про залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2019 року м. Київ № 320/5121/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву комунального підприємства "Фастівтепломережа" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
до суду звернулось КП "Фастівтепломережа" з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в тому числі чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позов на предмет дотримання вимог процесуального законодавства, суд приходить до висновку про його невідповідність.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом зазначення ціни позову та подачі квитанції про сплату судового збору у розмірі 5641.80 грн.
Так, ч.2 ст. 132 КАСУ передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. На підставі ч.1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положеннями ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 № 2629-VIII унормовано, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.
Як вбачається з позовної заяви предмет спору майновий характер та становить суму 376120,30 грн., отже, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 5641.80 грн. Всупереч вищенаведеним положенням чинного законодавства до позовної заяви не подану доказу сплати судового збору. Водночас, в резолютивній частині заяви наявне клопотання про відстрочення від сплати збору, яке мотивовано необхідністю доступу до суду. Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне:
відповідно до частини першої статті 133 КАСУ, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Так, згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану. Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату. У позовній заяві (клопотанні) сторона повинна навести обставини, які свідчать про неможливість сплати судового збору з наданням відповідних, підтверджуючих цю обставину доказів.
У даному випадку, мотиви для сплати судового збору нічим не обгрунтовані, крім посилання на рішення ЄСПЛ щодо доступу до правосуддя.
Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23 січня 2015 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Отже, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 16.11.2018 у справі №818/918/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77967809), від 02.04.2018 у справі №2а-9786/12/1370 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73139496) та постанові від 07.08.2018 у справі №296/9656/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75756502).
Суд зазначає, що позивач не включений до числа осіб, звільнених від оплати судового збору при подачі позовів, зокрема, до адміністративного суду, що прямо передбачено Законом України “Про судовий збір”, а тому є платниками судового збору на загальних підставах.
Крім того, варто вказати про наявність і інших рішень ЄСПЛ, ніж ті, на які послався позивач, в яких неодноразово наголошено, що вимога сплати судового збору не обмежує право заявника на доступ до правосуддя. Європейський суд, зазначає, що судовий збір є одним із обмежувальних засобів, який спрямований на попередження подання безпідставних, необґрунтованих позовів, і тим самим зменшення перенавантаження судів, зокрема рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland). Отже, суд вважає, що заявлене клопотання позивача є необґрунтованим та немотивованим, а тому суд не вбачає підстав для його задоволення.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у вказаному вище розмірі.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171, 248, 250 КАС України, суд -
позовну заяву комунального підприємства "Фастівтепломережа" (код 05387624, м. Фастів Київської області, вул. Палія, 9) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код 34481907 м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без руху.
Встановити десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.