Провадження № 22-ц/803/8324/19 Справа № 205/1903/17 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
01 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 червня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту, -
У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Новокодацького відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Новокодацький ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи тим, що 24 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір №CM-SME302/219/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 170.000 доларів США, на забезпечення якого в той же день між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PM-SME302/219/2007, за умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 189,1 кв.м, що належить їй на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 05 травня 2006 року, посилаючись на вказані обставини.
Зазначали, що внаслідок укладання між ними та ПАТ "ОТП Банк" 29 квітня 2010 року договору купівлі-продажу кредитного портфелю, вони набули право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та договором іпотеки.
Вказували, що наразі між ними та ОСОБА_1 існує домовленість про можливий добровільний продаж предмету іпотеки в рахунок погашення за кредитною заборгованістю.
Посилаючись на те, що вони дізнались, що на предмет іпотеки накладені арешти, які порушують їх права, а тому просили суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту предмет іпотеки, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 189,1 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 червня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, зазначали, що вони можуть звернутися з позовом про звільнення майна з-під арешту, що арешти були накладені після державної реєстрації іпотеки, а вони позбавлені можливості здійснити продаж заставленого майна та задовольнити свої кредиторські вимоги.
04 вересня 2019 року Новокодацьким ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони, зазначаючи, що правові підстави для звільнення майна з-під арешту відсутні, просили рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 червня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 24 липня 2019 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, з врахуванням висновків Верховного суду, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CM-SME302/219/2007, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 170.000 доларів США (а.с.3-8,13-16).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №PM-SME302/219/2007, предметом якого є нежитлова будівля, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року у справі №422/7651/12 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з останніх в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» була стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 1.476.635 грн.15 коп., а також судові витрати.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2013 року рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2013 року залишено без змін (а.с.40-46).
З матеріалів справи вбачається, що державними виконавцями на протязі 2009-2010 років було накладено арешти на майно боржника ОСОБА_1 і оголошено заборону його відчуження (а.с.17-20).
У період з 2013 року по 2017 рік на виконанні в Новокодацькому ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суд першої інстанції виходив з того, що права позивача, як іпотекодержателя спірного майна, не пов'язані ані з правом власності на майно, ані з правом володіння ним, тому вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звільнення майна з-під арешту не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з таким обґрунтуванням підстав відмови у задоволенні позову у зв'язку з наступним.
Статтями 575,577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арештів на майно).
Стаття 44 вказаного закону визначає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.
Положеннями частини третьої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено такі випадки можливого звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина четверта статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина перша, п'ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в абзаці шостому пункту 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Таким чином колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що права іпотекодержателя задовольняються не шляхом звільнення майна з під арешту.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
13 серпня 2012 року ТВО "ОТП Факторинг Україна" звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.40-41).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у період з 11 липня 2013 року на виконанні Новокодацького ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебували виконавчі провадження з виконання рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська про стягнення на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1.476.635 грн.15 коп., проводився ряд виконавчих дії в рамках яких, крім іншого, було накладено арешт на майно боржника, серед якого і предмет іпотеки.
Колегія суддів приходить до висновку, що накладення державним виконавцем арешту на майно боржника в інтересах стягувача - іпотекодержателя, не порушує пріоритетного права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок спірного майна.
Повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.47, п.п.2,5 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає зняття арешту з майна божника.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що накладення державним виконавцем арешту на майно боржника не порушує пріоритетного права ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок спірного майна, в тому числі у спосіб, передбачений цією нормою, тобто в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та зняття арешту з предмету іпотеки, а доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову,не можуть біти прийняті до уваги.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 червня 2017 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.