01 жовтня 2019 року
м. Рівне
Справа № 569/2748/15-ц
Провадження № 22-ц/4815/1222/19
Головуючий у Рівненському міському суді:
суддя Бердій М.А.
Заочне рішення суду першої інстанції
ухвалено 10.06.2019 у м. Рівне
Рівненської області
Судове рішення не проголошувалося (ч. 4 ст. 268 ЦПК України)
Повний текст рішення складено: не зазначено
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Шимків С.С., Гордійчук С.О.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство "Кредобанк";
відповідач: ОСОБА_1 ;
представники учасників справи:
позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
відповідача - адвокат Троянчук Дмитро Миколайович;
за участі (в апеляційному суді): представника позивача - адвоката Наконечної Дарії Олексіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" на заочне рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2015 року в суд звернулося Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Кредобанк"; далі - АТ "Кредобанк" або банк) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (далі - ТОВ "Тріанекс") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 227 108, 85 євро заборгованості за неповернутим кредитом, 39 144, 74 євро простроченої заборгованості за сплатою відсотків, 377, 86 євро простроченої суми комісії, 9 564, 89 євро пені за простроченою основною сумою кредиту з 24.05.2014 по 23.11.2014, 2 731, 56 євро пені за простроченими відсотками з 24.05.2014 по 23.11.2014 та 47, 29 гривень пені за простроченою комісією з 24.05.2014 по 23.11.2014.
Мотивуючи вимоги, позивач зазначав про порушення відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором від 30 серпня 2010 року №13-10, за умовами якого ТОВ "Тріанекс" одержало 271 689, 56 євро кредиту з датою остаточного повернення коштів до 29 серпня 2014 року, цільове призначення: погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами від 26.01.2006 №16-06 в сумі 85 000 євро, від 10.11.2006 №249-06 в сумі 22 500 євро, від 23.03.2007 №76-07 в сумі 28 800 євро, від 18.05.2007 №137-07 в сумі 124 733, 99 євро. В подальшому, 15 серпня 2012 року та 24 жовтня 2012 року між ними укладено договори №№1 і 2, якими змінено умови забезпечення кредиту, порядок сплати комісій за адміністрування кредиту, проценту ставку, а також повернення кредиту - до 25 листопада 2015 року.
24 жовтня 2012 року з метою виконання зобов'язань позичальником між усіма сторонами укладено договір поруки №13-10/3. За цим правочином ОСОБА_1 зобов'язався відповідати перед банком за виконання ТОВ "Тріанекс" зобов'язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплата процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором від 30 серпня 2010 року №13-10.
З огляду на прострочення ТОВ "Тріанекс" своїх договірних зобов'язань у АТ "Кредобанк" виникло право дострокового стягнення виниклої заборгованості за кредитним договором, чим позивач і скористався, пред'явивши відповідний позов до обох відповідачів.
Ухвалою судді Рівненського міського суду від 24 лютого 2015 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом та призначено справу до судового розгляду.
16 червня 2015 року банком збільшено розмір позовних вимог до 305 084, 96 євро. з яких: 227 108, 85 євро неповернутої суми кредиту, 61 880, 86 євро прострочених відсотків, 3 877, 86 євро простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 12 116, 37 євро пені за простроченою основною сумою кредиту, 3 978, 88 євро пені за простроченими відсотками, а також 182, 91 гривню пені за простроченою комісією за адміністрування кредиту.
Згодом, 13 жовтня 2016 року позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 266 929, 33 євро, з яких: 227 108 , 85 євро неповернутої суми кредиту, 16 499, 89 євро прострочених відсотків, 1 877, 86 гривень комісії за адміністрування кредиту, 20 894, 01 євро пені за простроченою основною сумою кредиту, 2 426, 58 євро пені за простроченими відсотками з 21.03.2016 по 20.09.2016, 80, 86 гривень пені за прострочену комісію за адміністрування кредиту з 21.03.2016 по 20.09.2016.
Ухвалою Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року, яка була залишена без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій, провадження у справі в частині вимог позивача до ТОВ "Тріанекс" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
11 квітня 2018 року банком зменшено розмір позовних вимог до 236 543, 51 євро та 655 752, 31 гривень, з яких: 227 108, 85 євро складають неповернуту суму кредиту, 9 434, 66 євро - прострочені відсотки, 1 877, 86 гривень - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, 607 325, 32 гривні - пеня за простроченою основною сумою кредиту за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року, 46 467, 93 гривні - пеня за простроченими відсотками за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року та 81, 20 гривень - пеня за простроченою комісією за адміністрування кредиту за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року.
Ухвалою Рівненського міського суду від 31 жовтня 2018 року визнано обов'язковою явку представника АТ "Кредобанк" в судове засідання у справі.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2019 року банку відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У поданій апеляційній скарзі АТ "Кредобанк" покликається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, що полягають у порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом положень ст.ст. 553, 554, 543 ЦК України щодо солідарної відповідальності поручителя перед кредитором у разі недодержання основним боржником своїх договірних зобов'язань.
На його думку, незважаючи на існування рішення Господарського суду Рівненської області від 05 червня 2018 року у справі №918/157/18, банк все одно має право реалізувати свої матеріально-правові вимоги до ОСОБА_1 як боржника відповідно до договору поруки від 24 жовтня 2012 року №13-10/3.
Вважає невмотивованими висновки суду щодо відсутності солідарної відповідальності ТОВ "Тріанекс" та ОСОБА_1 та наявності у разі задоволення позову подвійної цивільно-правової відповідальності, оскільки суперечать правилам ст. 19 ЦПК України, правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 30 травня 2019 року у справі №569/2749/15-ц, постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Крім того, є взаємовиключними твердження суду, що відображені в ухвалі від 07 лютого 2017 року та в оскаржуваному рішення, адже спірні права і обов'язки вирішуються за різними видами судочинства з урахуванням п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України та постанови Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-1593цс16.
З цих міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову банку повністю.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем чи його представником не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з існування рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "Тріанекс" на користь позивача, що набрало законної сили, а також з того, що у разі задоволення позовних вимог наступила би подвійна відповідальність перед АТ "Кредобанк", що заборонено Основним законом України.
При цьому судом було взято до уваги, що банк у позовній заяві не вказував про наявність солідарної відповідальності поручителя разом з основним боржником.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Як з'ясовано судом, 30 серпня 2010 року між банком та ТОВ "Тріанекс" укладено кредитний договір №13-10, за положеннями якого кредитодавець надав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 271 689, 56 євро з датою остаточного погашення кредиту - 29 серпня 2014 року, цільове призначення кредиту: погашення кредитної заборгованості згідно з кредитним договором №16-06 від 26 січня 2006 року в сумі 85 000 євро; погашення кредитної заборгованості згідно з кредитним договором №249-06 від 10 листопада 2006 року в сумі 22 500 євро; погашення кредитної заборгованості згідно з кредитним договором №76-07 від 23 березня 2007 року в сумі 137-07 від 18 травня 2007 року в сумі 124 733, 99 євро.
В подальшому, 15 серпня 2012 року між ними ж укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №13-10 від 30 серпня 2010 року, яким змінено умови забезпечення кредиту та порядок сплати комісій за адміністрування кредиту.
24 жовтня 2012 року між ними ж укладено договір №2, яким внесено зміни до кредитного договору №13-10 від 30 серпня 2010 року в частині процентної ставки, умов забезпечення кредиту, порядку сплати комісій, порядку повернення кредиту, в т.ч. і до графіка повернення кредиту, та встановлено дату остаточного повернення коштів - 25 листопада 2015 року.
Того ж числа, тобто 24 жовтня 2012 року, між АТ "Кредобанк" і ОСОБА_1 з метою повернення позичальником отриманого кредиту укладено договір поруки №13-10/3, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за повне і своєчасне виконання ТОВ "Тріанекс" боргових зобов'язань за кредитним договором від 30 серпня 2010 року №13-10 у повному обсязі як солідарний боржник.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 травня 2018 року у справі №918/157/18 за позовом АТ "Кредобанк" до ТОВ "Тріанекс" про стягнення заборгованості, що набрало законної сили, позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь кредитодавця 236 543, 51 євро кредитної заборгованості та 655 752, 31 гривні пені за кредитним договором від 30 серпня 2010 року №13-10.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу прострочення позичальником виконання своїх зобов'язань за договором кредиту, що призвело до виникнення заборгованості, яку банк вимагає стягнути на його користь із поручителя.
Відповідно до 1054, 1050, 526, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1948 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 553, 554, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Частинами першою і другою ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Оскільки відповідачем не спростовано його солідарного обов'язку разом з ТОВ "Тріанекс" повернути заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2010 року №13-10 на користь банку, тому позов слід задовольнити частково. При цьому, не можуть бути задоволеними вимоги про стягнення з ОСОБА_1 1 877, 86 гривень простроченої суми комісії за адміністрування кредиту та 81, 20 гривень пені за простроченою комісією за адміністрування кредиту за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року.
Приходячи до такого переконання, колегією суддів береться до уваги існування правових позицій, що висловлені Верховним Судом у своїх постановах від 20 березня 2019 року (справа № 130/904/16-ц, провадження № 61-16542св18) та від 23 січня 2019 року (справа № 164/620/15-ц, провадження № 61-16767св18).
За його висновками, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, а тому виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім цього, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (діючих на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача на користь банку комісії, суд попередньої інстанції не врахував те, що банк не вказав, за які саме його дії встановлена така комісія та які послуги за вказану комісію надаються відповідачу, а тому така вимога є нікчемною.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.
Отже, до стягнення з відповідача на користь АТ "Кредобанк" належать 236 543, 51 євро та 653 793, 25 гривень, з яких: 227 108, 85 євро складають неповернуту суму кредиту, 9 434, 66 євро - прострочені відсотки, 607 325, 32 гривні - пеня за простроченою основною сумою кредиту за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року і 46 467, 93 гривні - пеня за простроченими відсотками за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року.
Як убачається, при вирішенні спірних відносин суд першої інстанції уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Спонуканнями для прийняття постанови про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь позивача відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування міським судом норм матеріального права.
В силу правил ст. 141 ЦПК України 10 962 гривні понесених при поданні апеляційної скарги і документально підтверджених витрат на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь банку.
На підставі ст.ст. 3, 1054, 1050, 526,530, 553, 554, 543 ЦК України, абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003,керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Рівненського міського суду від 10 червня 2019 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 236 543 (двісті тридцять шість тисяч п'ятсот сорок три) євро 51 євроцентів та 653 793 (шістсот п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто три) гривні 25 копійок, з яких: 227 108 (двісті двадцять сім тисяч сто вісім) євро 85 євроцентів складають неповернуту суму кредиту, 9 434 (дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири) євро 66 євроцентів - прострочені відсотки, 607 325 (шістсот сім тисяч триста двадцять п'ять) гривень 32 копійки - пеня за простроченою основною сумою кредиту за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року і 46 467 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 93 копійки - пеня за простроченими відсотками за час із 16 серпня 2016 року по 16 лютого 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" 10 962 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні судового збору.
Позивач: Акціонерне товариство "Кредобанк"; код ЄДРПОУ: 09807862; місцезнаходження: 79026 м. Львів, вулиця Сахарова, 78.
Відповідач: ОСОБА_1 ; місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: о 12 год. 00 хв. 01.10.2019
Головуючий : С.В. Хилевич
Судді: С.О.Гордійчук
С.С.Шимків