24 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9450/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 в сумі 40538,27 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати індексації - за період з 23.07.2018 по день фактичної виплати індексації шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст.382 КАС України.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право, за час проходження військової служби у такій військовій частині, зокрема йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Зазначив, що звернувшись до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, отримав відмову у її нарахуванні, викладену у листі №4394 від 03.07.2019. Позивач вважаючи дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, звернувся до суду за захистом свої прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
02.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву №5085 від 01.08.2019. В обґрунтування якого вказано, що для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 у військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави, оскільки остання, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, виконувала роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04.01.2016, щодо не нарахування такої виплати. Крім того, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з грудня 2015 року по вересень 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Ухвалою суду від 30 серпня 2019 року дану адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 17.09.2019 о 11:00.
У визначений судом дату та час, сторони, які беруть участь у справі до суду не з'явилися. Розгляд справи відкладено на 24.09.2019.
24 вересня 2019 року позивач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений. У прохальній частині позовної заяви, просив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду з'явилася, проте подала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.46).
У відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника зв'язку-командира взводу штабу гарматного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом № 173 від 23.07.2018 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Відповідно до наказу (по стройовій частині) №173 від 23.07.2018 командира військової частини НОМЕР_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення .
У зв'язку із неотриманням індексації грошового забезпечення на день звільнення зі служби, ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації за період з січня 2016 року до березень 2018 року.
Листом №4394 від 03.07.2019 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, про відсутність підстав на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби. Вказавши, що право на індексацію грошового забезпечення настало лише з грудня 2018 року за індексом 3,7%, а механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні, у відповідності до роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08.08.2017 № 78/0/66-17.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наявність права у позивача на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною 2 ст.9 Закону № 2011-XII визначено, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII).
Поряд із цим, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Приписами статті 1 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 ст.2 Закону № 1282-XII, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 Закону №1282-XII).
Положеннями ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05 жовтня 2000 року визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів та підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході (абз.3 п.6 Порядку №1078).
Отже, в контексті наведено, слід акцентувати увагу на тому, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, за вимогами вищевказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
За таких обставин, вказані відповідачем підстави, які слугували бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, не позбавляють військову частину обов'язку провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 у встановленому законом порядку.
Проте, як вбачається із довідки військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку індексації №6091 від 18.09.2019, позивачу за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с.42), що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат не вчинялися .
Щодо посилання відповідача у листі №1934 від 21.03.2019 на відсутність коштів для виплати у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення, то суд акцентує увагу на наступному.
Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відтак, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати останньому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити такі дії.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що доданий ним розрахунок індексації за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, яка підлягає виплаті є довільної форми та не містить посилань на бухгалтерські документи, а тому не може вважатися належним доказом у справі та свідчити про правильність обрахування останнім невиплаченої суми індексації грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.
Суд також вказує, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо встановлення судового контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, відповідно до вимог ст.382 КАС України слід зазначити наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено належних доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши всі обставини справи та оцінивши докази, дійшов висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов