Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2468/17 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т.М.
Категорія 54 Доповідач Коломієць О. С.
23 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Талько О.Б., Павицька Т.М.
за участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/2468/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації про зобов'язання розглянути питання встановлення кваліфікаційної категорії «Спеціаліст вищої категорії»
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2019 року, яке ухвалене суддею Вдовиченко Т.М. в м. Бердичів
У червні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила зобов'язати відповідача розглянути питання встановлення їй кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії», скасувавши рішення засідань від 04.06.2008 р., 04.05.2012 р., 11.05.2017 р. В обґрунтування пред'явлених вимог ОСОБА_1 послалась на те, що з 09.11.1994 р. працює вчителем початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №11 м. Бердичіва, сумлінно і професійно виконуючи свої обов'язки. Вважає, що починаючи з 2004-2005 н.р. директор школи безпідставно не клопотав перед атестаційною комісією про присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії». В подальшому позивач неодноразово оскаржувала дії адміністрації школи та атестаційних комісій ІІ та ІІІ рівнів, але їй було підтверджено лише кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії».
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів скарги, зазначила, що суд не дав належної оцінки доказам, оскільки копія протоколу № 4 засідання атестаційної комісії ІІ рівня від 06.05.2005 р. та витяг з протоколу № 4 від 06.05.2005 р. є основними доказами щодо неправомірності рішення атестаційної комісії ІІІ рівня від 04.06.2008 р., так як приймались на засіданні у відсутність заявника. Також скаржник вважає, що суд не оцінив належним чином її професіоналізм, який підтверджений, на її думку, рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 27.05.2003, висновками Інституту педагогіки від 05.02.2008 р. № 82, Інформацією про результати вивчення навчально-виховного процесу в 4-Б класі Бердичівської ЗОШ № 11. Крім того, позивач вважає, що мала високий рівень професійних знань ще на початку своєї педагогічної діяльності 1989 р., оскільки по закінченню педагогічного училища РФ отримала диплом з відзнакою.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, надіславши відзив, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами.
В судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову позивача суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах положень Закону України «Про загальну середню освіту», КЗпП України, Типового положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН України від 20.08.1993 р № 310 та від 06.10.2010 р. № 930 в редакціях, чинних на день розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України «Про загальну середню освіту» атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов'язковою і здійснюється, як правило, один раз на п'ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону «Про освіту» від 23 травня 1991 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Відповідно до п. 5.1 Типового положення про атестацію педагогічних працівників України від 1993 року кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» встановлюється педагогічним працівникам, які виявили високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіють ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу, забезпечують високу результативність, якість своєї праці. Стаж безпосередньої педагогічної роботи - не менше 8 років. Як виняток цей стаж може бути скорочений до 5 років. Для педагогічних працівників з вченими званнями та науковими ступенями враховується стаж їх безпосередньої педагогічної роботи у вищому навчальному закладі.
Відповідно до п. 2.6 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 р. № 930 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010р. за №1255/18550, в редакції на момент виникнення спірних відносин, атестаційні комісії усіх рівнів створюються у складі: голови, заступника голови, секретаря, членів атестаційної комісії. Головою атестаційної комісії є керівник (заступник керівника) навчального закладу або відповідного органу управління освітою. Про створення атестаційної комісії та затвердження її складу видається наказ. Кількість членів атестаційної комісії не може бути меншою п'яти осіб.
Згідно до п. 2.12 Типового положення атестаційні комісії I рівня мають право: 1) атестувати педагогічних працівників на відповідність займаній посаді; 2) присвоювати кваліфікаційні категорії «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії» (атестувати на відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям); 3) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів (якщо навчальні та інші заклади перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади), атестаційними комісіями центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії») та про присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням).
Пунктом 3.12 Типового положення зазначено, що засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 її членів. Рішення атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі однакової кількості голосів «за» і «проти» приймається рішення на користь працівника, який атестується.
Пунктом 3.13 Типового положення передбачено «За результатами атестації атестаційні комісії приймають такі рішення: 1) педагогічний працівник відповідає займаній посаді; 2) присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 3) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»); 4) присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»); 5) порушити клопотання перед атестаційною комісією II, III рівнів або атестаційною комісією центрального органу виконавчої влади (залежно від підпорядкування навчального та іншого закладу, в якому створено атестаційну комісію І рівня) про присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії» та/або педагогічного звання або про відповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», та/або відповідність працівника раніше присвоєному педагогічному званню; 6) педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню; 7) педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією; 8) педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.
Згідно п. 4.1 Типового положення про атестацію педагогічних працівників від 06.10.2010 року, атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, зокрема: вчителі початкових класів - повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю початкова освіта, початкове навчання або які мають дві освіти, одна з яких - вища педагогічна за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста - середня спеціальна освіта) (далі - неповна вища освіта) або вищу педагогічну з цієї самої спеціальності за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (далі - базова вища освіта) та повну вищу педагогічну освіту за іншим фахом.
За результатами атестації педагогічним працівникам присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії» (п. 4.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників).
Відповідно до п.4.6 Типового положення кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється працівникам, які відповідають вимогам, встановленим до працівників з кваліфікаційною категорією «спеціаліст першої категорії», та які володіють інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовують та поширюють у професійному середовищі; володіють широким спектром стратегій навчання; вміють продукувати оригінальні, інноваційні ідеї; застосовують нестандартні форми проведення уроку (навчальних занять); активно впроваджують форми та методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечують максимальну самостійність навчання учнів; вносять пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі.
Згідно п. 4.7 Типового положення присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно. Педагогічні працівники, які в міжатестаційний період підготували переможців III етапу всеукраїнських або міжнародних учнівських та студентських олімпіад з базових навчальних предметів; переможців III етапу всеукраїнських або міжнародних спортивних змагань; переможців всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів, переможців всеукраїнського конкурсу - захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук, а також педагогічні працівники, які стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, що проводяться центральними органами виконавчої влади, мають наукові ступені, вчені або почесні звання, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, ученим (почесним) званням, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації.
Пунктом 6.5 Типового положення передбачено, що апеляція на рішення атестаційної комісії І рівня подається до атестаційної комісії ІІ рівня. Апеляція атестаційної комісії І та ІІ рівнів може бути подана до атестаційної комісії ІІІ рівня
Згідно п. 6.6. Типового положення рішення атестаційних комісій можуть бути оскаржені до суду.
Пунктом 6.7. Типового положення передбачено, що апеляція подається у письмовій формі безпосередньо до атестаційної комісії вищого рівня або направляється рекомендованим листом. В апеляції на рішення атестаційної комісії має бути зазначено: найменування атестаційної комісії, до якої подається апеляція; прізвище, ім'я, по батькові та посада (місце роботи) особи, яка подає апеляцію, її місце проживання; у чому полягає необґрунтованість рішення атестаційної комісії, що оскаржується; перелік документів та інших матеріалів, що додаються; дата подання апеляції. Апеляція підписується особою, яка її подає. До апеляції додається копія атестаційного листа.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працює в Бердичівській загальноосвітньої школі I-III ступенів № 11 на посаді вчителя початкових класів з 1994 року.
Позивач неодноразово зверталась на ім'я керівництва Бердичівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 11, атестаційної комісії Управління освіти і науки облдержадміністрації Житомирської області із заявами на предмет можливості встановлення їй кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».
Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання атестаційної комісії УОН виконкому Бердичівської міської ради від 06 травня 2005 року за результатами таємного голосування підтверджено ОСОБА_1 - вчителю початкових класів ЗОШ №11 кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії» (а.с. 6, 42-45).
На засіданні атестаційної комісії управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації 02.06.2005 р. при розгляді заяви ОСОБА_1 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії», доручено обласному інституту післядипломної педагогічної освіти вивчити роботу вчителя ОСОБА_1 та розглянути результати на позачерговому засіданні у жовтні 2005 року.
Відповідно до Інформації про результати вивчення стану навчально-виховного процесу в 4-Б класі Бердичівської ЗОШ №11 (учитель ОСОБА_1 ) виявлено, що вчитель не повною мірою використовує можливості молодшого віку для формування основних груп компетентностей, яких потребує сучасне життя. Виявлені недоліки методисти пояснили відсутністю належної орієнтації на реалізацію особистісно орієнтовної системи навчання, практичне застосування педагогічних інновацій, що, в свою чергу негативно впливає на самооцінку діяльності педагога.
У жовтні 2005 року атестаційна комісія підтвердила ОСОБА_1 категорію «спеціаліст першої категорії».
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.03.2008 р. вказане вище рішення атестаційної комісії визнано незаконним, оскільки заявник ОСОБА_1 не була запрошена на засідання комісії.
Згідно витягу з протоколу засідання атестаційної комісії управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації №4 від 04.05.2012 р. за наслідками розгляду апеляційної заяви ОСОБА_1 залишено рішення атестаційної комісії ІІ рівня без змін, а апеляцію без задоволення (а.с. 16).
На засіданні атестаційної комісії управління освіти і науки облдержадміністрації 04.06.2018 р. № 6 розглядалося питання про визнання незаконним рішення обласної атестаційної комісії від 14.10.2005 р., протокол рішення атестаційної комісії від 14.10.2005 р. в частині підтвердження кваліфікаційної категорії «Спеціаліст І категорії» вчителю ЗОШ № 11 м. Бердичіва ОСОБА_1 ( а.с. 17-18). Позивач була присутня за засіданні комісії. Рішенням атестаційної комісії підтверджено правомірність рішення атестаційної комісії управління освіти і науки Бердичівської міської ради від 06.05.2005 р. про підтвердження ОСОБА_1 кваліфікаційної категорії «Спеціаліст І категорії».
Згідно протоколу засідання атестаційної комісії управління освіти і науки облдержадміністрації від 11.05.2017 р. №6 залишено рішення атестаційної комісії ІІ рівня від 21.04.2017 р. без змін, апеляцію ОСОБА_1 без задоволення (а.с.13-14).
На засіданні вказаних комісій було встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає вимогам пунктів 4.6, 4.7., 5.3 Типового положення про атестацію педагогічних працівників щодо присвоєння кваліфікаційної категорії «Спеціаліст вищої категорії» та педагогічного звання «Старший вчитель».
Як вбачається з висновку про відповідність нормативним документам тексту контрольної роботи з української мови, проведеної 03.10.2005 р. у 4-Б, завдання потребують чіткішого формулювання, яке б дозволило школярам зрозуміти його процесуальну сутність (а.с. 35).
Оцінивши надані сторонами докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в судовому засіданні не здобуто конкретних доказів на підтвердження того, що позивач має достатній професійний рівень для присвоєння їй кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії».
Професіоналізм, на який посилається позивач в обґрунтування скарги, а саме: висновки Інституту педагогіки від 05.02.2008 р., Інформація про результати вивчення навчально-виховного процесу в 4-Б, рішення Бердичівського міськрайонного суду від 27.05.2003 р. - були враховані атестаційними комісіями та судом першої інстанції. Однак, надані докази не дають підстав вважати, що позивач відповідає вимогам, встановленим п. 5.1 Типового положення, які є підставою для встановлення категорії «спеціаліст вищої категорії».
За висновками комісій, з якими погодився суд першої інстанції і погоджується колегія суддів, з урахуванням наданих доказів встановлено, що при підтвердженні кваліфікаційної категорії позивачу встановлено категорію - «спеціаліст першої категорії», але це не є достатнім підтвердженням високого професіоналізму в роботі, систематичного використання передового педагогічного досвіду та активним його поширенням для встановлення категорії «спеціаліст вищої категорії».
Колегія суддів вважає, що чергову атестацію позивача проведено повноважною комісією (комісія мала кворум, необхідний для проведення засідання, рішення підписано членами комісії, засідання відбувалось в присутності заявника).
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення атестаційних комісій I-ІІІ рівня про відповідність раніше присвоєній кваліфікації «спеціаліст першої категорій» є законними та обґрунтованими. Позивач не довела незаконності рішення атестаційних комісії відповідача.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий : Судді :