Провадження № 22-ц/803/6902/19 Справа № 212/2146/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/2146/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2019 року, яке ухвалене суддею Дехтою Р.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 травня 2019 року, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації і стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2017 року ОСОБА_2 по справі №214/2744/15-ц, що знаходиться на розгляді в Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, надав суду та позивачу ОСОБА_1 письмове пояснення по справі, в якому ОСОБА_2 звинувачує ОСОБА_1 в захопленні землі комунальної власності, розмірами 79.8 метра квадратних та 115.8 метра квадратних, разом 195.5 метра квадратних. Доказів про захоплення землі комунальної власності відповідач ОСОБА_2 не надав.
Позивач ОСОБА_1 просила суд: визнати недостовірним письмове пояснення ОСОБА_2 від 16.08.2017 року, що надано в судовому засіданні Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу 16 серпня 2017 року по справі №214/2744/15-ц, що ОСОБА_1 «захопила землю комунальної власності 79.8 метра квадратних і 115.7 метра квадратних»; стягнути з ОСОБА_2 21000 гривень на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог та стягнення судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
На думку позивачки, суд не взяв до уваги, що викладена ОСОБА_2 у письмових поясненнях на позовну заяву ОСОБА_1 , при розгляді цивільної справи №214/2744/15-ц, що знаходиться на розгляді в Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, є наклепом, а не оціночним судженням.
Суд безпідставно дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не мав на меті розповсюджувати недостовірну інформації та скористався способом захисту прав та інтересів, так як він їх розумів, адже, ОСОБА_2 не був стороною у справі №214/2744/15-ц, а лише представляв інтереси відповідача ОСОБА_3 , тобто й не міг захищати свої права в рамках розгляду цієї справи.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та видно з матеріалів справи, що 16.08.2017 року ОСОБА_2 , як представником відповідача ОСОБА_3 , було надано до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в рамках розгляду цивільної справи №214/2744/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, пояснення по справі, в яких було зазначено, що позивачі обґрунтовують позовні вимоги доказами, оригінали яких не досліджувалися у суді, а копії доказів, які додані до матеріалів справи, дають підстави стверджувати, що позивачі здійснили дії, якими незаконно захопили площі земель проїздів (комунальна власність), розмірами 79.8 метра квадратних та 115.8 метра квадратних, разом 195.5 метра квадратних (а.с. 4).
Позивачка ОСОБА_1 надала суду фотокопію Рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної ради від 19 травня 1989 року за №172, відповідно до якого вирішувалось питання об'єднання земельних ділянок та оформлення права власності на нерухоме майно.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи те, що не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, встановивши, що ОСОБА_2 , як представник відповідача у справі ОСОБА_3 , мав право на звернення до суду із поясненнями з приводу заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 позовних вимог до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, вважав, що надані представником відповідача пояснення не можуть бути предметом розгляду у даній справі з точки зору сприйняття їх як недостовірної інформації, яка принижує честь і гідність позивача, а тому дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення цієї частини позовних вимог, а також вимог щодо відшкодування відповідачем моральної шкоди та судових витрат.
До таких висновків суд дійшов належним чином встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дотримуючись вимог норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 81 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем і саме таке завдання викликає найбільше труднощів на практиці.
Згідно із роз'яснень, викладених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру. Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК України.
Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.
Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто, будь-які письмові докази чи інформація про свідків, покази яких можуть підтвердити неправдивість поширених відомостей про особу та/або сприяти встановленню судом складу правопорушення, неодмінно мають бути надані суду.
Таким чином, інформація, викладена в заяві, адресованій суду, процесуальних документах, не підлягає спростуванню, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду (п. 17). Те саме стосується інформації, поширеної особами, що брали участь в судовій справі, про своїх процесуальних опонентів, якщо дана інформація оцінювалася судом як доказ.
Як вірно встановлено судом, ОСОБА_2 , як представником відповідача ОСОБА_3 , було надано до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в рамках розгляду цивільної справи №214/2744/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, пояснення по справі, в яких було зазначено, що «копії доказів, які додані до матеріалів справи, дають підстави стверджувати, що позивачі здійснили дії якими незаконно захопили площі земель проїздів (комунальна власність), розмірами 79.8 метра квадратних та 115.8 метра квадратних, разом 195.5 метра квадратних» (а.с. 4).
Тобто, ОСОБА_2 , як представником відповідача ОСОБА_3 , висловлено оцінку доказам у цивільній справі щодо предмету судового спору, а тому така інформація була лише способом захисту прав та інтересів, як їх розуміла ця особа, і спростуванню не підлягає, як така, що була предметом судового розгляду в іншій цивільній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був стороною у справі №214/2744/15-ц, а лише представляв інтереси відповідача ОСОБА_3 , тобто й не міг захищати свої права в рамках розгляду цієї справи, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що ОСОБА_2 , як представник відповідача, входить до кола осіб, які брали участь у розгляді справи №214/2744/15-ц, а тому мав законні підстави для надання письмових пояснень з приводу предмету цього судового спору.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання інформації недостовірною задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та судових витрат також відсутні.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Клопотання позивачки ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача судових витрат за відрив від звичайних занять, надане її представником ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, задоволенню не підлягає, оскільки у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 травня 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2019 року.
Головуючий:
Судді: