Справа № 520/10458/19
Провадження № 2/520/4087/19
01.10.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.,
за участю секретаря - Швець А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
до ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
14.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнова порука) № PML-501/075/2006 року від 30.03.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрованого в реєстрі за №538, а саме: двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , корпус літера АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 05.04.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1290, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін, з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-501/075/2006 року від 30.03.2006р. в загальній сумі 3 769 668,30 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 30.03.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та
обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-501/075/2006, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 47 500,00 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30.03.2006 р., як зазначає представник позивача, між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-501/075/2006, відповідно до умов якою іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 05.04.2005року, зареєстрованого в реєсзрі за №3-1290. Предметом іпотеки забезпечені всі зобов'язання позичальника перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, який забезпечений іпотекою згідно з договором іпотеки.
Представник позивача вказує, що 27.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н від 27.05.2011р., згідно яких, АТ «ОТП Банк»
відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-501/075/2006, та договором іпотеки № PML-501/075/2006.
Також представник позивача зазначає, що 22.05.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення по справі № 519/10388/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу за кредитним договором в загальному розмірі 141 118,37 доларів США (що за курсом НБУ на момент подачі відповідного позову складало 1 127 959,13 грн.) та судові витрати в сумі 3219,00 грн. Відповідне рішення суду набрало законної сили 14.03.2014 року. Вказаним рішенням суду встановлений факт укладання кредитного договору № ML-501/075/2006 та факт наявності боргу ОСОБА_2 за відповідним кредитним договором у розмірі на загальну суму 1 131 178,13 грн., яка складається з суми боргу та судових витрат.
Однак, як зазначає представник позивача, вказане заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси до теперішнього часу не виконано, що свідчить про невиконання зобов'язань по укладеному кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 15.05.2019року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 29.08.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засіданні 01.10.2019року представник позивача не з'явився, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - ОСОБА_1 про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у підготовчі та судові засідання не з'явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Третя особа - ОСОБА_2 про час та місце підготовчих та судових засідань неодноразово сповіщався судом належним чином, у підготовчі та судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмові пояснення або заперечення на позовну заяву не надав.
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 30.03.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ЗАТ “ОТП Банк”, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-501/075/2006, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 47 500,00 доларів США строком погашення до 30.03.2021 року зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з розрахунку 10,5 % річних у валюті отриманого кредиту.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року, 30.03.2006року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ЗАТ “ОТП Банк”, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-501/075/2006, відповідно до умов якого, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , щоналежить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 05 квітня 2005 року, номер за реєстром 3-1290, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 05 квітня 2005 року, номер правочину 527869, зареєстрованого Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 травня 2005 року, реєстраційний номер: 10089209, номер запису: 2515 в книзі: 563пр-3.
27.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н від 27.05.2011р., згідно яких, АТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-501/075/2006, та договором іпотеки № PML-501/075/2006.
З матеріалів справи також вбачається, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2013 року, яке набрало законної сили 14.03.2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року у розмірі 141 118,37 доларів США, що еквівалентно 1 127 959,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму витрат на сплату судового збору у розмірі 3 219,00грн.
19.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надіслало на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудові вимоги за вих. №6975 та вих. №5688 про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року, які було повернуто поштою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відсутність відповіді на надіслані вимоги та невиконання зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи
Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2013 року, яке набрало законної сили 14.03.2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року у розмірі 141 118,37 доларів США, що еквівалентно 1 127 959,13 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму витрат на сплату судового збору у розмірі 3 219,00грн.
Вказаним рішенням суду було встановлено, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не здійснював оплату кредиту та відсотків за його користування, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість, розмір якої станом на 15.02.2012 року за кредитним договором № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року складає 141 118,37 доларів США .
Вказане рішення суду ОСОБА_2 виконано не було, заборгованість по кредитному договору № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року до теперішнього часу не погашена, внаслідок чого заборгованість ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року становить 141 118,37 доларів США, що станом на 03.05.2019 року згідно офіційного курсу НБУ складає еквівалент 3 766 449,30 гривень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
За змістом ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Зі змісту п.п. 6.1.-6.4. іпотечного договору вбачається, що за рахунок предметаіпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, в тому числі заборгованість по овердрафту і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателеу у зв'язку із реалізацією його прав за цим Договором. Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст. 5 цього договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором. Жодне положення цього договору не може тлумачитись як таке, що обмежує: права іпотекодержателя звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому чинним законодавством України; права сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання: іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином: початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки; при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку пози судового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків; при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту б) цього пункту, протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20 відсотків. При виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. У випадку непогашення боржником або іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов'язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України.
У відповідності до Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).
За змістом ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає в тому числі спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього ж Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду ОСОБА_2 належним чином не виконуються умови кредитного договору № ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року, тому у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Крім того, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2013року, яке набрало законної сили 14.03.2014 року, ОСОБА_2 також виконано не було, заборгованість по кредитному договору №ML-501/075/2006 від 30.03.2006 року до теперішнього часу не погашена.
У зв'язку із тим, що зобов'язання ОСОБА_2 забезпечено укладанням іпотечним договором між відповідачем та позивачем, то у позивача є всі правові підстави для задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вищевказаної заборгованості ОСОБА_2 .
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Зі змісту ч.1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Разом з тим, у суду відсутні відомості відносно того, чи знаходиться у відповідача у власності інше нерухоме житлове майно, окрім майна, яке перебуває в іпотеці, у зв'язку з чим, суд не може встановити, чи розповсюджуються на правовідносини, що виникли по даній справі, норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
ОСОБА_2 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором не виконав.
За таких обставин, суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнова порука) № PML-501/075/2006 року від 30.03.2006р., з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-501/075/2006 року від 30.03.2006р. в загальній сумі 3 769 668,30 грн., обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML-501/075/2006 року від 30.03.2006р. в загальній сумі 3 769 668 (три мільйони сімсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 30 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (майнова порука) № PML-501/075/2006 року від 30.03.2006р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В., зареєстрованого в реєстрі за №538, а саме: двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , корпус літера АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. 05.04.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-1290, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421, МФО 300528, рахунок № НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.