30 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 923/333/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
від 16.07.2019
у справі № 923/333/16
за позовом арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4
про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення нерухомого майна у власність банкрута
в межах справи за заявою ОСОБА_5
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ"
про банкрутство,-
1. 12.04.2016 ухвалою Господарського суду Херсонської області за заявою ОСОБА_5 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ".
2. 09.06.2016 постановою господарського суду Херсонської області введено процедуру ліквідації ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.
3. 27.03.2018 ліквідатор ТОВ Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. звернувся до господарського суду першої інстанції з позовною заявою, в якій просив розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. 22.08.2014 за реєстровим № 3682, та повернути у власність ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" об'єкти нерухомого майна, що є предметом цього договору. В обґрунтування пред'явлених вимог ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. посилався на істотне порушення ОСОБА_2 умов укладеного з ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" договору, яке полягає в невиконанні покупцем зобов'язання щодо оплати вартості придбаного майна у повному обсязі.
4. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та громадянкою ОСОБА_2. ; зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" нерухоме майно: вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, аптеки літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , розташовану на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010 .
5. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 і ухвалити нове рішення, яким відмовити ліквідатору ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражному керуючому Дудкіну Р.А. у задоволенні заяви про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2014 та повернення нерухомого майна у власність банкрута.
6. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі скасовано, арбітражному керуючому Дудкіну Р.А. у задоволенні заяви про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення нерухомого майна у власність банкрута відмовлено.
7. Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 у даній справі касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. задоволено, постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 923/333/16 скасовано, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 залишено в силі.
8. Разом з тим, 03.07.2019 громадянка ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16 за заявою арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення нерухомого майна у власність банкрута, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні цієї заяви - відмовити.
9. Разом з апеляційною скаргою скаржником подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16 та про зупинення дії оскаржуваної ухвали.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/333/16 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16 на підставі частини п'ятої статті 272 ГПК України.
11. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
11.1. Відповідно до частин 1, 4 статті 272 ГПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
11.2. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка не є учасником справи, подана на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у даній справі, яку вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку, фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів скарги ОСОБА_2 , які вже були розглянуті апеляційним судом під час винесення постанови від 16.01.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення ОСОБА_1 матеріалів апеляційної скарги разом з доданими до неї документами на підставі частини п'ятої статті 272 ГПК України.
11.3. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
12. 05.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 31.07.2019 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/333/16, підтвердженням чого є накладна служби кур'єрської доставки.
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 923/333/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.08.2019.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 923/333/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 31.07.2019 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019; призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
15. Не погодившись з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у даній справі, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій остання просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Південно-західного апеляційного господарського суду.
16. В обґрунтування підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду до апеляційного суду у касаційній скарзі наведено наступні доводи:
16.1. Зважаючи на вимоги статей 254, 272 ГПК України, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16.
16.2. Скаржник зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не розглянуті судом апеляційної інстанції, хоча і є відмінними від доводів, що розглядалися судом апеляційної інстанції при розгляді скарги іншого учасника ( ОСОБА_2 ), за наслідками якого судом було винесено постанову від 16.01.2019, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 272 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
17. Ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Позиція Верховного Суду
18. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
19. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
22. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч.1 цієї статті).
23. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
24. Частиною 1 статті 272 ГПК України визначено, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
25. Стаття 272 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи.
26. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
27. Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
28. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
29. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
30. Отже, враховуючи вимоги статей 254, 261, 272 ГПК України, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції і залишено без змін, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
31. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії апеляційної скарги ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою остання зазначає, що вона отримала 25.06.2019 від арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. заяву про покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" у зв'язку з доведенням його до банкрутства, з якої і дізналася про існування оскаржуваної ухвали, що підтверджується поштовим конвертом з описом вкладення до цінного листа та роздруківкою з сайту Укрпошти про відстеження цінного листа за номером № 7350104098459. Також зазначає, що є одним із засновників (учасників) ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" з належною їй часткою в статутному капіталі товариства - 40%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Крім того вказує, що в складі інших засновників (учасників) надавала згоду на відчуження спірного нерухомого майна, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 21.08.2014.
32. Проте, суд апеляційної інстанції не встановив чи було залучено ОСОБА_1 як відповідача у справі, з урахуванням вказаної вище заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" на ОСОБА_1 , як одного із засновників (учасників) боржника; не з'ясував чи дійсно була вказана заява.
33. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , які, на думку скаржника, є відмінними від тих доводів, що розглядалися судом апеляційної інстанції при розгляді скарги іншого учасника ( ОСОБА_2 ), за наслідками якого апеляційним судом було винесено постанову від 16.01.2019.
34. Крім того, суд апеляційної інстанції не з'ясував чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов'язки скаржника, чи розглянуто в такому рішенні і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
35. Колегія суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, в якій Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
36. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
37. Згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого в суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
38. Оскільки підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, й саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
39. Стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
40. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
41. Європейський суд з прав людини у п. 48 рішення від 03.07.2014 (набуло статусу остаточного 17.11.2014) у справі "Мала проти України" (заява № 4436/07) зазначив, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі "Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства", заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005-II). Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі "Бацаніна проти Росії", заява N 3932/02, п. 22).
42. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
43. При цьому колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
44. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
45. З огляду на викладене, колегія судів Касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення, без встановлення обставин зазначених в п.п. 32-34 постанови, апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16 скаржнику.
46. Відповідно до частин 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
47. Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
48. Частиною 6 статті 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і передачі справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
49. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
50. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідає.
51. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
52. Водночас при винесенні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог статті 86 ГПК України.
53. Враховуючи викладене, ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/333/16 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16 підлягає скасуванню та направленню до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення, в порядку визначеному законом, питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
54. Згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
55. З огляду на висновок колегії суддів про задоволення касаційної скарги та направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 31.07.2019 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/333/16 задовольнити.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 923/333/16 скасувати, справу № 923/333/16 направити до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення, в порядку визначеному законом, питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
Н. Г. Ткаченко