Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №823/3745/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4132/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блу Оіл Компані» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Блу Оіл Компані'подало подало до суду позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0000172200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169205,00 грн за основним платежем та в сумі 84602,5 грн та від 12.11.2013 № 0000182200 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 39659 грн, зокрема в сумі 5363 грн за квітень 2013 року, в сумі 3984 грн за травень 2013 року, в сумі 30312 грн за січень 2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені первинними документами. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість. Податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16.01.2014 адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 № 0000172200 та від 12.11.2013 № 0000182200.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2014 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 залишив без змін.
Тальнівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки доказам, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, та порушили норми матеріального права, зокрема статтю 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.07.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 23.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.09.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2013 № 0000172200 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169205,00 грн за основним платежем та в сумі 84602,5 грн та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 12.11.2013 № 0000182200 від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 39659 грн, зокрема в сумі 5363 грн за квітень 2013 року, в сумі 3984 грн за травень 2013 року, в сумі 30312 грн за січень 2013 року, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 04.11.2013 № 36/22/36778252 документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2013 по 30.09.2013, про порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Порушення полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товару (соя врожаю 2012 року) у ТОВ «ТД Теко Груп», які реально не вчинені. Висновки про нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує тим, що ним отримано акт від 29.08.2013 № 964/26-55-22-03-11/37046716 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Теко Груп».
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтями 198, 201 Податкового кодексу України.
Аналіз зазначених норм свідчить, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з господарською діяльністю.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.
До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов'язково має бути підтверджений ще й податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Суди дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій: видаткових та податкових накладних, банківських виписок, виробничих звітів та накладних на передачу готової продукції, товарно-транспортних накладних, довіреностей, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про їх достатність та підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.
Отже, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи безпосередньо дослідили докази та поклали їх в основу рішення.
Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, який обґрунтовується посиланням на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, то таке обґрунтування є недостатнім за відсутності аналізу самих господарських операцій та первинних документів.
Закон не ставить виникнення у платника податку права на податковий кредит залежно від дотримання вимог податкового закону постачальником.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів, зроблених в результаті застосування норм матеріального права до установлених судом обставин на підставі досліджених та оцінених доказів.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду