01 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7721/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.
за участі позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Рихвицький Р.А.
представника третьої особи: Білоус К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року (рішення ухвалене о 09:36 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Качур Р.П., повний текст судового рішення складено 14.06.2019р.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Львівгаз» про визнання протиправною та скасування постанови,-
У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Львівгаз» про визнання протиправною та скасування Постанови № 19пз/21/1013-6/4761-18 від 17.10.2018, складену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ДАБІ України Горох Назарієм Стефановичем щодо позивача про визнання останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу у сумі 165690,00 грн., а справу закрити.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем скеровано ФОП ОСОБА_1 протокол та припис про порушення у сфері містобудівної діяльності, складених відповідачем за результатами позапланової перевірки будівельно-монтажних робіт із реконструкції газових мереж у с. Звенигород Пустомитівського району Львівської області. Проте позивач категорично заперечує протокол та припис по їх правовій суті. Вважає, що відповідач із складенням протоколу та припису грубо порушив норми чинного законодавства, зокрема ст. ст. 254, 256, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення а також законні права позивача, тому єдиним способом захисту свого порушеного права вважає звернення із цією позовною заявою. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржила фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що 25 липня 2016 року між ПАТ «Львівгаз» (надалі - «Замовник») та ФОП ОСОБА_1 (надалі - «Виконавець») укладено Договір на розробку проектної документації №12-16- 769 із додатками №№1-3.
Згідно умов даного Договору позивач зобов'язаний розробити проектну документацію для виконання ПАТ «Львівгаз» будівельно-монтажних робіт із реконструкції газових мереж у с. Звенигород, Пустомитівського району, Львівської області.
Так, ПАТ «Львівгаз» взяв на себе обов'язок надати позивачу завдання та усі достовірні вихідні дані та матеріали на об'єкт та за власний рахунок провести отримання обов'язкових погоджень і експертизу проектної документації.
Згідно п.6. 7. Договору Замовник не вправі посилатися на недоліки проектної документації, якщо вона відповідає отриманому Виконавцем завданню та вихідним даним.
Позивач отримав від ПАТ «Львівгаз» Завдання на проектування об'єкту від 14.06.2016р., Технічні умови №33-04-16 інв.№89 від 13.06.2016 року, дефектний акт №8 від 22.03.2016 року із доданою схемою прокладання газогону, що рекомендується та доданим переліком найменування робіт і витрат.
На підставі вказаних вище документів Позивач належним чином розробив відповідно до умов Договору відповідну проектну документацію на об'єкт та передав її ПАТ «Львівгаз», що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт від 28.02.2017 року разом із накладною №4.
Згідно ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством...» та «...Правильність визначення класу наслідків (відповідальності) перевіряється під час проведення експертизи проектів, якщо здійснення такої експертизи є обов'язковим відповідно до закону...» Також згідно п.8 вказаної вище статті, «...під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об'єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат...».
Разом з тим, позивач згідно Договору по отриманих від ГІАТ «Львівгаз» Завдання на проектування об'єкта від 14.06.2016 року, Технічні умови №33-04-16 інв.№89 від 13.06.2016р., дефектний акт №8 від 22.03.2016 року із доданою схемою прокладання газогону, що реконструюється та доданим переліком найменування робіт і витрат виконав проектну документацію із віднесенням об'єкту до того класу наслідків, який цілком підставно визначив на основі отриманих документів, вказаних вище.
Відтак, позивач, у встановленому законодавством порядку, повністю та належним чином виконав свої обов'язки перед ПАТ «Львівгаз» та жодних претензій не було, а тому, ФОП ОСОБА_1 на думку апеляційного суду не вчиняв жодного правопорушення.
Щодо протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №570/1 від 08.08.2018 року та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №570/1 від 08.08.2018 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Орієнтовно, 22 серпня 2018 року позивач отримав засобами поштового зв'язку від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області лист про направлення протоколу та припису про порушення у сфері містобудівної діяльності, накладених відповідачем за результатом позапланової перевірки будівельно-монтажних робіт на об'єктів, які проводив ТІАТ «Львівгаз».
Згідно абзацу другого п.13 Згідно п.13 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №224 від 06.04.1995 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №375) (надалі Порядок) передбачено, що у разі відмови суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.
Згідно абзацу третього п.13 Порядку передбачено, що суб'єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має прав подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід 'ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складанні протоколу ФОП ОСОБА_1 присутнім не був, про час та дату його складання повідомлений не був, а відтак він не міг відмовитися від підпису, про що зазначено в протоколі, як і був позбавлений права надати пояснення чи зауваження, як про це зазначено в протоколі.
Жодних доказів, на спростування даної інформації, відповідачем в суді першої інстанції не надано.
Разом з тим, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №570/1 від 08.08.2019 року не відповідає вимогам п. 11 вищезазначеного Порядку, а саме:
-Не зазначено дату народження фізичної особи-підприємця (п. 1 Протоколу):
-Не зазначено місце народження фізичної особи-підприємця (п.2 Протоколу).
Щодо постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №19пз/21/1013-6/4761-18 від 17.10.2018 року, апеляційний суд зазначає наступне:
Апеляційний суд звертає увагу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпідставно, без будь-яких обґрунтованих пояснень, неодноразово відкладався. На усі без виключення засідання, щодо розгляду адміністративної справи, позивач приходив, долучив письмові пояснення.
Крім цього, до винесення оскаржуваної постанови позивач виконав вимоги припису, складеного відповідачем, про що повідомив відповідача шляхом направлення поштовим зв'язком відповідного листа.
17 жовтня 2018 року відповідачем винесено постанову №19пз/21/1013-6/4761-18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
22.10.2018 року позивач отримав від відповідача, поштовим зв'язком, акт перевірки 782/18 Департаменту ДАНІ та постанову про накладення штрафу за адміністративне правопорушення з супровідним листом.
Відтак, Постанова №19пз/21/1013-6/4761-18 від 17.10.2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не відповідає п.23 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №224 від 06.04.1995 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №375), а саме:
-Не зазначено дату народження фізичної особи-підприємця (п. 1 Постанови);
-Не зазначено місце народження фізичної особи-підприємця (п.2 Постанови).
Згідно п.25 Порядку постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою про що робиться відмітка у постанові.
Всупереч даної норми в постанові не зазначено оператора поштового зв 'язку , дату та номер поштового відправлення.
Таким чином, оскільки позивач належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду питання про притягнення його до адміністративної відповідальності та складання протоколу, а згодом і винесення постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, протокол та постанова не відповідають вимогам встановленим Порядку, тобто порушена процедура складання та розгляду адміністративних матеріалів, у зв'язку з чим були обмежені його права, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності, визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.32 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та накладення при цьому штрафу в розмірі 165 690, 00 грн., на думку апеляційного суду є протиправним.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому сторона позивача вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору мав би застосувати закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Проте, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обмежтеся посиланням, що вказані порушення не спростовує факту вчинення позивачем правопорушення.
Щодо строку накладення стягнення апеляційний суд зазначає наступне, а саме.
Частиною 3 ст.41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч.2 ст.3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення.
Згідно ст. 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно- господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом, встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім, випадків, передбачених законом.
За таких обставин, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
28.02.2017р. між позивачем та ПАТ «Львівгаз» підписано акт здачі-приймання робіт, а оскаржена постанова прийнята 17.10.2018 року, що суперечить даним нормам Господарського кодексу України.
Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 1656,91 грн. та 2485,37 грн. всього на суму 4142,28 грн.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у справі №465/6722/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову №19пз/21/1013-6/4761-18 від 17.10.2018р., складену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України Горох Назарієм Стефановичем щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого а.1ч.1ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладення штрафу у сумі 165 690 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто) гривень.
Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (ЄДРПОУ 37471912) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 4142,28 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 02.10.2019р.