Житомирський апеляційний суд
Справа №289/436/17 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
23 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №289/436/17 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання права власності на придбане за договором купівлі-продажу майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2017 року, яке ухвалене суддею Невмержицьким І.М. у м. Радомишль Житомирської області
встановив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, у якому просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що після смерті його баби ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з 62/100 ідеальних частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
У березні 2017 року третя особа за первісним позовом ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та Радомишльської міської ради Житомирської області, в якому просив визнати за ним, як покупцем, право власності на куплені ним у 2015 році за 50000,00 грн у ОСОБА_5 62/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 7917,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що за життя спадкодавця ОСОБА_5 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ним за 50000 грн. у ОСОБА_5 було придбано 62/100 частин належного останній житлового будинку. Однак, вказаним будинком продовжували користуватись ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_2 , які зі згоди спадкодавця отримали від ОСОБА_3 кошти за будинок. У 2016 році ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 з приводу оформлення права власності на будинок або повернення коштів, однак цього не було зроблено. В порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 мають право на спадкування її онук ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_2 . Однак, вони і досі не виконали перед ОСОБА_3 зобов'язання щодо нотаріального оформлення будинку.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, яке належало його рідній бабі - ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років в селі Заміри і яке складається із 62/100 ідеальних частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи наявність попереднього усного договору купівлі-продажу між позивачем та ОСОБА_3 , визнано за покупцем ОСОБА_3 право власності на куплені ним у 2015 році за 50000 грн. у ОСОБА_5 , 62/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 7917,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи та не з'ясовано, коло спадкоємців майна померлої ОСОБА_5 . Зазначає, що ОСОБА_4 , яка доводиться також онукою померлій ОСОБА_5 та донькою її померлого сина ОСОБА_6 , є єдиною спадкоємицею майна померлої, оскільки лише вона звернулася у 6-ти місячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Таким чином, враховуючи, що на момент смерті спадкодавця разом з нею ніхто не проживав, суд першої інстанції мав залучити саме ОСОБА_4 до участі в розгляді справи в якості належного відповідача, а не міську раду, однак не зробив цього. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що до заяви позивачем не було додано постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в зв'язку з чим, звернення до суду ОСОБА_1 є безпідставним та надуманим. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 вважає безпідставними, оскільки останній не звертався до суду з позовом про визнання правочину дійсним, а одразу просив визнати за ним право власності на майно на підставі нікчемного договору.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2017 року залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідачі та треті особи до суду не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача ОСОБА_1 та представника Радомишльської міської ради до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із доведеності та підставності заявлених вимог ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3
Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (а.с. 9, 10,11).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з 62/100 ідеальних частин житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 26.11.1997 року Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області за реєстром № 2-2112 (а.с.12).
Вартість нерухомого майна органом БТІ визначена в розмірі 7917,00 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначав, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років, є рідною матір'ю - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 31 рік і є рідною бабою позивача - ОСОБА_1 .
З метою отримання інформації про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , судом було витребувано з Радомишльської державної нотаріальної контори спадкові справи після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , замість « ОСОБА_5 (а.с.17).
Завідуючим Радомишльської державної нотаріальної контори на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2017 року була надана спадкова справа № 92/1997 до майна померлого ОСОБА_6 .
Згідно відповіді державного нотаріуса від 25.03.2017 року слідує, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , Радомишльською державною нотаріальною конторою не заводилась.
Разом з тим, зі змісту довідки №157/2-2014 від 04.07.2019 року, яка видана приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. слідує, що ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби - ОСОБА_5 , в якій також зазначено, що спадкоємцем крім неї є також онук померлої - позивач ОСОБА_1 , і нотаріусом 23.09.2016 року була заведена спадкова справа (а.с.85,89). Згідно свідоцтва про народження, яке видано Радомишльським відділом ЗАГСУ 23.05.1987 року, батьками ОСОБА_11 зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (а.с.71).
Як вбачається зі змісту довідок Потіївської сільської ради від 16.01.2017 року, на момент смерті ОСОБА_5 за місцем її проживання ніхто не був зареєстрований та не проживав. (а.с.13)
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Внуки правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони буди живими на час відкриття спадщини.
Порядок прийняття спадщини регулюється ст.1268 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
З матеріалів справи слідує, що після смерті спадкодавця, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався. Нотаріусом відмова в оформленні права на спадщину не приймалась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
За таких обставин, враховуючи відсутність відмови нотаріуса в оформленні спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, підстави для визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті бабці є передчасними і до задоволення не підлягають.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину у встановлений законом строк, може звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Звертаючись до суду із позовом про визначення прав власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , позивач, який вважав лише себе спадкоємцем першої черги за законом, відповідачем у справі зазначив Радомишльську міську раду Житомирської області, яка не є належним відповідачем у даній справі.
В порушення вимог ст. 12 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував коло спадкоємців, запит до Єдиного спадкового реєстру не зробив, не роз'яснив позивачу необхідність залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті бабці ОСОБА_5 .
Крім того, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 суд першої інстанції не звернув уваги, що договір купівлі-продажу житлового будинку (або його частини) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України). Таким чином, положення ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до ст.210 та ст.640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними та не створюють прав та обовязків для сторін.
Відповідно до п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, розглянув справу за участі неналежного відповідача, апеляційний суд позбавлений можливості усунути таке процесуальне порушення суду першої інстанції, а тому його рішення підлягає скасуванню з ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та зустрічного позову третьої особи ОСОБА_3 .
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому в силу положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України на користь апелянта із позивачів за первісним та зустрічним позовами підлягає стягненню і судовий збір у розмірі 960,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності на придбане за договором купівлі-продажу майно.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору в розмірі по 480,00 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.
Головуючий: Судді: