийнятті відповідачем не було враховано, що за результатами перевірки, проведеної ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області, також було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел.
11. Суд першої інстанції також констатував порушення процедури звільнення позивача у зв'язку з тим, що її було звільнено під час перебування на лікарняному.
12. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 280 тис. 240 грн 27 коп (двісті вісімдесят тисяч двісті сорок гривень) 27 коп за період з 10 березня 2015 року по день постановлення цього судового рішення (29 травня 2018 року).
13. Скасовуючи рішення в частині, суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із сум середньоденного заробітку позивача за жовтень та грудень 2014 року, а не за січень і лютий 2015 року як це зробив суд першої інстанції.
ІV. Касаційне оскарження
14. 22 червня 2018 року та 06 липня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційні скарги відповідача та позивача.
15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, уважає їх необґрунтованими та незаконними, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
16. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що одним із критеріїв перевірки осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», є достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Оскільки ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік відображено недостовірні відомості, то відповідач правомірно вказав у висновку про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».
17. Відповідач зазначає, що внаслідок того, що судове засідання в суді першої інстанції проведено у порядку письмового провадження, він був позбавлений можливості подати до суду всі належні докази, зокрема, довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
18. Відповідач зауважує, що висновок судів попередніх інстанцій про звільнення позивача під час перебування на лікарняному не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в день звільнення позивач перебувала на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу та актом про присутність на роботі ОСОБА_2 , які долучені до матеріалів справи та не оцінені судами попередніх інстанцій.
19. Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то відповідач зазначає, що ним надано розрахунок середньоденного заробітку (лист № 1042/8/17-16-05-15 від 25 травня 2018 року) за січень і лютий 2015 року, яким визначено іншу суму, ніж ті суми, що використані для обрахунку як судом першої, так і апеляційної інстанцій.
20. Позивач у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направити справу на повторний розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції, в іншій частині постанову залишити без змін.
21. Порушення норм матеріального права доводиться позивачем на підставі того, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог абзацу 3 та 4 пункту 2, пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, для обрахування середньомісячного заробітку використовує суму доходу не за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню (січень і лютий 2015 року), а довільно за жовтень і грудень 2014 року.
22. У порушення вимог статей 72, 74, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, на думку позивача, судом апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції не оцінено змісту довідок, наданих відповідачем, в яких зазначено суми доходу позивача за січень та за лютий 2015 року.
23. У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи та просить залишити без задоволення.
24. 26 червня 2018 року та 13 липня 2018 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами відповідача та позивача (суддя-доповідач Стрелець Т. Г.).
25. 07 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2019 року № 658/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Радишевська О. Р., Уханенко С. А.
27. 30 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про заміну відповідача у справі його правонаступником та замінено Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Закон України "Про очищення влади" визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
33. Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
34. Визначення поняття «очищення влади (люстрація)» міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
35. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).
36. Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
37. Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, установленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року.
38. В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:
38.1. аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
38.2. порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
38.3. порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
39. За правилами частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
40. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за передні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не працював жодного робочого дня середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 порядку.
41. Пунктом 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
42. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
43. Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
44. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
45. Четвертою статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
46. Частиною першою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
47. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Згідно зі статтею 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
49. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
49.1. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
50. Приписами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
VІ. Позиція Верховного Суду
51. Матеріалами справи підтверджено, що позивач, обіймаючи посаду головного державного інспектора в відділі адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, є особою щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).
52. Аналіз частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
53. Під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.
54. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 27 лютого 2015 року податковим органом складено висновок №1433 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_2 указала недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого нею за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", а саме: не внесла відомості щодо транспортного засобу «SEAT MARBELLA», 1991 року випуску, неточно зазначила площі належних їй земельних ділянок та майна, не зазначила про наявність у неї ще двох земельних ділянок.
55. Водночас у висновку, складеному за результатами проведеної перевірки декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, указано, що вартість майна, зазначеного у вказаній декларації, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.
56. Верховний Суд зазначає, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), указаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
57. Отже, лише незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади".
58. Указана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 822/957/17, від 30 липня 2019 року у справі № 802/3864/15-а, від 14 лютого 2018 року № 820/4398/15 та ін.
59. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірного наказу, наявність підстав для його скасування та поновлення позивача на посаді.
60. Доводи касаційної скарги відповідача висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не спростовують.
61. Доводи відповідача щодо порушення судами норм процесуального права у зв'язку із недослідженням ними табелю відпрацьованого часу та довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», є безпідставними, оскільки дослідження цих доказів не впливає на правильність вирішення справи.
62. У цій справі судами досліджено висновок, яким зафіксовано порушення, допущені позивачем, та оцінено їх як такі, що не можуть бути підставою для звільнення її з посади, а отже, спірний наказ є протиправним. Інші порушення, допущені відповідачем при звільненні позивача, за встановлених обставин, не можуть вплинути на правомірність наказу від 06 березня 2015 року №23-о «Про звільнення ОСОБА_2 » і не є обов'язковим елементом предмету доказування.
63. Водночас, зробивши правильний висновок щодо протиправності спірного наказу, судами попередніх інстанцій достовірно не установлено розмір середньомісячного заробітку позивача, який враховується при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого на користь позивача за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі.
64. У матеріалах справи наявні відмінні за своїм змістом довідки про розмір середньої заробітної плати, виплаченої позивачу відповідачем у січні та лютому 2015 року (а.с. 17, 72, 102).
65. Суд першої інстанції, визначивши розмір середньомісячного заробітку за найбільшими наявними показниками, не зазначив чому надав перевагу одним доказам у справі та не врахував інші.
66. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останніми двома календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата є січень 2015 року та лютий 2015 року, але для свого розрахунку використав суми заробітної плати, нарахованої позивачу у жовтні та грудні 2014 року.
67. Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що йому не є зрозумілим, а сторонами не доведено, які виплати позивачу входили в суму, зазначену в довідці за лютий 2015 року, як місяця який передував звільненню. Оскільки зазначена сума за своїм розміром є значно більшою за суми інших місяців, та більшу частину робочих днів у двох останніх місяцях роботи, що передували звільненню, позивач перебувала на лікарняному, то суд дійшов висновку про можливість використання для розрахунку показників двох повних відпрацьованих позивачем робочих місяців - за жовтень та грудень 2014 року.
68. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно не з'ясовано обставини справи щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
69. У зв'язку із невстановленням наведених фактів, судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
70. Водночас Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої установлено, що суд касаційної інстанції не має права установлювати або уважати доведеними обставини, що не були установлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
VІІ. Судові витрати
72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в справі № 817/995/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2015 року по день поновлення на роботі та в цій частині адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
3. В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в справі № 817/995/15 залишити без змін.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2019 року
Головуючий суддя: Н. В. Шевцова
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко