ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 вересня 2019 року Справа № 906/72/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 р. у справі № 906/72/19 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 03.05.2019 р.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД
про стягнення 692 524, 75 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Козик В.Є.;
відповідача - Бобчик І.М.;
третьої особи - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" 383135, 94 грн. основного боргу, 56 536, 04 грн. пені, 22 696, 20 грн. інфляційних втрат та 4724 грн. 3% річних за договором підряду №04/17 від 13.04.2017 р. та 184 912, 80 грн. основного боргу, 27 285, 92 грн. пені, 10 953, 85 грн. інфляційних витрат та 2280 грн. 3% річних за договором на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.2018 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даних договорів в частині оплати виконаних робіт, право вимоги за якими перейшло до позивача як нового кредитора від ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД на підставі договору про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 р. у справі №906/72/19 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 568 048, 74 грн. основного боргу, 83 821, 96 грн. пені, 7004 грн. 3% річних, 33 650, 05 грн. інфляційних витрат, 10 388 грн. судового збору та 14 075 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В резолютивній частині рішення вказано, щоб органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати пеню за формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення, на суму боргу 568 048, 74 грн. за період з 22.01.2019 р. по 21.02.2019 р. включно, за правилами, визначеними у рішенні від 23.04.2019 р. у справі №906/72/19.
В резолютивній частині рішення вказано, щоб органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, на суму боргу у розмірі 568 048, 74 грн. за період з 22.01.2019 р. до моменту виконання рішення від 23.04.2019 р. у справі № 906/72/19 за правилами, визначеними у рішенні від 23.04.2019 р. у справі № 906/72/19.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, не здійснив оплати виконаних робіт, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за спірними договорами, право вимоги за якими перейшло до позивача як нового кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за договорами є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката.
Також, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", визначив у резолютивній частині рішення суду про нарахування та стягнення на користь позивача пені у межах шестимісячного строку її визначення та 3% відсотків річних - до моменту виконання судового рішення, за формулами, визначеними у резолютивній частині даного рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що позивач належним чином не повідомив його про відступлення права вимоги за договором та не надіслав відповідного листа, що є порушенням приписів п. 2.2 договору про відступлення права вимоги та ст. 516 ЦК України.
Скаржник вказує, що сплата ним 145000 грн. первісному кредитору і є тим ризиком настання несприятливих наслідків, які поніс новий кредитор згідно п. 3.6. договору та ч. 2 ст. 516 ЦК України.
Окрім того, суд першої інстанції необґрунтовано залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідача, оскільки фактично вона виступала на стороні позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019р. у даній справі у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 р. проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2019 р. об 14:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 р. доручено забезпечення проведення відеоконференції Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 р. в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" про забезпечення позову у справі - відмовлено.
31.07.2019 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді по даній справі Василишина ОСОБА_1 .Р. судове засідання у справі не відбулося.
Розпорядженням керівника апарату суду від 08.08.2019 р. №01-04/683 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) у даній справі - Василишина А.Р. у період з 25.07.2019 р. по 12.08.2019 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/72/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 04.09.2019 р. об 15:30 год.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Філіпової Т.Л. судове засідання у справі 04.09.2019 р. об 15:30 год. не відбулося.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2019 р. об 11:00 год.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 11 760, 50 грн.
Позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р. є тристороннім, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, тому відповідач, як боржник за вказаним договором, був обізнаний про заміну кредитора у зобов'язанні, а підписання тристоронньої угоду про відступлення права вимоги за участю боржника, підтверджує виконання умов п. 2.2. договору про відступлення щодо належного повідомлення боржника стосовно переходу прав вимоги до нового кредитора. Разом з тим, керівник відповідача Мужук Д.В. в момент підписання договору про відступлення та скріплення його печаткою ТОВ "Котлозавод "Крігер" відповідно до ст. 518 ЦК України жодних заперечень та зауважень проти переходу права вимоги до позивача як нового кредитора не висував.
Окрім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку з підписанням трьохстороннього договору про відступлення права вимоги, тому був зобов'язаний проводити розрахунки починаючи з 10.09.2018 р. із позивачем як новим кредитором, і лише таке виконання буде вважатися належним, при цьому виконання зобов'язання на користь первісного кредитора не припиняє зобов'язання боржника перед новим кредитором. Відтак, після укладання договору про відступлення права вимоги у відповідача не було правових підстав для сплати заборгованості за основними договорами первісному кредитору, а тому безпідставна сплата на користь первісного кредитора коштів у розмірі 145 000 грн. не позбавляє права боржника вимагати від первісного кредитора повернення їх в порядку ст. ст. 1212-1214 ЦК України.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2019 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні 27.09.2019 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання 27.09.2019 р. не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено апеляційним судом, 23.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Калина ІФ" ЛТД (підрядник, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (замовник, відповідач) укладено договір підряду №04/17, за умовами якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику роботи з постачання та монтажу обладнання на об'єкті: "Будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул.Крип'якевича, 3 в м.Кам'янець-Подільський, Хмельницької області" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, в затверджений цим договором термін, а замовник зобов'язався надати підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів (т.1, а.с. 20-29).
Пунктом 3.1 договору підряду передбачено, що загальна вартість доручених робіт за цим договором встановлюється згідно з договірними цінами по розділах робіт (додаток №1, додаток №2, додаток №3, додаток №4 до даного договору).
Відповідно до п. 3.12 договору підряду замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт на наступних умовах:
3.12.1 для придбання матеріалів проводиться авансування робіт в сумі 60% від договірної ціни - оплачується замовником протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору, але не більше ніж на 90 календарних днів. Не використані на протязі 90 календарних днів суми авансу повертаються замовнику. В разі невиконання даного зобов'язання до підрядника будуть застосовані штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день використання коштів понад обумовлений період використання авансу (понад 90 календарних днів). Моментом звітування підрядником про використання авансу є підписання замовником поданих підрядником актів виконаних робіт або оригіналів відповідних документів (накладних на придбання матеріалів та устаткування).
3.12.2 решта 40% (сорок відсотків) вартості робіт оплачується замовником за їх поетапним завершенням згідно з календарним планом (щомісячно), але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт (підписання акта приймання - (Довідок КБ-3 та актів КБ-2).
У пункті 6.3.4 договору підряду визначено, що замовник зобов'язаний проводити розрахунки з підрядником на підставі актів форми №КБ-2 та довідки №КБ-3, або оформлених належним чином накладних на поставку обладнання та устаткування.
До договору підряду №04/17 від 13.04.2017 р. укладено додаткову угоду №1 від 02.01.2018 р. та додаткову угоду №2 від 14.06.2018 р., якими внесено зміни щодо порядку визначення вартості робіт.
На виконання умов договору підряду, підрядником виконано, а замовником прийнято підрядні роботи на загальну суму 5304397,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписані замовником без зауважень.
Відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт на підставі договору підряду №04/17 від 13.04.17 виконав частково на суму 4 921 261, 56 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ фірма "Калина ІФ" ЛТД у розмірі 383 135, 94 грн. (5 304 397, 50 грн. - 492 1261, 56 грн.).
10.05.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Калина ІФ" ЛТД (підрядник, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (замовник, відповідач) укладено договір №011/18 на пусконалагоджувальні роботи, за умовами якого замовник передав, а підрядник взяв на себе зобов'язання по пуску і наладці котельного устаткування та обладнання на об'єкті "Будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул.Крип'якевича, 3 в м.Кам'янець-Подільський, Хмельницької області" (п. 1.1 договору) (т. 3, а.с. 56-59).
Загальна вартість робіт за цим договором відповідно до твердої договірної ціни (додаток 1 до договору) складає 274912,80грн з ПДВ (п.3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт на наступних умовах:
3.2.1 перед початкам робіт, протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору, замовник робить передоплату в розмірі 90000 грн.;
3.2.2 решта 70% вартості робіт оплачується замовником за їх завершенням, але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт-підписання акта приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт.
Додатковою угодою №1 від 11.05.2018 р., сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "п.3.2.1 замовник робить передоплату в розмірі 90000 грн. до 08.06.2018 р." (т.3, а.с.71).
Факт виконання підрядником робіт за договором на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.2018 р. та прийняття їх замовником підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 17.08.2018 р. на загальну суму 274912,80 грн. Акт підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств (т.3, а.с.72-75).
Відповідач, в порушення умов договору №011/18 на пусконалагоджувальні роботи, не в повному обсязі розрахувався за виконані роботи, оплативши виконані роботи частково в сумі 90000 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ фірма "Калина ІФ" ЛТД у розмірі 184 912, 80 грн. (274 912, 80 грн. - 90000 грн.).
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість в загальній сумі 568 048, 74 грн., з яких: 383135,94 грн. боргу, який виник на підставі договору підряду №04/17 від 23.04.2017 р., а також 184912,80 грн. боргу, що утворився згідно договору на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.2018 р.
10.09.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Калина ІФ" ЛТД (первісний кредитор, третя особа), товариством з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" (новий кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (боржник, відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р., відповідно до якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду №04/17 від 13.04.2017 р. та договором підряду №011/18 від 10.05.2018 р., укладеним між первісним кредитором та боржником на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові (т. 3, а.с. 83-84).
Згідно п. 1.2 договору новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основними договорами у сумі 568 048,74 грн.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.
Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 568 048, 74 грн. за основними договорами підтверджується актами виконаних робіт, копії яких передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору погоджено, що сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх документів на підтвердження права вимоги за основними договорами.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 4.1. договору).
Договір про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.18 підписаний повноважними представниками та скріплений печатками трьох сторін, а саме: первісним кредитором, новим кредитором та боржником.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 2.1. договору про відступлення права вимоги, ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (первісний кредитор) передано ТОВ "Кулев-Інвест" (новий кредитор) документи, що підтверджують права вимоги підрядника до ТОВ "Котлозавод-"Крігер" за основними договорами (договору підряду №04/17 від 23.04.2017 р. та договору №011/18 на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018р.), а саме: договір підряду №04/17 від 23.04.2017 р.; додаток №5 до договору №04/17 від 13.04.2017 р.; додаткова угода №1 від 02.01.2018 р. до договору підряду №04/17; додаток №4 до додаткової угоди №1 від 02.01.2018 р.; додаткова угода №2 від 14.06.2018 р. до договору підряду №04/17; додаток №2 до додаткової угоди №2 від 14.06.2018 р.; договірна ціна на будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул.Крип'якевича, 3 в м.Кам'янгець-Подільський, Хмельницької області, що здійснюється в 2018 році; кошторисний розрахунок №П-929,локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на монтажні і демонтажні роботи; додаток №9 до договору №04/17 від 13.04.2017 р.; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на прилади і засоби автоматизації (монтажні роботи) теплоелектростанція; додаток №8 до договору №04/17 від 13.04.2017 р. "Договірна ціна на додаткові роботи по тепломеханічній частині"; розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; кошторисний розрахунок №П-929; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на монтаж обладнання виробів та матеріалів; додаток №7 до договору №04/17 від 13.04.2017 р. "Договірна ціна на додаткові роботи по газу; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на монтаж обладнання виробів та матеріалів, підсумкова відомість ресурсів; додаток №6 до договору №04/17 від 13.04.2017 р. "Договірна ціна на додаткові роботи"; відомість ресурсів витрат підрядника; договірна ціна на будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії газовими та твердопаливними котлами на альтернативних видах палива по вул.Крип'якевича, 3 в м.Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, що здійснюється в 2017; розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; локальний кошторис на будівельні роботи №6-1-1 на зовнішні мережі водопроводу та каналізації; підсумкова відомість ресурсів; додаток №3 до договору №04/17 від 13.04.2017 р. "Договірна ціна на зовнішні мережі водопроводу та каналізацію"; розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 від 27.06.2017 р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 від 30.06.2017 р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року від 20.11.2017 р.; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.03.2018 р.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.03.2018 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.03.2018 р.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.03.2018 р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 27.04.2018 р.; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 27.04.2018 р.; підсумкова відомість ресурсів; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 17.08.2018 р.; акти №№1-3 приймання виконаних будівельних робіт від 17.08.2018 р.; відомості витрачених ресурсів витрат підрядника; договір №011/18 на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 р.; договірна ціна додаток №1 до договору №011/18 від 10.05.2018 р.; розрахунки №№1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на пусконалагоджувальні роботи; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на пусконалагоджувальні роботи; додаткова угода до договору на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.18; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 17.08.2018 р.; кошторисний розрахунок №П-929, №П130, №П147; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на пусконалагоджувальні роботи.
Позивач надіслав на електронну пошту відповідача лист №616 від 23.11.2018 р., в якому проінформував ТОВ "Котлозавод "Крігер" про заміну кредитора у зобов'язанні та реквізити, необхідні відповідачу для належного виконання зобов'язань. Відповідач вказує, що даний лист не отримував, оскільки дана електронна адреса йому не належить.
Предметом даного позову є вимога позивач про стягнення з відповідача 568 048, 74 грн. основного боргу, 83 821, 96 грн. пені, 7004 грн. 3% річних, 33 650, 05 грн. інфляційних витрат за договором підряду №04/17 від 13.04.2017 р. та договором на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.2018 р., право вимоги за якими перейшло до позивача як нового кредитора від ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД на підставі договору про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між відповідачем та третьою особою виникли на підставі двох договорів, які за своєю правовою природою є договорам підряду.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приписами ч.1 ст.853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина 4 ст. 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, акти виконаних будівельних робіт по договору підряду №04/17 від 23.04.2017 р. на загальну суму 5 304 397, 50 грн. та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт згідно договору №011/18 про пусконалагоджувальні роботи на суму 274 912, 80 грн. підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про прийняття робіт відповідачем.
Відповідач, в порушення умов даних договорів, не в повному обсязі розрахувався за виконанні роботи перед підрядником, тому у нього утворилась заборгованість в загальному розмірі 568 048, 74 грн., з яких: 383135,94 грн. борг, який виник на підставі договору підряду №04/17 від 23.04.2017 р. та 184912,80 грн. борг, який виник на підставі договору на пусконалагоджувальні роботи № 011/18 від 10.05.2018 р.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що п. 3.12 договору підряду №04/17 від 13.04.2017 р., передбачено, що решта 40 % вартості робіт оплачується замовником за їх поетапним завершенням згідно з календарним планом (щомісячно), але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт (підписання акта-приймання (довідок КБ-3 та актів КБ-2).
В свою чергу, п. 3.2 договору №011/18 на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018 р. унормовано, що решта 70% вартості робіт оплачується замовником за їх завершенням, але не пізніше трьох банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт - підписання акта приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт.
Відтак, оскільки останні акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт згідно договору підряду №04/17 від 13.04.2017 р. та акт приймання-передачі виконаних пусконалагоджувальних робіт згідно договору №011/18 від 10.05.2018 р. підписані сторонами 17.08.2018 р., тому, з врахуванням вищевказаних пунктів договорів, останнім днем належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати є 22.08.2018 р.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за договором підряду №04/17 від 23.04.2017 р. та договором на пусконалагоджувальні роботи №011/18 від 10.05.2018 р.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 ЦК України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії.
Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент - зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобов'язання, але й вади цього зобов'язання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.
Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 ЦК України.
Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором.
За приписами статті 514 ЦК України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 ЦК України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Приписами статті 518 ЦК України унормовано, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що за договором відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р. позивачу перейшло право вимоги до відповідача за договором підряду №04/17 від 23.04.2017 р. та договором №011/18 на пусконалагоджувальні роботи від 10.05.2018р.
Так, уклавши трьохсторонній договір про відступлення права вимоги, позивач отримав право вимоги первісного кредитора до відповідача за даними договорами, а відповідач, в свою чергу, став боржником за зобов'язаннями, що виникли за фактом виконання робіт третьою особою, але вже перед новим кредитором.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за спірними договорами в загальному розмірі 568 048, 74 грн., відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав в повному обсязі, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості виконаних робіт, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 568 048, 74 грн. заборгованості, яка виникла на підставі вказаних договорів, право вимоги за якими перейшло до позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів скаржника про те, що його не було письмово повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, дійсно пунктом 2.2. договору про відступлення права вимоги передбачено, що одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, договір про відступлення права вимоги від 10.09.2018 р. є трьохстороннім, який укладався, в тому числі, відповідачем - ТОВ "Котлозавод-Крігер" (боржник), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Керівник відповідача Мужук Д.В., в момент підписання договору про відступлення права вимоги, відповідно до ч. 1 ст. 518 ЦК України жодних заперечень та зауважень проти переходу права вимоги до нового кредитора не висував.
Відтак, враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги є трьохстороннім, умови цього договору погоджені як кредиторами, так і боржником, що не суперечить нормам чинного законодавства та узгоджується із принципом свободи договору, встановленим ст. 627 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач тим самим був обізнаний про заміну кредитора у зобов'язанні.
Окрім того, колегія суддів приймає до уваги ст. 518 ЦК України та вказує, що положення цієї норми є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника.
У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.
Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання.
Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором.
Отже, у розумінні статі 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, на підтвердження повідомлення боржника про заміну кредитора, на лист № 616 від 23.11.2018 р. (т. 3, а.с. 85), який направлявся відповідачу на електронну адресу, та заяви свідків, а також скріншот надісланого листа з електронної скриньки (т. 3, а.с. 211-213), оскільки суд не може достеменно встановити належність відповідачу електронної адреси, на яку було надіслано позивачем електронний лист. При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідач вказує, що даний електронний лист ним не одержаний, оскільки офіційна електронна адреса відповідача інша, ніж та, на яку здійснено позивачем відправлення.
Щодо доводів скаржника, що ним після укладення договору про відступлення права вимоги частково перераховано на рахунок первісного кредитора в рахунок погашення зобов'язань за основними договорами 145 000 грн., апеляційний суд зазначає, що боржник був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні з дати укладення договору - 10.09.2018 р., тому зобов'язаний був проводити розрахунки з новим кредитором, і лише таке виконання буде вважатися належним, при цьому виконання зобов'язання на користь первісного кредитора не припиняє зобов'язання для боржника перед новим кредитором.
Таким чином, після укладання договору про відступлення права вимоги у відповідача не було правових підстав для сплати заборгованості за основними договорами первісному кредитору, а тому безпідставна сплата на користь первісного кредитора коштів у розмірі 145 000 грн. не позбавляє права боржника вимагати від первісного кредитора їх повернення в порядку, встановленому законодавством.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вказує, що договір про відступлення права вимоги не містить умови про необхідність складання будь-яких додаткових актів, якими б могла бути оформлена передача документів, натомість, п. 2.1 правочину вказує на те, що передача новому кредитору всіх документів на підтвердження права вимоги відбувається в момент підписання договору, тобто 10.09.2018 р.
В свою чергу, позивач, на вимогу суду першої інстанції, надав усі оригінали первинних документів по договору підряду та договору на пусконалагоджувальні роботи, що не заперечують сторони в суді апеляційної інстанції та свідчить про виконання сторонами п. 2.1. договору про відступлення права вимоги.
Відтак, доводи відповідача про те, що йому не передано документів на підтвердження права вимоги за договором за актом приймання-передачі, суд вважає необґрунтованими.
При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №910/19971/17, в якій зазначено, що саме укладення акта приймання-передачі свідчить про передачу прав вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки з даної постанови вбачається, що за змістом правочину, з якого виникли спірні правовідносини по справі №910/19971/17, прямо передбачено обов'язок сторін укладення відповідного акту приймання-передачі.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника, як підставу для скасування рішення у справі, на те, що судом першої інстанції необґрунтовано залучено до участі у справі третю особу саме на стороні відповідача, а не позивача, враховуючи наступне.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб.
Положеннями ч. ч. 2, 4 ст. 50 ГПК України передбачено, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.03.2019 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, мотивуючи це тим, що виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги №18/18 від 10.09.2018 р. безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, місцевий господарський суд, за власною ініціативою, підставно та правомірно залучив до участі у справі дане товариство в якості третьої особи. Разом з тим, залучення судом третьої особи на стороні відповідача, а не позивача не можу бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки не впливає на правильність вирішення спору, а питання про залучення третіх осіб до участі у справі на тій, чи іншій стороні вирішується саме судом.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Позивач, на підставі п. 11.8 договору №04/17 від 23.04.2017 р. та п. 3.6 договору №011/18 від 10.05.2018 р. за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 83821,96 грн. (т. 3, а.с. 98-100).
Так, у випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі заміни кредитора у зобов'язанні, первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, обсяг прав і обов'язків його сторін залишається незмінним, тобто до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалося вище, у п.1.1 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду №04/17 від 13.04.2017 р. та договором №011/18 від 10.05.2018 р.
Таким чином, позивач, як новий кредитор набув права на нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат на суму відступленого основного боргу у розмірі 568048,74грн.
Пунктом 11.8 договору підряду №04/17 від 23.04.2017 р. та п. 3.6 договору №011/18 на пусконалагоджувальні роботи передбачено, що у випадку порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 83821,96 грн., оскільки нарахована відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства.
Позивач, також просить суд стягнути з відповідача 7004 грн. 3% річних та 33650,05 грн. інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 7004 грн. та інфляційні втрати в сумі 33650,05 грн., оскільки нарахована відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 14075 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано ордер серії ІФ №061528 на надання правової допомоги адвокатом Жарським Тарасом Володимировичем та укладений 25.10.2018 р. між Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Лігал Групп", в особі керуючого партнера Жарського Тараса Володимировича (об'єднання) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" (клієнт) договір про надання правової допомоги та здійснення представництва № Д18-10-8 (т.3, а.с.88-93).
Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, об'єднання зобов'язується надати клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової допомоги, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, у випадку, якщо розмір гонорару та умови його виплати визначається додатком до даного договору, клієнт виплачує гонорар не пізніше 3 (трьох) днів з моменту досягнення умов його виплати в повному обсязі.
Пунктом 5 додатку №1 від 21.01.2019 р. до договору №Д18-10-8 від 25.10.2018 р. сторони погодили, що вартість послуг об'єднання складає 14075 грн., з яких: 8000 грн. - підготовка справи до розгляду, в тому числі збір доказів по справі (адвокатські запити, звернення до третіх осіб, написання позовної заяви, фактичне оформлення позовної заяви з додатками); 6075 грн. - представництво адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено виписку по особовому рахунку, станом на 11.01.2019р., відповідно до якої ТОВ "Кулев-Інвест" сплачено Адвокатському об'єднанню "Лігал Групп" гонорар у розмірі 14075 грн. (т. 3, а.с. 95).
Суд апеляційної інстанції вказує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як зазначено вище, відповідно до умов додаткової угоди до договору про надання правової допомоги та здійснення представництва №Д18-10-8, розмір послуг об'єднання складає 14075 грн.
Відтак, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позивачем, згідно з вимогами статті 74 ГПК України, було доведено надання йому вказаних послуг у суді.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Заперечень на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.
Отже, враховуючи факт задоволення позовних вимоги у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, беручи до уваги норми ст. ст. 126, 129 ГПК України, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмір 14075 грн.
Щодо вимоги позивача про здійснення нарахування пені та 3% річних до моменту виконання рішення на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд зазначає наступне.
Згідно абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Таким чином, оскільки, умовами укладених договорів передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, тому з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції обгрунтовано визначив у резолютивній частині рішення про нарахування та стягнення на користь позивача пені у межах шестимісячного строку її визначення, тобто, за період з 22.01.2019 р. по 21.02.2019 р. включно та 3% відсотків річних - до моменту виконання судового рішення, за формулами, визначеними у резолютивній частині даного рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 р. у справі № 906/72/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 р. у справі № 906/72/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2019 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.