Справа № 640/12906/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач Шурко О.І.
01 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просила суд: визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни за №57116426 від 02.07.2019 про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любові Михайлівни за №57116426 від 05.07.2019 про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2018 по цивільній справі №752/22214/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, з урахуванням внесених до цього судового рішення змін згідно з постановою Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018 (апеляційне провадження №22-ц/796/3576/2016) було вирішено позов ОСОБА_2 задовольнити частково. А саме, районним судом вирішено: зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., без присутності матері ОСОБА_1 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини. Поряд з цим у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказані рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2018 та постанова Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018 по цивільній справі №752/22214/16 залишені без змін постановою Верховного Суду від 08.04.2019 (провадження № 61-42088св18), та набрали законної сили 13.07.2018.
23.07.2018 на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі №752/22214/16 названим районним судом видано виконавчий лист, що був пред'явлений до примусового виконання.
Згідно змісту Інформації про виконавче провадження, сформованої в Автоматизованій системі виконавчого провадження станом на 12.07.2019, 31.08.2018 державним виконавцем Голосіївського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Бондаренком М.В. відкрито виконавче провадження ВП №57116426 з примусового виконання вищевказаного рішення суду. В подальшому, в рамках виконавчого провадження виносились: постанови від 27.09.2018 про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про закінчення виконавчого провадження; постанова від 05.10.2018 про відновлення виконавчого провадження; постанови від 18.12.2018, про накладення штрафу у сумі 1 700 грн. з причини невиконання рішення суду; постанови від 28.12.2018, 09.01.2019, 11.01.2019, 14.01.2019, 18.01.2019, 22.01.2019, 24.01.2019, 25.01.2019, 28.01.2019, 07.02.2019, 11.02.2019, 15.02.2019, 19.02.2019, 21.02.2019, 22.02.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 05.03.2019, 11.03.2019, 15.03.2019, 25.03.2019, 29.03.2019, 05.04.2019, 23.04.2019, 25.04.2019, 26.04.2019, 03.05.2019, 07.05.2019, 10.05.2019, 11.05.2019, 14.05.2019, 23.05.2019, 24.05.2019, 30.05.2019, 03.06.2019, 10.06.2019, 12.06.2019, 14.06.2019, 21.06.2019, 24.06.2019, 27.06.2019 про накладення штрафу у сумі 3 400 грн. з причини невиконанням рішення суду; постанови від 11.12.2018, 22.12.2018 і від 07.02.2019 про залучення опікуна для участі у виконавчому провадженні; постанова від 15.02.2019 про арешт майна боржника; постанова від 11.03.2019 про арешт коштів боржника; постанова від26.04.2019 про розшук майна боржника.
Крім того, 02.07.2019 та 05.07.2019 головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л.М. в рамках цього ж виконавчого провадження були винесені ще постанови про накладення на боржника ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафів у сумі 3 400 грн. (копії цих постанов наявні у матеріалах справи). Зі змісту оспорюваних постанов державного виконавця від 02.07.2019 в 05.07.2019 ВП №57116426 вбачається, що такі були складені з причини невиконання боржником рішення суду, що зафіксоване в актах державного виконавця від 01.07.2019 і 04.07.2019 (копії таких актів були подані до канцелярії до суду головним державним виконавцем Кузьменко Л.М. разом з відзивом).
Вважаючи зазначені постанови незаконними, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що головний державний виконавець Кузьменко Л.М., як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень, оскільки постанови про накладення штрафу від 02.07.2019 та 05.07.2019 в рамках виконавчого провадження №55967611 є такими, що не відповідають ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, підлягають скасуванню, як протиправні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини шостої статті 26 наведеного Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами частини 1 статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до частини 2 вказаної статті, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону.
Відповідно до зазначеної статті, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Так, дана стаття Закону фактично передбачає, що в разі невиконання рішення суду, державний виконавець може своїми постановами накласти на боржника штраф.
При цьому, зі змісту даної статті не вбачається надання державному виконавцю права, в разі невиконання рішення суду, виносити у відношенні боржника необмежену кількість постанов про накладення на нього штрафу.
Натомість, державний виконавець має вчинити ряд інших заходів окрім як накладення штрафу, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення. Зокрема, таких як: надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (а саме відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання у виконанні такого рішення суду, передбачається кримінальна відповідальність у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк до трьох років), звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, та вжиття інших заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Матеріали справи вказують на те, що державними виконавцями Бондаренко М.В. та Кузьменко Л.М. за невиконання боржником (позивачем) рішення суду з питання встановлення побачення (спілкування) з дитиною у цивільній справі №752/22214/16 повторно накладено на боржника штрафи у сумах 3 400 грн. кожен (02.07.2019 та 05.07.2019), незважаючи на ту обставину, що за невиконання боржником (позивачем) цього ж рішення суду вже були накладені суми штрафів у розмірах як 1 700 грн. (18.12.2018) так і 3 400 грн. (28.12.2018), що суперечить ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.