про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/2123/19
30 вересня 2019 рокум. Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зобов'язати Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до:
- актового запису №6 про народження ОСОБА_1 , складеного 20.04.1966 року виконавчим комітетом Гайворонківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, а саме в графі "власне ім'я матері дитини" змінити ім'я з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ";
- актового запису №9 про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , складеного 07.11.1964 року виконавчим комітетом Лошнівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, а саме в графі "відомості про чоловіка, прізвище до державної реєстрації шлюбу, прізвище після державної реєстрації шлюбу" змінивши прізвище з " ОСОБА_6 " на "Гумницький", в графі "відомості про дружину, прізвище після державної реєстрації шлюбу" змінивши прізвище з " ОСОБА_7 " на "Гумницька" .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року №9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пунктах 1-3, 7 частини 1 статті 4 КАС України наведено визначення термінів, вжитих у цьому Кодексі, згідно з якими:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
В той же час, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 19 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію даного спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Як видно із позовної заяви та долучених до неї документів, - спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни до актових записів про народження позивача та про шлюб його батьків, через суперечність відповідних первинних документів.
Згідно з положеннями частини першої статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини другої 49 ЦК України - актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" № 2398-VI від 01.07.2010 року (далі - Закон №2398-VI).
Частиною першою статті 9 Закону №2398-VI встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
При цьому у відповідності до частини першої статті 22 Закону №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил - внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках.
Відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У позовній заяві позивач, фактично, просить змінити ім'я матері в акті цивільного стану (народження фізичної особи) та прізвище батьків у акті цивільного стану (взяття шлюбу), а також зобов'язати відповідача внести до них зміни з огляду на наявність на це у нього права.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд зазначає, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.
Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Поряд з цим, наведений у частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів - не є вичерпним, так само, як у відповідності до частини третьої статті 270 ЦК України - не є вичерпним і перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом.
Як видно із наявних матеріалів, - позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) - на відображення достовірної інформації про ім'я матері дитини в актовому записі про народження та інформації про прізвище чоловіка та дружини у актовому записі про шлюб, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису цивільного стану.
При цьому, у позовній заяві відсутні доводи за частиною 2 статті 2 КАС України щодо неправомірності відмови відповідача.
Таким чином, об'єктом перевірки судом у даній справі є, в першу чергу, встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт вірного зазначення ім'я матері позивача та прізвища батьків позивача, оскільки, у поданих позивачем до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області документах, ім'я матері зазначено, як " ОСОБА_2 " та прізвище батьків як " ОСОБА_8 " і, вже залежно від встановлених обставин, - вирішення питання про неправильність актових записів в частині ім'я матері позивача та прізвище його батьків, та зобов'язання відповідача внести зміни до цих записів.
В той же час, питання дотримання/недотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актових записів про народження №6 від 22.04.1966 року та про шлюб №9 від 07.11.1964 року й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, - позивачем у даному спорі - не порушуються.
Тобто, даний спір виник щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1 ЦПК України встановлено, що захист порушених прав фізичних осіб є завданням цивільного судочинства, та справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Статтею 234 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
При цьому, частиною 2 наведеної статті 256 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про зобов'язання Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису №6 про народження ОСОБА_1 , складеного 20.04.1966 року виконавчим комітетом Гайворонківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, а саме в графі "власне ім'я матері дитини" змінити ім'я з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " та актового запису №9 про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , складеного 07.11.1964 року виконавчим комітетом Лошнівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, а саме в графі "відомості про чоловіка, прізвище до державної реєстрації шлюбу, прізвище після державної реєстрації шлюбу" змінивши прізвище з " ОСОБА_6 " на "Гумницький", в графі "відомості про дружину, прізвище після державної реєстрації шлюбу" змінивши прізвище з " ОСОБА_6 " на "Гумницький", - є вимогами про встановлення юридичних фактів, що породжують юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян (в даному випадку, наявність чи відсутність підстав для зобов'язання внести зміни до актового запису про народження), а, відтак, - дані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених ЦПК України, що виключає можливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 (провадження №14-408цс18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі, та роз'яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Роз'яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження унеможливлює повторне звернення з такими самими позовними вимогами до адміністративного суду .
3. Роз'яснити позивачу право звернутися з заявленими вимогами в порядку окремого провадження в межах цивільного судочинства.
4. Роз'яснити позивачу право на подання на підставі даної ухвали клопотання про повернення сплаченої суми судового збору.
5. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.