26 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1870/19
(суддя Батрак І.В. м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №280/1870/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» про стягнення коштів,-
ОСОБА_1 23 квітня 2019 року звернувся до суду з позовом до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)», згідно з яким просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 24 068,82 грн., а саме грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на суму 8 136,06 грн. та 15 932,76 грн. за час затримки при розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач при звільненні не здійснив повний розрахунок з позивачем, оскільки не виплатив компенсацію за неотримане речове майно, протиправно посилаючись при цьому на відсутність коштів, як наслідок відповідач повинен сплатити позивачу і компенсацію за час затримки при розрахунку при звільненні.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, у справі розглянутої у спрощеному позовному провадженні, позов задоволено частково.
Суд, стягнув із відповідача на користь позивача грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на суму 8 136,06 грн. (вісім тисяч сто тридцять шість гривень 06 копійок) та грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 18.02.2019 по 24.06.2019 (86 днів) із розрахунку 382,33 грн. в день у сумі 32 880,38 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 38 коп.) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що відсутність бюджетних призначень на виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористане речове майно, як встановлено судом вище, не може слугувати підставою для не проведення вчасного розрахунку з працівником у день його звільнення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що компенсація за неотримане речове майно виплачується за умов наявності коштів, однак станом на день звільнення позивача коштів на зазначені цілі відповідач не мав враховуючи і те, що позивач з зверненням щодо виплати йому такої компенсації звернувся в день свого звільнення - 18.02.2019 року. Крім того, зазначає про те, що компенсація за неотримане речове майно не є винагородою за виконану роботу, а отже на спірні відносини не розповсюджуються норми КЗпП, при цьому зазначає про те, що судом першої інстанції невірно обраховано одноденний розмір грошового забезпечення, який становить 227,47 грн., а не 382,33 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом в.о. начальника ДУ «Софіївська ВК (№55)» Міністерства юстиції України №36/ос від 18.02.2019, позивача у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби 18 лютого 2019 року (а.с.12).
18.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій за наявності стажу на займаній посаді понад 13 років просив здійснити виплату у день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсацію за належні до видачі предмети речового майна (а.с.13).
Відповідно до наказу відповідача від 21.02.2019 №39/ос ОСОБА_1 встановлений стаж служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового та начальницького складу установи на 01 січня 2019 року - 18 років 06 місяців 17 днів.
26.02.2019 в.о. начальника ДУ «Софіївська ВК (№55)» позивачу направлено лист за №7/8-5-19/к-5, згідно з яким повідомлено, що всі виплати в лютому місяці проведено пропорційно відпрацьованого часу по 18.02.2019 по 15 лютого 2019 року. Стосовно виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на суму 8 136,06 грн. вказано, що позивач має на це право, але згідно Постанови КМУ від 14.08.2013 №578 грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. На теперішній час в установі асигнувань для виплати грошової компенсації за речове майно відсутні, але сума компенсації, яку позивачу потрібно сплатити заявлена до Міністерства юстиції України через Південно-Східне Міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації (а.с.14).
Стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за неотримане речове майно та компенсації за час затримки при розрахунку при звільненні є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 ст. 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV встановлено, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (надалі за текстом - «Порядок»).
Відповідно до п. 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно з п. 23 Порядку грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку.
Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Таким чином, позивач має право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна за умови оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках,.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що відповідно до п. 22 Порядку грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.
Однак, пункт 22 Порядку стосується осіб рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби, яким за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію. В той час, як позивач є особою, яка звільняється зі служби у зв'язку з чим відносини щодо компенсації або отримання речового майна між позивачем та відповідачем регулює виключно пункт 27 Порядку у відповідності до якого позивач має право вибору.
Запропонування відповідачем позивачу отримати речове майно, що мається в наявності на складі установи на день звільнення позивача замість грошової компенсації (а.с.14) суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки пункт 27 Порядку чітко визначає, що речове майно або грошова компенсація виплачується за бажанням позивача, чим останній скористався та подав заяву про виплату грошової компенсації.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо невиплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень на виплату грошової компенсації.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення «Кечко проти України», «Сук проти України»).
Проте, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції помилково залишив поза увагою те, що застосовування в пункті 27 Порядку словосполучення «під час звільнення із служби», а не, наприклад, «при звільненні із служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування не залежить від факту звільнення.
Отже зазначені суми компенсації не можуть відноситися до сум належних працівникові, відповідно до ст. 116 КЗпП України, які підлягають виплаті саме у день звільнення (а.с. 18).
Крім того, обов'язковою умовою для виплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування є, відповідно до п. 60 Порядку, оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, з обов'язковою подачею її до бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації та долучення другого екземпляру такої довідки до арматурної картки.
Між тим, згідно з матеріалами справи вказана довідка була оформлена, відповідно до вимог Порядку, 26.02.2019 року, тобто вже після звільнення позивача.
Таким чином, застосування судом першої інстанції до відповідача наслідків передбачених статтею 117 КЗпП щодо виплатити працівникові його середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівникові сум по день фактичного розрахунку є безпідставним.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення в частині стягнення з Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 18.02.2019 по 24.06.2019 (86 днів) із розрахунку 382,33 грн. в день у сумі 32 880,38 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 38 коп.) з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування його в цій частині та відмови у задоволені позову в цій частині вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі №280/1870/19 - скасувати в частині стягнення з Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 18.02.2019 по 24.06.2019 (86 днів) із розрахунку 382,33 грн. в день у сумі 32 880,38 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 38 коп.) та у задоволені позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко