Справа № 620/1012/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О.,
за участю секретаря: Рагімової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00189 від 26.02.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2019 року №UA102000/2019/000036/2, винесених відповідачем.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 у Німеччині, на підставі договору купівлі-продажу вживаного автомобіля, було придбано автомобіль «Skoda», модель Octavia, 2013 року випуску (дата першої реєстрації - 25.10.2013), вартістю 5 650 євро.
З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою позивачем особою до Чернігівської митниці ДФС було подано: митну декларацію від 25.02.2019 №UA102230/2019/632604, договір купівлі-продажу від 20.02.2019, декларацію про походження товару від 20.02.2019 №19DE260700889750Е7, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/414885 від 22.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 25.10.2013, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, довіреність від 20.02.2019 №885, квитанцію від 21.02.2019 №116748355.
Відповідно до митної декларації, митну вартість придбаного автомобіля визначено за ціною договору, а саме: 5 650,00 євро.
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів, фахівцями контролюючого органу було надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного транспортного засобу; виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів, виписки з бухгалтерської документації, прибуткові касові ордери.
У відповідь на вказане повідомлення декларантом до Чернігівської митниці ДФС було надано лист, у якому зазначено, що надати запитувані документи немає можливості.
26 лютого 2019 року відповідачем прийнято рішення №UA102000/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 7 667,00 євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що Чернігівською митницею здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу відповідно до наявної у відповідача цінової інформації на ідентичні товари (митна декларація від 18.01.2019 №UA125270/2019/960974). Попередні методи не застосовано, оскільки у наданому договорі купівлі-продажу містяться розбіжності в назвах «продавця» та «власника» автомобіля. Вказаний договір не засвідчений печаткою юридичної особи. Також не надано підтвердження щодо здійсненого розрахунку відповідно до договору купівлі-продажу від 20.02.2019 року, та не надано додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102230/2019/00189.
Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Також відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із статтею 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.05.2018 (справа №809/1275/17).
Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: митну декларацію від 25.02.2019 №UA102230/2019/632604, договір купівлі-продажу від 20.02.2019, декларацію про походження товару від 20.02.2019 №19DE260700889750Е7, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/414885 від 22.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 25.10.2013, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, довіреність від 20.02.2019 №885, квитанцію від 21.02.2019 №116748355.
У свою чергу, як вбачається з наявного у матеріалах справи перекладу договору купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 20.02.2019, вартість декларованого автомобіля «Skoda», модель Octavia, складає 5 650,00 євро. При цьому, договір містить підтвердження продавця, що оплата та транспортний засіб проведена готівкою. Однак, сума оплати не вказана.
Документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 сплатив за транспортний засіб кошти у розмірі, визначеному вищевказаним договором купівлі-продажу від 20.02.2019, відсутні.
Таким чином до митного органу документи підтверджують лише вартість автомобіля, а не її фактичну сплату у визначеному договором купівлі-продажу від 20.02.2019 розмірі.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Чернігівського окружного адміністративного суду, що під час митного оформлення декларантом не було подано документів про оплату придбаного автомобіля, хоча, на виконання п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України такі документи він зобов'язаний був подати, Чернігівська митниця ДФС мала право вимагати подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Земляна Г.В.
Суддя Костюк Л.О.
Повний текст постанови виготовлено - 26 вересня 2019 року.