Справа № 752/2481/19
Провадження №: 2/752/3942/19
28.08.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Рєзнік В.Г.,
розглянувши у відкритому піготовчому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та знятя з реєстрації зареєстрованого місця проживання,
встановив:
05.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що у її власності перебуває квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 15.04.1999 року. Згідно витягу № 36779600 з реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні виданого 28.01.2019 року центром надання адміністративних послуг Голосіївської РДА у м. Києві, довідки № 2571851 про реєстрацію місця проживання ооби виданої 31.01.2019 року відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА у м. Києві, довідки № 2550398 про реєстрацію місця проживання особи виданої 29.01.2019 року відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА у м. Києві у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.01.1998 року по теперішній час і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.09.2007 року по теперішній час. ОСОБА_2 фактично не проживає в житловому приміщенні понад один рік без поважних причин, про що складено Акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 28.01.2019 року головою правління обслуговуючої організації ЖБК «Залізничний-2». В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою також зазначено, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, а тому ОСОБА_1 , як власник житлового приміщення, вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки ОСОБА_2 створює їй перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном. З тих підстав, що за вищевказаною адресою відповідач не проживає, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються права позивачки.
Враховуючи той факт, що відповідач добровільно знятися з реєстрації не бажає, комунальні платежі не сплачує, просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
12.02.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання.
У підготовче засідання позивачка не з'явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, повідомивши суд, що заявлений позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, повідомив суду, що не заперечує щодо задоволення заявлених у позовній заяві вимог.
За правилами частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення увипадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 15.04.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Пірнак Мирославою Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 6-726 (а.с. 7).
За даними довідки про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 , виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 31.01.2019 року за № 2571851, у квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.09.2007 року, однак за вказаною адресою не зареєстрований (а.с. 12).
За правилами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 цього ж Кодексу передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до Акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 28 січня 2019 року засвідчено те, що за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з вересня 2013 року, громадянин ОСОБА_2 фактично не проживає (а.с. 5).
Суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки факт реєстрації його місця проживання створює перешкоди для використання власником зазначеного приміщення на власний розсуд, чим порушуються її ж законні права та інтереси, крім того, суд приймає до уваги, що відповідач не заперечував проти заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 325 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 213, 224 ЦПК України, суд -
вирішив :
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та знятя з реєстрації зареєстрованого місця проживання , задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк