Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №808/4051/14
адміністративне провадження №К/9901/5750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 (суддя Калашник Ю.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 (головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі №808/4051/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,
ПАТ "Український графіт" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000254620, 0000264610 від 11.06.2014.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Основними доводами касаційної скарги вказано обставини, встановлені у актах перевірки. Крім того, відповідач вказує про досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110100000073 від 30.11.2012 стосовно посадових осіб ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» за ознаками кримінального правопорушення. Враховуючи те, що ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» є постачальником контрагента позивача (ТОВ «Газтрейдінвест»), відповідач дійшов висновку, що здійснені позивачем з ТОВ «Газтрейдінвест» господарські відносини щодо поставки природного газу не мали реального характеру.
Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентом, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами, договір між сторонами не містить ознак фіктивності, нікчемності, не визнаний у судовому порядку недійсним. Позивач звертає увагу на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається відповідач як на єдину підставу в обґрунтування своїх рішень, є документом, що лише фіксує факт неможливості проведення звірки, та не являється документом який спростовує господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій і розрахунків, які здійснюються між сторонами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №808/4051/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/4051/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019, з урахуванням ухвали від 30.09.2019 про виправлення описки, попередній розгляд справи призначено на 01.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 30.05.2014 №186/28-04-46-20/00196204, згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем норм:
підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення на загальну суму податку на додану вартість за січень 2014 року 506712грн., за лютий 2014 року 569745грн.;
підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на загальну суму 506712грн.
11.06.2014 за результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
№0000264610, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1076457грн.;
№0000254620, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 506712грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 253356грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Український графіт» звернулося до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим за законодавством України. Судами вказано, що надані позивачем і дослідженні первинні документи у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки природного газу, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Податковим законодавством.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ,Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до положень пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.04.2013 між ПАТ «Український графіт» (покупець) та ТОВ «Газтрейдінвест» (Ліцензія Національної комісії регулювання електроенергетики України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом від 09.09.2010 серія АВ №527286) (постачальник) укладено договір на постачання природного газу №18/04/13-01/804/35118/04.
Згідно з умовами Договору, постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю в 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу, на умовах цього договору. Об'єм газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок постачальнику. Постачальник передає газ покупцеві на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам. Кількість газу, поставлено покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються уповноваженими представниками постачальника і покупця. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє в частині поставки газу з квітня по грудень 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 5.3 вказаного Договору, сторони домовились, що ціна на газ, яка вказана в даному договорі змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, власниками ресурсу, а також пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №998. Зміна ціни газу узгоджується сторонами шляхом підписання Додаткових угод до даного Договору та в разі необхідності здійснюється перерахунок за спожитий газ.
На виконання пункту 5.3 між ПАТ «Український графіт» та ТОВ «Газтрейдінвест» укладені додаткові угоди.
Судами встановлено, що в січні 2014 року ТОВ «Газтрейдінвест» поставило позивачу природний газ українського видобутку у кількості 800тис.м3 на суму 3'040'272 грн., у тому числі ПДВ 506712грн., в лютому 2014 року кількість поставленого ТОВ «Газтрейдінвест» позивачу природного газу склала 800тис.м3 на суму 3'038'640 грн., у тому числі ПДВ 506440грн.
Поставлені обсяги природного газу передавались за договором з ТОВ «Газтрейдінвест» в межах лімітів, заведених та підтверджених оператором Єдиної газотранспортної системи України та з метою використання у власній господарській діяльності.
Судами вказано, що на підтвердження виконання умов договору на постачання природного газу від 18.04.2013 №18/04/13-01/804/35118/04 позивачем в матеріали справи надані податкові накладні. Факт поставки та отримання ПАТ «Український графіт» обсягів природного газу від ТОВ «Газтрейдінвест» підтверджується наданими позивачем та долученими до справи актами приймання-передачі природного газу, які погоджені газотранспортною організацією - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».
На оплату поставленого обсягу природного газу ТОВ «Газтрейдінвест» виставлені рахунки на оплату. За отриманий обсяг газу позивач розрахувався з ТОВ «Газтрейдінвест» у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів ПАТ «Український графіт» відбувалось за договором на розподіл природного газу від 10.12.2012 №Т-ПР-11004/804/24456/04, укладеним з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».
Факт передачі природного газу від ТОВ «Газтрейдінвест» на ПАТ «Український графіт» підтверджується актами надання послуг з транспортування газу, які наявні в матеріалах справи.
Здійснення господарських операцій відображено у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також Актом перевірки, та підтверджує їх реальність. Крім того, відповідно до листа ПАТ «Запоріжгаз» від 04.08.2014 №55/5799, жодних недоліків в організації обліку природного газу з боку ПАТ «Український графіт» не виявлено.
Суди дійшли висновку, що здійснення господарських операцій із придбання природного газу підтверджено не тільки первинними документами ТОВ «Газтрейдінвест» та ПАТ «Український графіт», а також засвідчено газорозподільною організацією ПАТ «Запоріжгаз». Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, суди вважали правомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з контрагентом.
Разом з тим, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Газтрейдінвест» не мали реального господарського характеру, у зв'язку з тим, що вказані операції не можуть призводити до зміни показників податкового обліку, у тому числі формування податкового кредиту, а також наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Євро-Тек 2011», яке є постачальником ТОВ «Газтрейдінвест». В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110100000073 від 30.11.2012 стосовно посадових осіб ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частин першої, другої статті 212, частини першої статті 209 Кримінального кодексу України. Як вказує відповідач, досудовим розслідування встановлено, зокрема, що директор ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» - зареєстрував вказане підприємство за винагороду. Враховуючи те, що ТОВ «ЄВРО-ТЕК 2011» є постачальником контрагента позивача (ТОВ «Газтрейдінвест»), податковий орган дійшов висновку, що здійснені позивачем з ТОВ «Газтрейдінвест» господарські відносини щодо поставки природного газу не мали реального характеру.
Судами попередніх інстанцій вказані доводи правомірно відхилено. Відтак, предметом перевірки була правомірність нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року, відповідачем поставлено під сумнів саме фінансово-господарські операції з ТОВ «Газтрейдінвест», проте, не доведено, що «ЄВРО-ТЕК 2011» являється єдиним постачальником природного газу ТОВ «Газтрейдінвест», що виключало б можливість придбання ТОВ «Газтрейдінвест» природного газу у інших контрагентів з метою подальшої реалізації його позивачу. Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами, до оформлення яких відповідач жодних претензій не висловив. Так, судами попередніх інстанцій належним чином досліджені документи, що підтверджують факт транспортування придбаного природного газу, його прийняття позивачем та оприбуткування. При цьому, слід зазначити, що фінансово-господарські відносини ТОВ «Газтрейдінвест» зі своїми контрагентами не є предметом даної справи і не можуть свідчити про відсутність реального виконання укладеного позивачем правочину за умови підтвердження здійснених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.
Судами зауважено, що при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. З наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
У ході аналізу діяльності контрагента позивача - ТОВ «Газтрейдінвест», в акті перевірки зазначено, що податковим органом отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акт перевірки від 29.04.2014 №1137/22-13/37145536 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Газтрейдінвест» дотримання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «Газтрейдінвест» з питань нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.08.2012 по 31.03.2014, яким не підтверджується отримання товарів (робіт, послуг) від контрагента - постачальника ТОВ «Газтрейдінвест» та подальший факт реалізації на ПАТ «Український графіт»».
Разом з тим, слід відзначити, що обставини, встановлені в акті перевірки ТОВ «Газтрейдінвест» по взаємовідносинам з «ЄВРО-ТЕК 2011», не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, відповідачем надано не було.
Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб ТОВ «Газтрейдінвест» відсутні.
Судами встановлено, що фактичне виконання вказаного договору підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом, не наведено обґрунтованих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. зміст господарських зобов'язань що виникають з укладеного договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ, що не заперечується відповідачем.
Крім того, порушення, встановлені податковим органом в діяльності господарюючого суб'єкта «ЄВРО-ТЕК 2011» контрагента ТОВ «Газтрейдінвест», який у свою чергу є контрагентом платника податків ПАТ «Український графіт» по ланцюгу господарської операції, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами. Натомість, наявність у позивача належно оформлених первинних документів, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду