25 вересня 2019 року м. Київ
Справа №279/5399/18
Резолютивна частина постанови оголошена 25 вересня 2019 року
Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року, ухваленого суддею Тетервак О.В., повний текст рішення складено 23 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Справа №729/5399/18
№ апеляційного провадження:22-ц-824/9304/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Тетервак О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
В листопаді 2018 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що 01 вересня 2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №б/н.
За умовами Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 6000 грн. (шість тисяч гривень) у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Згідно з графіком погашення кредиту, що передбачено Договором відповідач зобов'язаний повернути наданий йому кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі і в строки, передбачені Договором і Графіком, проте, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Станом на 30 вересня 2018 року заборгованість склала 251496,48 грн. (двісті п'ятдесят одна чотириста дев'яносто шість гривень сорок вісім копійок), яка складається з наступного:
- 5903,27 грн. - заборгованість за кредитом;
- 240318,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 5274,96 грн.- заборгованість за пенею та комісією.
Позивач в своїй позовній заяві просить стягнути лише частину заборгованості, а саме: 112426,66 грн., яка складається з 5903,27 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот три гривні двадцять сім копійок), - заборгованість за кредитом та 106523,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.09.2008 року по 30.10.2017 року.
На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк» та змушує Позивача звертатися до суду з даним позовом.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 вересня 2008 року в розмірі 112426,66 грн. яка складається з наступного:
- 5903,27 грн.- заборгованість за кредитом;
- 106523,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.09.2008 року по 30.10.2017 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір на суму 1762 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.
Зазначає, що судом встановлено, що 01.09.2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № б/н.
За умовами Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 6000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку картки.
Однак, це не відповідає дійсності. Як свідчать документи, (а.с.7-14) умов Кредитного договору № б/н від 01.09.2008 року, між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, що сторони засвідчили своїм підписом.
Таким чином, письмового Кредитного договору № б/н від 01.09.2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 про надання Позичальнику кредиту в сумі 6000 грн. - не існує в природі.
Згідно ст. 182 ЦПК України нею до суду була подана письмова заява від 16 квітня 2019 року про встановлення терміну позовної давності та терміну пені щодо Кредитного договору № б/н від 01 вересня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та нею, на надання кредиту в сумі 1500 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який діяв 12 місяців з дня його підписання. Судом не прийнято до уваги, що вона сплачувала кредит до 2013 року, що підтверджується наданим Позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 01 вересня 2008 року.
В 2013 році вона припинила сплачувати кредит після блокування Позивачем карткового рахунку з його ініціативи. Тому, вважає, що з часу блокування карткового рахунку припиняється нарахування відсотків за користування кредитом.
Крім цього, попереджала АТКБ «Приватбанку» про своє рішення припинити дію договору у вигляді телефонної розмови з представниками банку.
Однак, не попередивши її письмово, за відсутності будь-яких підстав, Позивач продовжував безпідставно нараховувати мені заборгованість за відсотками.
Вважає, що вимоги п. 9.12 Умов та правила надання банківських послуг вона виконала, попередивши заявою Позивача.
Суд мав обов'язок перевірити наявність Кредитного договору № б/н від 01.09.2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , про надання Позичальнику кредиту в сумі 6000 грн. та навести свій розрахунок по Кредитному договору № б/н від 01.09.200В року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , про надання Позичальнику кредиту в сумі 1500 грн. зазначивши правові аргумента на спростування позовних вимог і призначити термін позовної давності з 2013 року у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.
Суд не застосував передбачені Законом України процесуальні нормативно-правові акти щодо розгляду її заяви від 16 квітня 2019 року у судовому засіданні.
В порушення вимог п. з ч. 1 ст. 215 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення суду головуючий не зазначив мотиви наведених вище обставин та не провів розрахунок, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів припинення сплачення мною заборгованості та блокування кредитної картки з 2013 року по договору № б/н від 01.09.2008 року на суму 1500 грн., помилково взявши до уваги зазначений Позивачем неіснуючий договір № б/н від 01.09.2008 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , про надання Позичальнику кредиту на суму 6000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник АТ КБ «Приват Банк» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за його відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01 вересня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №б/н. Сторонами договору було узгоджено, що Договір складається із Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с.7-14).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами Кредитного договору, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1500 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 вказала, що в подальшому їй було збільшено кредит до 6000 гривень, про що її було повідомлено смс-повідомленням і проти збільшення кредиту вона не заперечувала.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається в ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
З копії наданого позивачем Договору №б/н від 01.09.2008 року слідує, що між сторонами було укладено саме кредитний договір.
Як слідує з позову, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 112426 гривень 66 копійок, яка складається з 5903 гривень 27 копійок - заборгованість за кредитом, 106523 гривні 39 копійок - заборгованість по процентам.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку у суді першої інстанції (а. с. 45).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в Постанові №6-68цс15 від 16 вересня 2016 року, Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч.1 ст.11 закону «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 №1023-ХІІ (з наступними змінами) між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (або бере зобов'язання надати їх) для придбання продукції в розмірі та на умовах, встановлених договором. Зі свого боку споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
В своєму рішенні від 11.07.2013 №7-IV/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності». І захистити цю «слабку сторону» є обов'язком держави.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що останній платіж по кредиту було здійснено позичальником ОСОБА_1 27.09.2015 року відповідно до наданого розрахунку заборгованості, строк дії картки неможливо встановити, оскільки таких відомостей при зверненні до суду позивачем надано не було, в той же час позивач звернувся до суду з позовом 18 листопада 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності з огляду на останній платіж, здійснений відповідачем, при цьому нараховуючи проценти поза межами строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає заборгованість по кредиту в сумі 5903 гривні 27 копійок.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року - скасувати в частині стягнення процентів у розмірі 106523 гривні 39 копійок та в цій частині ухвалити нове судове рішення, наступного змісту.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів - відмовити.
Зменшити суму, що підлягає стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з 112426 гривень 66 копійок до 5903 гривень 27 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна