іменем України
30 вересня 2019 року
м. Харків
справа № 643/18615/18
провадження № 22-ц/818/4308/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року в складі судді Довготько Т.М.,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), третя особа - ОСОБА_2 , та просила стягнути з відповідача на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 90 025 грн. та 2 000 грн. - витрат на проведення експертної оцінки.
Позов мотивовано тим, що 18 січня 2018 року о 21 год. 20 хв. у м. Харкові на перехресті проспекту Льва Ландау та вулиці Халтуріна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів - автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під її керуванням та автомобіля Mercedes-Benz ML, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 Протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП були складені стосовно обох учасників події. ДТП сталася внаслідок порушення нею пункту 16.6 Правил дорожнього руху та порушення ОСОБА_2 пунктів 8.10, 12.1 цих Правил. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП. На момент ДТП автомобіль Mercedes-Benz ML, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/885348, виданий ПрАТ «СК «ВУСО». Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн. На її заяву про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» відповіло відмовою, посилаючись на те, що в даному випадку цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не настає, а тому обов'язок сплатити страхове відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» не виник. Вважає дану відмову незаконною, оскільки в деліктних правовідносинах діє презумпція вини завдавача шкоди, а страховою компанією не спростована вина ОСОБА_2 у ДТП. Відповідно до висновків звіту № 80/10/18 про оцінку колісного транспортного засобу: ринкова (дійсна) вартість автомобіля Hyundai Tucson складає 300 540 грн.; вартість відновлювального ремонту - 321 288 грн. 63 коп.; вартість матеріального збитку - 300 540 грн.; ринкова (дійсна) вартість після ДТП - 120 490 грн. В даному випадку транспортний засіб вважається знищеним, оскільки витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Оскільки протоколи про адміністративне правопорушення складено відносно двох учасників ДТП, розмір страхового відшкодування становить 90 025 грн. Крім того, підлягають стягненню з відповідача на її користь витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 2 000 грн.
04 березня 2019 року ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подала відзив на позову заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відзив мотивовано тим, що на час подання ОСОБА_1 позовної заяви про відшкодування шкоди вина учасників ДТП не встановлена, доказів спричинення ДТП в результаті винних дій ОСОБА_2 позивачем не надано, що виключає наявність обопільної форми вини. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується, що ДТП сталася в результаті винних дій ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність правових підстав для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну майну позивача.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є недоведеним, оскільки позивачем не надано доказів, що в результаті ДТП настала цивільно-правова відповідальність страхувальника ОСОБА_2 , а тому ПрАТ «СК «ВУСО», відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, діяв в межах закону.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам справи та наданим доказам на підтвердження позовних вимог, а саме - протоколами про адміністративне правопорушення, складеними відносно обох сторін, та довідкою Управління патрульної поліції в Харківській області про дорожньо-транспорту пригоду від 01 листопада 2018 року № 3018019426692113.
Відповідач ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався, рішення суду першої інстанції не оскаржив.
27 серпня 2019 року ОСОБА_4 - представник ПрАТ «СК «ВУСО» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату) (частина перша статті 990 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик повинен здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Матеріали справи свідчать, що 18 січня 2018 року о 21 год. 20 хв. у м. Харкові на перехресті проспекту Льва Ландау та вулиці Халтуріна сталася ДТП за участю автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Mercedes-Benz ML, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами оформлення адміністративного матеріалу поліцейськими були складені протоколи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно обох учасників події.
Згідно з довідкою Управління патрульної поліції в Харківській області про дорожньо-транспорту пригоду від 01 листопада 2018 року № 3018019426692113 ДТП сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_1 пункту 16.6 Правил дорожнього руху та ОСОБА_2 пунктів 8.10, 12.1 вказаних Правил.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року постанову Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2018 року скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Автомобіль Mercedes-Benz ML, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/885348 у ПрАТ «СК «ВУСО».
31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» з повідомленням про ДТП із заявою про страхове відшкодування.
Листом від 01 серпня 2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» відмовило у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що на підставі наданих документів вина ОСОБА_2 у настанні ДТП, яка мала місце 18 січня 2018 року не встановлена. Отже, в даному випадку цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не настає, а тому обов'язок сплатити страхове відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» не виникає.
Відповідно до звіту від 26 жовтня 2018 року № 80/10/18 про оцінку колісного транспортного засобу: ринкова (дійсна) вартість автомобіля Hyundai Tucson складає 300 540 грн.; вартість відновлювального ремонту - 321 288 грн. 63 коп.; вартість матеріального збитку - 300 540 грн.; ринкова (дійсна) вартість після ДТП - 120 490 грн.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
В пунктах 4, 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України (частини шостої статті 82 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (статті 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.
Із постанови апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року про закриття провадження у адміністративній справі вбачається, що вина ОСОБА_2 у ДТП не встановлена.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального та процесуального права, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги.
Протоколи про адміністративне правопорушення не є достатніми доказами на підтвердження вини ОСОБА_2 у ДТП в розумінні вимог статті 80 ЦПК України.
Крмі того, як встановлено постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року протоколи про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам статті 254 КУпАП.
Також, судом першої інстанції роз'яснювалось представнику позивача право заявити клопотання про призначення по справі автотехнічної експертизи, однак вказаним правом останній не скористався. Не міститься клопотання про призначення автотехнічної експертизи і в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати и детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судового збору, понесеного у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді І.П. Коваленко
Р.М. Піддубний