Провадження № 11-кп/803/2493/19 Справа № 206/741/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 194 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року клопотання прокурора задоволено та продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 29 вересня 2019 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши те, що у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, являються об'єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, потерпілих, одна з яких раніше виказувала про здійснення такого впливу з боку обвинуваченого, та які ще не допитані, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній, будучи раніше судимим, порушував покладені на нього обов'язки передбачені ст.ст. 75,76 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати. Крім того судом враховано дані відносно особи обвинуваченого, як то соціальні зв'язки, вік та стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_8 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово або у певний час доби.
Вказує, що ухвала суду є незаконною, такою що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду та не відповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 продовження строку тримання під вартою обґрунтовується однаковими підставами, мотивуючи їх обставинами, що були раніше викладені в клопотаннях слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Судом першої інстанції не взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який має смію, спільно проживає в цивільному шлюбі. Має постійне місце проживання та офіційно зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Має на утриманні батьків - ОСОБА_9 та матір інваліда ОСОБА_10 . З батьками обвинувачений підтримує міцні родинні зв'язки. Крім того, обвинувачений працював на будівництві, навчався.
На думку апелянта, доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не надано стороною обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження № 206/741/19, 01 серпня 2019 року в судовому засіданні Самарського районного суду м. Дніпропетровська в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Тоді ж, під час відповідного обговорення доводів клопотання прокурора стороною захисту було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та доводи обвинуваченого ОСОБА_8 його захисника ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Наявність тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_8 має сім'ю та спільно проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , має стійкі соціальні зв'язки, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, апеляційний суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, взято також до уваги, резонанс, якого набуло вбивство неповнолітньої дівчини у невеликому селі, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків вчинення нових злочинів, можливість вчинення нових злочинів, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Всі викладені обвинуваченим апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом при продовженні йому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2019 року, якою продовжено ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 29 вересня 2019 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4