П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
26 вересня 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/1128/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Коваля М.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України щодо ненадання інформації, яка підтверджує факт та строки звернення до митного органу Іспанії з ціллю перевірки сертифікатів з перевезення товару ЕUR 1; зобов'язати Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України вчинити певні дії щодо відновлення порушених прав ТОВ "Роскосметика" на отримання витребуваної інформації.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся в Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просив надати інформацію, що стосується перевірки сертифікатів з перевезення товару. Однак, на вимогу підприємства відповідач необхідну інформацію не надав, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України щодо ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" інформації, яка підтверджує факт та строки звернення до митного органу Іспанії з ціллю перевірки сертифікатів з перевезення товару URL. Зобов'язав Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" від 26.02.2019 року.
В апеляційній скарзі Державна фіскальна служба України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" звернулось в Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України із заявою, в якій просило надати інформацію, що підтверджує факт та строки звернення відповідача до митного органу Іспанії з ціллю перевірки сертифікатів з перевезення товару URL 1.
Листом від 13.03.2019 року №11793/6/99-99-19-04-02-15 відповідач на вказану заяву повідомив, що на підставі звернень Миколаївської митниці ДФС від 22.01.2018 року та 26.03.2018 сертифікати з перевезення URL 1 за №№ А0435596Т, А0435402Т , А0435457Т, А0435459Т, А0435458Т, А0436125Т, А0436126Т, А0436127Т, крім сертифікатів за №№ А0137443Х , А0137546Х на товари, які є ідентичними товарами в інших сертифікатах, були направлені на перевірку до уповноваженого органу Королівства Іспанії відповідно до ст. 33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції" походження товарів і методів адміністративного співробітництва" до Угоди. Також, зазначено, що на теперішній час повідомлено Миколаївську митницю ДФС про результати перевірки сертифікату за № А0435596Т . Після отримання відповіді від уповноваженого органу Королівства Іспанії про результат перевірки по сертифікатах за №№ А0435402Т, А0435457Т, А0435459Т, А0435458Т, А0436125Т, А0436126Т, А0436127Т буде додатково поінформовано Миколаївську митницю ДФС для подальшого повідомлення ТОВ "Роскосметика".
Посилаючись на неповноту відповіді щодо запитуваної інформації, протиправну бездіяльність Департаменту, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання відповідача вчинити певні дії в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як орган є розпорядником запитуваної інформації, але на відповідну заяву запитувані позивачем документи не надав, у тому числі повну інформацію, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає неправильними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI.
Статтею 1 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI визначено публічну інформацію як відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформацію, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI).
Колегія суддів зазначає, що за правилами законодавства, що регулює спірні правовідносини, заявник є вільним в одержанні інформації, а розпорядник цієї інформації зобов'язаний надати її на такий запит, крім випадків, визначених Законом.
Таке виключення містить ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та визначається як інформація з обмеженим доступом.
При цьому, за правилами ч. 2 вказаної статті Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Колегія суддів враховує, що основними серед функцій Департаменту адміністрування митних платежів є організація контролю за правильністю визначення митної вартості товарів на підставі загальноприйнятої міжнародної практики, а також за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України; верифікація (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України, забезпечення функціонування механізму уповноваженого експортера та здійснення у випадках, установлених міжнародними договорами, видачі сертифікатів походження; взаємодія та здійснення обміну інформацією з державними органами іноземних держав згідно з міжнародними договорами України.
Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI відповідач є розпорядником запитуваної позивачем інформації.
Також, колегія суддів враховує, що Департаментом у відповіді на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" повідомлено про вчинення дій з перевірки відповідних сертифікатів, у тому числі про період вчинення таких дій, тобто, з урахуванням вимог у заяві, забезпечив позивача повною інформацією.
При цьому, колегія суддів враховує, що заява позивача не містила вимог щодо надання на підтвердження вчинення відповідачем певних дій відповідних доказів, у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про неправомірну бездіяльність Департаменту щодо надання запитуваних документів є неправильним та не відповідає дійсним обставинам справи.
Водночас, колегія суддів враховує, що згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Дослідивши зміст заяви, колегія суддів встановила, що вона містить прохання надати відповідачем інформацію, яка була отримана чи створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та знаходиться у його володінні, а отже за своїм змістом та характеристиками є відповідним запитом на публічну інформації незалежно від найменування позивачем свого звернення.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що з огляду на те, що Департамент адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання є розпорядником запитуваної позивачем інформації, звернення із відповідними вимогами до структурного (спеціалізованого) підрозділу Державної фіскальної служби України відбулось з дотриманням ч. 1 ст. 13 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI, незалежного від того чи є відповідач самостійним суб'єктом чи ні.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача про бездіяльність відповідача у наданні публічної інформації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
М.П. Коваль