Іменем України
03 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/611/19
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",
юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001
адреси для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027; вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шкурко Костянтина Миколайовича,
АДРЕСА_1 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_1
про стягнення 30131,79 грн.
Учасники справи не викликались.
Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" подано позов до Фізичної особи - підприємця Шкурко Костянтина Миколайовича про стягнення 30131,79грн боргу, з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом; 8017,59 грн. по відсотках за користування кредитом за період з 02.06.2014 по 15.02.2018, 15266,46 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, 3847,74грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
24.07.2019 позивачем подано письмове клопотання від 01.07.2019, в якому позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Ухвалою суду від 26.07.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 176,20грн.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 26.07.2019, у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, копію відзиву та копії доданих до нього документів надіслати позивачу, а докази надсилання надати суду; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу, докази надсилання надати суду; встановлено відповідачу строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу, докази надсилання надати суду.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У відповідності до отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Шкурко Костянтин Миколайович , зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження якого зазначено: АДРЕСА_1.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.08.2019 направлена на адресу відповідача зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою пошти: «інші причини , що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання потового відправлення».
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.08.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Клопотань від позивача до суду не надходило.
Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин рішення приймається за наявними в матеріалах справи документами на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 19.03.1992р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 224 120 0000 006727.
Згідно з абз. 5, 6 п. 1.7 ст. 1 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (нова редакція) (погоджено Національним банком України 11.06.2018р.; затверджено наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018р. № 519), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК".
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК".
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" отримало ліцензію від 05.10.2011р. № 22 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
01.10.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та фізичною особою-підприємцем Шкурко Костянтином Миколайовичем (далі - Відповідач) було підписано заяву на відкриття рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких банком було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 .
Вказані вище заяви підписані відповідачем - фізичною особою-підприємцем Шкурко Костянтином Миколайовичем, з боку позивача заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підписано головою правління Дубилет А.В., а заяву про відкриття рахунку перевірив/договір оформив провідний персональний фінансовий консультант корпоративних клієнтів середнього бізнесу Гомоляко Галина Кузьминічна .
Як вбачається зі змісту заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, фізична особа-підприємець Шкурко Костянтин Миколайович висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з даною анкетою становлять Договір банківського обслуговування.
Своїм підписом відповідач приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного Договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження з банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua або інший інтернет-/SMS-ресурс, зазначений банком).
Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «мовами та правилами надання банківських послуг».
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як зазначає позивач, станом на 15.05.2019 у відповідача існує заборгованість за кредитом перед банком по договору банківського обслуговування від 01.10.2013 в сумі 3000,00грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження укладення з відповідачем договору банківського обслуговування від 01.10.2013р. надав копію Заяви на відкриття рахунку, відповідно до якої було відкрито ФОП Шкурко К.М. поточний рахунок № НОМЕР_2 , а також копію заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, встановлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Отже, за юридичною природою даний договір є змішаною формою договору на відкриття рахунку та кредитного договору.
Частинами 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем зазначено, що станом на 15.05.2019 у відповідача існує заборгованість перед банком по договору банківського обслуговування від 01.10.2013 в сумі 30131,79 грн, з яких: 3000,00грн - заборгованість за кредитом, 8017,59грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3847,74грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 15266,46грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору обслуговування №б/н від 01.10.2013 стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до п. 3.18.1.16 Умов - при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першої» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно з ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України - якщо сторон6и домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п.3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка і Клієнта (системи клієнт-банк, інтеренет клієнт банк, sms-повідомлення). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п.3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Згідно з п. 3.18.1.6. Умов - ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інших).
Відповідно до довідки №08.7.0.0.0/190701140023 від 01.07.2019 доданої позивачем до позовної заяви відповідачу надано такі розміри кредитних лімітів: 02.10.2013 - 1000,00грн, 12.02.2014 - 3000,00грн, 01.03.2014 - 3000,00грн.
Станом на 15.05.2019 у відповідача є заборгованість в сумі 3000грн, у зв'язку з зазначеними порушеннями за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача.
Згідно п. 3.18.4.- 3.18.4.1. Умов - затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційован6а процентна ставка).
Відповідно до п.3.18.4.1.1. Умов - за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо з дат дня наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно п.3.18.4.1.2. Умов - при обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
Відповідно до п.3.18.4.1.4. - Умов під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
В позовній заяві позивач зазначив про те, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4. Умов - Клієнт сплачує винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п.3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами», змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, заборгованість по комісії за користування кредитом складає 3847,74грн.
Проаналізувавши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок комісії за користування кредитом за договором №б/н від 01.10.2013, суд вважає періодом нарахування комісії з 01.12.2013 по 02.03.2018. За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення комісії за користування кредитом за визначений судом період в сумі 3847,74грн підлягають задоволенню.
Згідно п.3.18.5.1. Умов - при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів погашення кредиту, передбачених п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період , за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюються протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені за договором №б/н від 01.10.2013 та банківські виписки по рахунку з 22.04.2014 по 01.07.2019 (а.с.34-38), суд не може перевірити правильність нарахування пені позивачем та зробити беззаперечний висновок, що пеня нарахована з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у наданому до матеріалів справи розрахунку заборгованості позивачем не зазначено на яку суму заборгованості саме за кредитом, відсотками на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відсотками у вигляді щомісячної комісії нараховано пеню, період нарахування пені за кожним окремим видом заборгованості. Ці відомості відсутні і в тексті позовної заяви.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми пені; з наданого позивачем загального розрахунку заборгованості за договором №б/н від 01.10.2013 не можна окремо визначити розмір пені, нарахований на суму заборгованості за кредитом, відсотками на прострочену заборгованість по кредиту, за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами, як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та відсотками у вигляді щомісячної комісії, а тому зазначені обставини унеможливлюють проведення судом перевірки правильності нарахованої позивачем пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 15266,46грн, за наявними у справі документами.
Враховуючи поданий позивачем розрахунок нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором та враховуючи надану виписку по рахунку відповідача, початок періоду нарахування пені можна вважати 01.07.2014. Оскільки відповідно до п. 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюються протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом, отже періодом нарахування суд вважає період з 01.07.2014 по 01.07.2017, сума яка підлягає стягненню є 7022,99грн (згідно розрахунку заборгованості пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а.с. 32-33)
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором №б/н від 29.11.2018 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 3000,00 грн заборгованості за кредитом; 8017,59 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 3847,74 грн заборгованості по комісії за користування кредитом; 7022,99грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору.
У частині стягнення 8243,47 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 1395,45 грн.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шкурко Костянтина Миколайовича, ( АДРЕСА_1 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 3000,00грн - заборгованість за кредитом, 8017,59грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3847,74грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 7022,99грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шкурко Костянтина Миколайовича, ( АДРЕСА_1 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1395,45 грн судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 03 жовтня 2019 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В.Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/