Провадження № 33/803/1117/19 Справа № 214/5455/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванова А. П.
01 жовтня 2019 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванова А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 напостанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого майстром будівельних та монтажних робіт на ТОВ ВКК «Арія», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , -
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 року на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2019 року о 08 год. 59 хв. в м. Кривий Ріг, Саксаганському районі, по пр. Гагаріна, біля буд. № 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ LANOS д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками стану наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння в установленому порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції навмисно відмовив у витребуванні записів які зафіксовані на бодікамері, незаконно наклав на нього адміністративне стягнення за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Вказує, що ні протоколу, ні направлення, ні свідків він не бачив; дії працівників поліції, які складали протокол, не відповідали встановленим законом вимогам; матеріали справи не містять доказів, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, автомобіль не вилучався, або керування передавалося іншій особі; письмові пояснення свідків не містять час, коли вони були свідками; у направлення на медичний огляд значиться, що ОСОБА_1 доставили у медичний заклад, про що зазначив працівник поліції, натомість у протоколі зазначає, що правопорушник відмовився від огляду.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та відповідає фактичним обставинам справи.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 159142 від 13 липня 2019 року (а.с. 1); письмовими поясненнями свідків (а.с. 3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.07.2019 року (а.с. 2); рапортом працівника поліції (а.с. 4).
Сукупність вищевказаних доказів та пояснення свідків, засвідчують відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП.
Покази свідків та працівника патрульної поліції повністю узгоджуються між собою та сумнівів в апеляційному суді не викликають.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а тому, поза всяким розумним сумнівом, достатньо доводять винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Діючим законодавством закріплено загальне положення, згідно з яким особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
У Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Наслідки подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на подачу скарги передбачені в ст. 35 Конвенції, і полягають у визнанні такої скарги неприйнятною.
При розгляді адміністративного провадження, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою безпідставного отримання необхідного їм рішення суду, затягування процесу або для інших недобросовісних цілей використовують належні їм процесуальні права всупереч з їх дійсним призначенням. Дане явище виступає чинником, що дестабілізує правосуддя і створює серйозні перешкоди для ефективного вирішення спорів.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки наявними в матеріалах провадження доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. 2.5 ПДР України та його дії містять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2019 рокувідносно особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.П. Іванова