Справа №718/2599/19
Провадження №3/718/801/19
02.10.2019 року м.Кіцмань Чернівецька область
Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Масюк Л.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 2 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 08.09.2019 року о 18 год. 10 хв. в с. П'ядиківці Кіцманського району Чернівецької області, повторно протягом року після накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21083, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП та порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння проводився в Кіцманській ЦРЛ.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, хоча своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи через судову повістку. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).
Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані особі достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними. (Каралевічус проти Литви (Karaleviиius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).
Враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не подав, суддя приходить до висновку, що йому були надані достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, а тому справу слід розглянути на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч.2 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (з відповідними змінами та доповненнями), згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п.3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735).
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною другою статті 130 КУпАП.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення, в межах ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді накладення штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст.ст. 30, 40-1,130 ч. 1, 284, 294 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП і призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 384,20 гривень судового збору в дохід держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд.
Суддя: Масюк Л.О.