Провадження № 33/803/1138/19 Справа № 200/9949/19 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
01 жовтня 2019 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 24.06.2019 року о 01.30 годин водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Б. Хмельницького, біля електроопори № 146, м. Дніпро, не вибрав безпечної дистанції, та допустив зіткнення з транспортним засобом Mazda 3 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень та стягнуто з останнього на користь держави судовий збір у розмірі 384, 20 гривень.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить постанову скасувати, та постановити нову постанову, якою закрити провадження по адміністративній справі щодо нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд не взяв до уваги дані схеми ДТП, а також його письмові пояснення до протоколу, в яких він пояснював, що автомобіль Мазда різко повернув праворуч на його смугу руху і одночасно з цим увімкнув поворотник, жодним чином не забезпечивши безпеки руху, а тому у нього не було технічної можливості вжити заходів до зменшення швидкості руху, щоб уникнути зіткнення з автомобілем Мазда.
Вказане підтверджується відеозаписом, який дослідив суд, а саме, що водій автомобіля Мазда всупереч п.п. 10.3, 13.1 ПДР здійснив небезпечний маневр - перестроювання, недотримуючи безпечної дистанції, наслідком чого стало зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження.
Вказує на те, що суд не дослідив належним чином матеріали справи, не надав належної оцінки діям водія ОСОБА_2 , не призначив судову експертизу, а тому його висновки є помилковими.
Зазначає, що він не допускав порушень вимог п. 13.1 ПДР України, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Крім того, суд не взяв до уваги позицію Верховного Суду України висловлену у рішенні від 05.11.2015 року про те, що виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_2 просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дослідивши докази, суд дійшов такого висновку.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази, які б вказували на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи суд має вирішити: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та чи підлягає вона відповідальності. Зазначені питання під час розгляду справи суд має вирішувати з аналізу наявних у справі доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП. Тобто усі кваліфікуючі ознаки правопорушення, як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони мають доводитися певними доказами та мати своє відображення у певних документах, які складаються на місці вчинення правопорушення із дотриманням чинного законодавства.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про винність ОСОБА_1 , не проаналізував та не надав належної оцінки дослідженим доказам, у зв'язку з чим висновки суду щодо доведення вини водія ОСОБА_1 не підтверджуються дослідженими доказами.
Визнаючи винним ОСОБА_1 , судом першої інстанції було встановлено, що при виконанні маневру перестроювання ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 не прийняв ніяких дій щодо уникнення зіткнення, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна подія.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Згідно із п. 1.4 Правил дорожнього руху України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Зазначені обставини судом першої інстанції не були з'ясовані.
Водій ОСОБА_1 рухався по своїй смузі руху, не змінюючи напрямок, а водій ОСОБА_2 , виконуючи маневр, перестроювався на ту смугу руху, на якій рухався водій ОСОБА_1 , який відповідно до вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України мав перевагу у русі.
Наявні в матеріалах провадження пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять суперечливі відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, також містяться розбіжності в схемі місця дорожньо-транспортної пригоди щодо місця зіткнення автомобілів, які зазначені зі слів вищевказаних водіїв.
Отже, для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди та з'ясування можливості водієм ОСОБА_1 уникнути зіткнення шляхом здійснення гальмування, необхідні спеціальні знання, а відтак у справі необхідно було провести відповідні експертизи, що не було зроблено ні при оформленні матеріалів пригоди, ні судом першої інстанції при розгляді справи по суті, та в суді апеляційної інстанції зазначених клопотань теж не заявлялось.
Жодних інших об'єктивних даних, які б надали можливість усунути наявні суперечності у поясненнях учасників пригоди, у матеріалах справи не має.
Отже, висновки суду щодо доведення вини водія ОСОБА_1 зроблені без детальної перевірки показань водіїв, на їх відповідність з технічної точки зору та без встановлення наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями водія ОСОБА_1 та наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Під час перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, без з'ясування усіх фактичних обставин, які мають бути обов'язково з'ясовані під час розгляду справи, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Приймаючи таке рішення апеляційний суд керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року- задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП- скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко