02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 826/19292/15
адміністративне провадження № К/9901/13701/18; К/9901/13708/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В., перевіривши касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, третя особа - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи, на підставі Рішення зборів суддів Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 14, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Гімона М. М., та Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року
№ 668/0/78-19, адміністративна справа № 826/19292/15 була передана на розгляд колегії суддів: Саприкіна І. В. (суддя-доповідач), Берназюк Я. О., Чиркін С. М.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач у порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне прийняти справу № 826/19292/15 до свого провадження.
Суддею-доповідачем згідно із ст. 340 КАС України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
У касаційних скаргах Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення заявили клопотання про розгляд цієї справи за участі його представника у відкритому судовому засіданні.
Згідно зі ст. 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень ст. 341 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується касаційним судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.
Разом з тим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, як суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 341 КАС України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
Тобто, Верховний Суд є судом права, а не факту і обставин, у зв'язку з чим у Касаційного адміністративного суду відсутні підстави для касаційного розгляду справи за участю сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 року в справі «Екбатані проти Швеціїї» зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність «публічності» при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Ця правова позиція узгоджується з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 4 КАС України щодо розгляду справи в розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції розглядав цю справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи та за їх участю, тобто відбувся публічний розгляд. Крім того, касаційна скарга стосується виключно питання права, при цьому фактичні обставини справи у такому випадку не підлягають з'ясуванню та оцінюванню.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами; іншим учасникам справи подати (заперечення) відзив на касаційну скаргу; учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до ч. 4 ст. 340 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, Касаційний суд також враховує практику ЄСПЛ, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, «публічний характер провадження у судових органах», згаданих у п. 1 ст. 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (п. 25 рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», № 8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (п. 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.
Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в касаційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи в судове засідання, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення вказаних клопотань і вважає за можливе призначити цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Керуючись ст. 340, 345 КАС України, суд
Прийняти до провадження касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» до Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, третя особа - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Підготовчі дії по справі закінчити.
Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 03 жовтня 2019 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Саприкіна