Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" вересня 2019 р. Справа № 922/2602/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Косенко К.Д.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК", м. Київ
про стягнення 46389,60 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Оржицька К.С. (довіреність б/н від 02.01.2019);
відповідача - не з'явився.
Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК", м. Київ (далі за текстом - відповідач) 46389,60 грн. боргу.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач не виконав обов'язку за укладеним між сторонами договором про закупівлю № 99 від 27.03.2018 щодо поставки на користь позивача товару, обумовленого зазначеним договором, в зв'язку з чим, позивач вимагає повернення раніше сплаченої на його користь передоплати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2019 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 16.09.2019.
Протокольною ухвалою від 16.09.2019 розгляд справи відкладено на 30.09.2019.
В процесі розгляду справи відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на позовну заяву у порядок і строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2019 у даній справі.
На судове засідання 30.09.2019 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач на судове засідання 30.09.2019 свого уповноваженого представника не направив, при причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 16.08.2019 та від 16.09.2019, однак, ухвала від 16.08.2019 повернулась на адресу суду з відміткою пошти “за не запитом” (а. с. 33-36).
Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, 27.03.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю № 99 (далі за текстом - договір; а. с. 13-16), за умовами якого (п.п. 1.1.-1.2.) постачальник зобов'язується поставити замовнику товар ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистилянти» (бензин А-92 у талонах та дизельне паливо у талонах), зазначений у специфікації до цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти товар та оплатити його. Найменування та кількість товару - ДК021:2015-09130000-9 «Нафта і дистилянти» (бензин А-92 у талонах та дизельне паливо у талонах) 135000 літрів (п. п. 1.1-1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 4142100,00 грн. (чотири мільйони сто сорок дві тисячі сто грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ - 690350,00 грн.
За умовами п. п. 4.1-4.2 договору оплата за договором закупівлі здійснюється після отримання замовником товару, а також інших документів, передбачених тендерною документацією та чинним законодавством України, на підставі видаткової накладної та рахунку на фактично поставлений товар (або окрему партію товару). Розрахунки за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку.
Згідно з п. п. 5.1-5.3, договору, строк поставки товару: до 31.12.2018. Місце поставки товару - вул. Клочківська, 195-А, Харківська обл., м. Харків, інд. 61145. У момент підписання сторонами видаткової накладної постачальник видає замовнику талони (зі складання актів приймання-передачі) на кількість придбаного товару та завірені належним чином копії сертифікатів відповідності товару. Одночасно з цим складається акт приймання-передачі товару на зберігання постачальнику.
Пунктами 5.8, 5.10, 5.12 договору передбачено, що кожна партія товару відвантажується замовнику на підставі талонів, у термін (строк) вказаний в талонах. У разі не використання талонів у зазначений строк, постачальник зобов'язаний замінити такі талони на талони з новим строком у кількості товару відповідно простроченим талонам. Передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій постачальника (відповідно до додатку № 2). Постачальник зобов'язується відвантажувати товар замовнику за пред'явленням талонів, виписаних постачальником, на автозаправних станціях цілодобово, без вихідних.
Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині здійснення оплати до повного розрахунку між сторонами.
Додатком № 2 до договору сторонами узгоджено 24 автозаправні станції на яких позивач зможе отримати обумовлений договором бензин та дизельне паливо за наданими відповідачем талонами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання умов договору за видатковою накладною № НКТ-003870 від 10.12.2018 (а. с. 19) передав позивачу обумовлені договором талони на бензин на суму 63158,40 грн., та за видатковою накладною № НКТ-003869 від 10.12.2018 передав талони на дизельне паливо на суму 31522,20 грн. (а. с. 21).
Позивач в свою чергу платіжними дорученнями № 3627 від 12.12.2018 (а. с. 20) та № 3626 від 12.12.2018 здійснив оплату зазначених талонів в загальній сумі 94680,60 грн.
Матеріали справи також свідчать про те, що у травні 2018 року, відповідно до службової записки начальника дільниці механізації № 10 ОСОБА_1 від 05.05.2018 р. встановлено, що на чотирьох заправках вказаних у Додатку №2 до Договору № 99 від 27.03.2018 року почали відмовляти заправляти транспортні засоби підприємства позивача за талонами відповідача.
В зв'язку з зазначеними обставинами, позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.08.2018 року за вих. № 845/0 з вимогою негайно усунути виявлені порушення та забезпечити безперервну роботу АЗС і наявність достатньої кількості Товару відповідності із зазначеним номіналом та марками Товару для здійснення його видачі.
Позивач вказує, що відповіді на зазначену претензію на його адресу не надходило.
В подальшому, відповідно до службової записки начальника дільниці механізації № 10 ОСОБА_1 від 25.10.2018 р. встановлено, що на 11 заправках вказаних у Додатку № 2 до Договору № 99 від 27.03.2018 року, заправка по талонах відповідача не здійснюється, мотивуючи тим, що відсутня оплата на користь автозаправних станцій з боку відповідача
13.11.2018 року за вих. № 3598/0 позивач направив на адресу відповідача ще одну претензію з вимогою усунути вищевказані порушення.
Позивач вказує, що відповіді на зазначену претензію на його адресу також не надходило.
Станом на момент винесення даного судового рішення на балансі позивача обліковуються талони відповідача на загальну суму 46389,60 грн. по яким не здійснюється відпуск палива на АЗС, зокрема: дизельне пальне - 240 літрів (24 талони) на суму 7070,40 грн. та бензин - 1270 літрів (127 талонів) на суму 39319,20 грн.
Обставини щодо стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів у сумі 46389,60 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо підсудності даного спору господарському суду Харківської області.
Статтею 29 ГПК України визначено випадки, коли підсудність справи може бути визначена за вибором позивача.
Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Системний аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить що для застосування при виборі підсудності даної норми закону необхідним є встановлення місця виконання зобов'язань за договором.
За змістом п. 1-2, 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.
Матеріали справи свідчать про те, що передача товару за договором № 99 від 27.03.2018 року, тобто його виконання, відбувалося в м. Харків. Адресою реєстрації підприємства позивача також є м. Харків.
Зазначені обставини свідчать про право позивача передати спір на вирішення Господарського суду Харківської області, що ним в межах даної справи і було зроблено.
Розглянувши спір по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За умовами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За умовами ч. ч. 1 та 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю № 99 від 27.03.2018 щодо передачі позивачу оплаченого ним товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
За таких обставин, вимоги позивача про повернення грошових коштів в сумі 46389,60 грн. сплачених за товар є такими, що відповідають вимогам ст. 693 ЦК України, а тому позовні вимоги про їх стягнення з відповідача підлягають задоволенню.
Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1921,00 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (адреса: 01030, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 41486736) на користь Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (адреса: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30; код ЄДРПОУ 34754617)
46389,60 грн. суми боргу;
1921,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повне рішення складено "02" жовтня 2019 р.
Суддя О.І. Байбак