Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/350/19 Головуючий у суді І-ї інстанції Поступайло В. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
25.09.2019 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого регіональним менеджером ТОВ «Вікна Віконда», проживаючого по АДРЕСА_1
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 23.06.2019 року о 02 год. 12 хв. по вулиці Київській, 57/118 у м.Кропивницькому керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатами огляду на стан алкогольного сп'янінн, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Своє рішення суд мотивував тим, що вина правопорушника підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №176150 від 23.06.2019 року, який містить викладені встановлені судом обставини (а.с.1); результатами тесту, проведеного з використанням спеціального технічного засобу приладу «Драгер», актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими на місці події в присутності двох свідків поліцейським у встановленому законодавством порядку було виявлено стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , з чим погодився останній (а.с.3-6); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки (а.с.8, 9); розпискою ОСОБА_1 про передання права керування транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» та зобов'язання не керувати транспортними засобами протягом доби (а.с.10); відеозаписом події, який безсумнівно підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також обставини проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, здійсненого поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, за участю двох свідків, з результатами якого погодився ОСОБА_1 (а.с.11).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду від 01.08.2016 року та скасувати вказану постанову, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанова суду є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції було порушено моє право на захист, право на справедливий суд, не дотримано порядку встановлення факту невживання мною алкогольних напоїв. Судом проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки він хворів та перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, у нього не було можливості надавати пояснення суду та звертатися будь-куди з правовою допомогою. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання поліцейськими вимог норм закону при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, та відсутні будь - які докази підтверджуючі факт порушення ним вимог чинного законодавства України, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Вважає, що він був позбавлений можливості надати фактичні докази на спростування доводів про свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, та довести свою невинуватість у суді першої інстанції.
Звертає увагу на те, що строк він пропустив з поважних причин, оскільки участі у судовому засіданні суду першої інстанції 01.08.2019 року він не брав, при проголошені тексту постанови він не був присутній та постанову суду першої інстанції він не отримував.
Перевіривши матеріали справи та клопотання про поновлення строку, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , висновок захисника ОСОБА_4., які підтримали подану апеляційну скаргу, зваживши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 не був присутній під час винесення постанови по справі в суді першої інстанції, тому десятиденний строк на оскарження постанови, виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід рахувати з моменту отримання її копії, тобто з 06.08.2019 року. Суд вважає за необхідне прийняти подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу до розгляду, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
У відповідності зі ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ч.1ст.277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
В провадження судді Кіровського районного суду м. Кіровограда справа про адміністративне правопорушення, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 надійшла 27.06.2019 року.
Перше судове засідання у справі було призначено на 04.07.2019 року про що, ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення смс-повістки. На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення справи у зв'язку з перебуванням в іншому місті.
Наступне судове засідання було призначено на 09.07.2019 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений секретарем судового засідання за допомогою смс-повістки.
08.07.2019 року на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, у зв'язку з тим, що він перебуває на лікарняному.
Після цього, з метою забезпечення можливості участі ОСОБА_1 під час судового розгляду, у зв'язку його неявки, у тому числі із посиланням на стан здоров'я, поданням низки заяв про відкладення розгляду справи, районним судом також було відкладено засідання призначенні на 19.07.2019 року, 25.07.2019 року, 29.07.2019 року та 01.08.2019 року. Тобто усього було відкладено 5 судових засідань.
Тому, враховуючи вимоги ч.1 ст.277 КУпАП, відповідно до якої справи про адміністративні правопорушення мають скорочений термін розгляду, який становить лише 15 днів, суд першої інстанції 01.08.2019 року розглянув справу за відсутності ОСОБА_1
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції здійснив всі можливі заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його справи, проте останній в судові засідання не з'являвся, не залучив для представництва та захисту його інтересів адвоката, але був належним чином повідомлений про дату розгляду справи.
Більш того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту зловживання правом на відкладення розгляду справи та дозволяли розглянути справу без його участі.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово не з'являвся в судове засідання суду першої інстанції, намагаючись затягнути розгляд справи з метою перешкоджання ухваленню несприятливого для себе судового рішення, використовуючи надані процесуальні права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя у розумний строк.
За таких обставин, апеляційний суд визнає, що процесуальні права ОСОБА_1 не були порушені та вважає необґрунтованими доводи апелянта в цій частині.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Суд першої інстанції вказаних вимог КУпАП України дотримався в повному обсязі.
Так, при розгляді справи суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України.
Ч.1 ст.130 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Допитаний в апеляційній інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 23.06.2019 року він о 02 год. 12 хв. по вулиці Київська, 57/118 керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 », та був зупинений працівниками поліції з підстав не ввімкнення покажчика повороту. Під час перевірки документів, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Він погодився, так як був впевнений, що тверезий. Продувши «Драгер», в присутності двох свідків, результат виявився позитивний. Проїхати до закладу охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, він не забажав. Після цього працівники поліції склали адміністративний протокол, забрали водійське посвідчення, видали тимчасове посвідчення водія та відсторонили від керування транспортним засобом. Однак він не погоджуються з результатами драгеру, оскільки працівники поліції не надали йому документи на спеціальний технічний засіб «Драгер». При цьому вказав, що напередодні у вечірній час 22.06.2019 року він вживав пиво.
Однак, вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №176150 від 23.06.2019 року, який містить викладені встановлені судом обставини (а.с.1);
- результатами тесту, проведеного з використанням спеціального технічного засобу приладу «Драгер», актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно з якими на місці події в присутності двох свідків поліцейським у встановленому законодавством порядку було виявлено стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , з чим погодився останній (а.с.3-6);
- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки (а.с.8, 9);
- розпискою ОСОБА_1 про передання права керування транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» та зобов'язання не керувати транспортними засобами протягом доби (а.с.10);
- відеозаписом події, який безсумнівно підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також обставини проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, здійсненого поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, за участю двох свідків, з результатами якого погодився ОСОБА_1 (а.с.11).
Апеляційний суд відмічає, що вказані докази взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.
Перевіркою матеріалів адміністративної справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, а під час провадження по справі дотримано вимог ст. 245 КУпАП. Упередженого ставлення суду першої інстанції до ОСОБА_1 не встановлено.
Більше того, ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції щодо неправомірності складеного протоколу та неправомірності висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи апеляції про невиконання працівниками поліцейської роти ДПС порядку визначення стану алкогольного сп'яніння є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які проаналізовано вище у сукупності із положеннями чинного законодавства, оскільки апеляційний суд вважає, що інспектори патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 пройти у визначеному законом порядку обстеження на стан виявлення алкогольного сп'яніння, він погодився і це чітко проглядається з відеозапису від 23.06.2019 року та підтверджується матеріалами справи, яким суд надав всебічну, повну та об'єктивну оцінку, що відображено у мотивувальній частині постанови.
Більше того, працівниками поліції було вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія та видано тимчасове посвідчення, що підтверджується також підписом останнього.
Так, установивши стан сп'яніння ОСОБА_1 , поліцейським складений протокол про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, до якого був долучений акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та долучений до матеріалів адміністративної справи, а тому порушень щодо складання зазначеного документа відповідно до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 з приводу того, що внаслідок однобокового розгляду справи судом першої інстанції, він був позбавлений можливості витребувати сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на підставі яких дозволено використання приладу Drager Alcotest 6820, що вказує на невідповідність акту огляду, оскільки в матеріалах справи мається свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора Alcotest 6820 за №12-01/6977, який чинний до 10.10.2019 року, а ОСОБА_1 був перевірений цим приладом 23.06.2019 року та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА-МІ/1-96-2014 виданий 01.09.2014 року.(а.с.8-9)
Суд враховує, що газовий аналізатор, з використанням якого проводився огляд ОСОБА_1 , вже перебував в експлуатації на території України з 01.09. 2014 року, був занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Вказаний газоаналізатор пройшов відповідну повірку, про що свідчить відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, видане 10.10.2018 року, чинне до 10.10.2019 року та встановлено, що вказаний засіб відповідав вимогам повірки МПУ 066/05-2013, пройшов відповідне калібрування 10.10.2018 року, що свідчить про його придатність до використання.
Таким чином, апеляційний суд, дослідивши докази по справі, приходить до обгрунтованного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Виходячи з сукупності вищенаведених доказів, зібраних по справі, перевіривши їх при розгляді даної справи, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 та правильним рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, під час апеляційного розгляду справи, обставини, на які посилається апелянт, не спростовують доведеності його провини.
Апеляційний суд надав ОСОБА_1 можливість реалізувати права передбачені ст. 268 КУпАП, дослідив всі документи, відеозапис, однак вказане не спростувало того, що останній вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.
Всі інші твердження ОСОБА_1 , з приводу процесуальних порушень під час складання стосовно нього адміністративного протоколу є безпідставними, не спростовують його винуватості.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 23.06.2019 року реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, та призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Суддею суду першої інстанції накладено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з дотриманням вимог ст. 38 КУпАП.
З огляду на викладене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.08.2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.08.2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду І.С. Олексієнко