26 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1519/19
(суддя Голобутовський Р.З. м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №160/1519/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 15 лютого 2019 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у вигляді неналежного розгляду заяви від 20.12.2018 року про надання дозволу як члену СФГ «Утро» на розробку проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність шляхом приватизації, земельної ділянки орієнтованою площею 5.35026 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства в межах Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за рахунок земельної ділянки площею 26,7513 га кадастровий номер 1221083300:02:030:0003, яка надана голові СФГ «Утро» ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства та використовується Селянським (фермерським) господарством «Утро»;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 20.12.2018 року про надання дозволу як члену СФГ «Утро» на розробку проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність шляхом приватизації, земельної ділянки орієнтованою площею 5.35026 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства в межах Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за рахунок земельної ділянки площею 26,7513 га кадастровий номер 1221083300:02:030:0003, яка надана голові СФГ «Утро» ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства та використовується Селянським (фермерським) господарством «Утро» та видати відповідний наказ.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач з не обґрунтованих та не передбачених законом підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому, позивач вважає, що нею виконано всі вимоги передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
Суд, визнав бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 20.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність шляхом приватизації земельної ділянки протиправною та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 5.35026 га для ведення фермерського господарства в межах Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Рішення суду мотивовано тим, що законодавець обмежив підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою лише невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у своїй заяві позивач зазначає орієнтовний розмір земельної ділянки, який суперечить вимогам статті 121 ЗК України, оскільки зазначена у зверненні площа 5,35026 умовних кадастрових гектар не відповідає наданій в довідці середньому розміру земельної ділянки, яка складає 5,1500 умовних кадастрових гектар. Зазначає про те, що в наданих позивачем документах наявна невідповідність площі земельної ділянки, яка підлягає розпаюванню, крім того, копії документів не завірені належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 20.12.2018 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 5,35026 га для ведення фермерського господарства в межах Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, за рахунок земельної ділянки площею 26,7513 га кадастровий номер 1221083300:02:030:0003, яка надана голові СФГ «Утро» ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.25).
До вказаної заяви позивачем додані: копія витягу із статуту СФГ «Утро», копія державного акта про право користування землею, протокол загальних зборів членів СФГ «Утро», інформація з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, схема розподілу земельної ділянки, довідка про неодержання земельної ділянки в межах приватизації, викопіювання з кадастрової картки (плану), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, довідка про середню частку (пай) на території сільської ради, копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду, заява землекористувача про згоду на вилучення землі від 17.12.2018 року.
Листом від 21.01.2019 року №Б-3988/1-228/0/20-19 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу рекомендовано привести у відповідність матеріали та повторно звернутись до відповідача (а.с.26).
Підставою такої відповіді є те, що зазначена у зверненні площа 5.35026 умовних кадастрових гектар не відповідає наданій в довідці, що суперечить вимогам ст. 121 ЗК України. В наданих на розгляд матеріалах наявна невідповідність площі земельної ділянки, оскільки площа земельної ділянки згідно з актом складає 27,8000 га, проте згідно з матеріалів площа земельної ділянки, яка підлягає розпаюванню становить 26,7513 га. Крім того, копії документів не завірені належним чином.
Законність та обґрунтованість такої відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, другої, пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно із частиною першою статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Згідно із статтею 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Частиною другою статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Однак, відповідач зробивши висновок про невідповідність матеріалів поданих позивачем та рекомендуючи йому листом від 21.01.2019 року №Б-3988/1-228/0/20-19 привести у відповідність матеріали та повторно звернутись до відповідача не розглянув подану позивачем заяву та не прийняв рішення у відповідності до вимог Земельного Кодексу України, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді заяви позивача, як наслідок для поновлення порушеного права позивача, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо необхідності зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.12.2018 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року прийнятої у справі № 420/5288/18.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №160/1519/19 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко