Справа № 420/4443/19
27 вересня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
25 липня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №Ф-14792-52.
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права під час прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою суду від 29.07.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 29.07.2019 року задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №Ф-14792-52 у виконавчому провадженні № 59396500 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДФС в Одеській області (Код ЄДРПОУ: 39398646) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7371,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 737,15 грн., що перебуває на примусовому виконанні у Тарутинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/4443/19.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 січня 2019 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС в Одеській області від 20.11.2018р. №Ф-14792-52. Згідно даної вимоги позивачу нараховано до сплати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 7371,54 грн. 06.02.2019р. позивачем направлено до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Позивач зазначає, що на його адресу протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання ДФС України вищевказаної скарги, йому не було надіслане поштою з повідомленням про вручення рішення про результати її розгляду, відтак позивач вважав, що скарга від 06.02.2019р. на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС в Одеській області від 20.11.2018р. №Ф-14792-52 є повністю задоволеною на його користь.
В подальшому 24.06.2019р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області позивачу було вручено постанову від 21.06.2019р. про відкриття виконавчого провадження № 59396500 про примусове виконання вимоги № Ф-14792-52-У виданої 20.11.2018р. ГУ ДФС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 7371,54 грн. Позивач не погоджується із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), вважає її протиправною також у зв'язку з тим, що він є фізичною особою підприємцем на загальній системі оподаткування, а також є пенсіонером за вислугу років. Позивач вказує на те, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком. Отже, на думку позивача, підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування чи які перебувають на загальній системі оподаткування, є сукупність двох обставин: 1) якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом, 2) якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Відтак, позивач стверджує, що він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Лише факт отримання пенсії за вислугу років не може позбавляти позивача пільг, які встановлені для осіб, що отримують пенсію за віком, адже позивач має право і на отримання пенсії за віком, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
22.08.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача з позовними вимогами та обґрунтуванням позову не згоден, зазначає, що звільнення від сплати за себе єдиного внеску передбачено для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється па загальних підставах.
30.08.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів позивача викладених у позові.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що 29 січня 2019 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС в Одеській області від 20.11.2018р. №Ф-14792-52. Згідно даної вимоги позивачу нараховано до сплати суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 7371,54 грн. 06.02.2019р. позивачем направлено до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Позивач зазначає, що на його адресу протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання ДФС України вищевказаної скарги, йому не було надіслане поштою з повідомленням про вручення рішення про результати її розгляду, відтак позивач вважав, що скарга від 06.02.2019р. на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС в Одеській області від 20.11.2018р. №Ф-14792-52 є повністю задоволеною на його користь.
В подальшому 24.06.2019р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області позивачу було вручено постанову від 21.06.2019р. про відкриття виконавчого провадження № 59396500 про примусове виконання вимоги № Ф-14792-52-У виданої 20.11.2018р. ГУ ДФС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 7371,54 грн. Позивач не погоджується із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), вважає її протиправною також у зв'язку з тим, що він є фізичною особою підприємцем на загальній системі оподаткування, а також є пенсіонером за вислугу років. Позивач вказує на те, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком. Отже, на думку позивача, підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування чи які перебувають на загальній системі оподаткування, є сукупність двох обставин: 1) якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом, 2) якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Відтак, позивач стверджує, що він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Лише факт отримання пенсії за вислугу років не може позбавляти позивача пільг, які встановлені для осіб, що отримують пенсію за віком, адже позивач має право і на отримання пенсії за віком, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо доводів позивача про направлення ним скарги 06.02.2019р. до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) та за відсутності протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання ДФС України вищевказаної скарги, йому не було надіслане поштою з повідомленням про вручення рішення про результати її розгляду, у зв'язку з чим скарга від 06.02.2019р. на вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС в Одеській області від 20.11.2018р. №Ф-14792-52 є повністю задоволеною на його користь, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року №1124 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за №178/28308 (із змінами та доповненнями) (надалі скорочено - Порядок) передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу Платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Разом з тим, відповідно до п. 3 Розділу IV Порядку, скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
Пунктом 3 розділу II Порядку визначено, що первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги або рішення територіальних контролюючих органів про нарахування пені та накладення штрафу.
Згідно матеріалів справи, скарга позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлена на адресу Державної фіскальної служби України, що не відповідає приписам Пункту 3 розділу II Порядку.
Крім того, суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є правомірність саме нарахування відповідачем єдиного внеску та складання вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не бездіяльність чи дії відповідача щодо розгляду скарги позивача від 06.02.2019р.
Під час розгляду справи сторонами не заперечувалось, що позивач є фізичною особою-підприємцем та отримує пенсію за вислугу років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI ( далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене ч. 1 ст. 12 Закону № 1788-ХІІ та ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV пов'язується, зокрема з досягненням 60 років.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII ( далі- Закон № 2262-ХІІ ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим >Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року справа № 21-59а14, постанові від 23 лютого 2016 року справа № 822/4655/14 та Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 справа № 826/28012/15.
На підставі викладеного, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №Ф-14792-52 відповідачем сформована правомірно.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №Ф-14792-52 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Корой С.М.
.