26 вересня 2019 рокуСправа № 280/1859/19
(14год.45хв.)м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача 2- Гурильова А.С., розглянув у підготовчому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державного кадастрового реєстратора Джанима Артема Володимировича (72401 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ), до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора Джанима ОСОБА_3 Володимировича, до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо місця розташування належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0300 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, з цільовим призначенням «для ведення індивідуального дачного будівництва», відповідно до поданих документів та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0300 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, з цільовим призначенням «для ведення індивідуального дачного будівництва».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у його володінні і користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки № 3 від 09.01.2009, який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.03.2009 за № 04092770073, перебуває земельна ділянка площею 0,05 га, кадастровий номер - 2324581400:02:004:0150, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області. Вказаний договір оренди укладений на 49 років. Зазначена земельна ділянка передана позивачу в оренду для розміщення об'єктів торгівлі та ресторанного господарства.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 25279695 від 07.08.2014 та інформації Національної кадастрової системи, земельна ділянка кадастровий номер 2324581400:02:004:0150 площею 0,0500 га, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району, для розміщення об'єктів торгівлі та ресторанного господарства із земель житлової та громадської забудови, які перебувають в державній власності, передана приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років. Відомості про обмеження у використанні вказаної земельної ділянки станом на 04.08.2014 не зареєстровані.
ОСОБА_2 отримала земельну ділянку площею 0,03 га, кадастровий номер -2324581400:02:004:0001, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка розташована на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області 04.10.2011 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №489067 від 04.10.2011).
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №808/9109/15) з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області Джанима Артема Володимировича із позовною заявою, у якій просила визнати протиправним рішення від 21 серпня 2015 року № РВ-230010030215 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо місця розташування належної позивачу земельної ділянки площею 0,0300 га, розташованої на території Ботіївської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, з цільовим призначенням «для ведення індивідуального дачного будівництва», відповідно до поданих документів; зобов'язати скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, розташованої на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, яка належить ОСОБА_1 Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі №808/9109/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року залишено без змін.
Позивач зазначає, що у 2019 році йому стало відомо, що земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,03га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001 стала перетинатися з орендованою ним земельною ділянкою площею 0,05га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, розташованої на території Ботієвської сільської ради Приазовського району. Також зазначає, що під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №12018080330000004 у Приазовському ВП Мелітопольського ВП ГУНП України в Запорізької області позивач дізнався, що у березні 2017 року державним кадастровим реєстратором Джаним ОСОБА_4 внесені зміни до Державного земельного кадастру. В результаті таких дій державного кадастрового реєстратора Джаним А.В., земельна ділянка за кадастровим номером 2324581400:02:004:0001 в системі зареєстрована за громадянкою ОСОБА_2 , площа складає 0,0338 га, перетин ділянок з ділянкою 2324581400:02:004:0150, площа співпадає на 97,4843% та зареєстрована за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Такі зміни відбулись внаслідок виправлення технічної помилки, на підставі службової записки від 17.02.2017 №300/3-17-0.4 в.о. начальника відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_5 Г ОСОБА_6 , яким виявлено технічну помилку, допущену у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення відомостей з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
Позивач вважає таке рішення реєстратора протиправним, та таким, що порушує його права, оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться в зовсім іншому місці ніж земельна ділянка, що перебуває в оренді позивача. Вказує на незаконність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо знаходження земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та відповідно, просить скасувати рішення реєстратора щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо місця розташування належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0300 га, та скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки.
У підготовчому засіданні 26.09.2019 судом на обговорення учасників справи винесене питання про закриття провадження у справі.
Позивач проти закриття провадження у справі заперечив, вказав, що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вважає, що спір підсудний Запорізькому окружному адміністративному суду зокрема і тому, у 2016 році Запорізьким окружним адміністративним судом розглядалась справа №808/9109/16 за позовною заявою ОСОБА_2 до державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області Джанима Артема Володимировича, третя особа ОСОБА_1 , про скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо місця розташування належної земельної ділянки площею 0,0300 га, розташованої на території Ботієвської сільської ради, кадастровий номер 2324581400:02:004:0001, з цільовим призначенням «для ведення індивідуального дачного будівництва», відповідно до поданих документів та зобов'язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 2324581400:02:004:0150, розташованої на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у ФОП ОСОБА_1
Представник відповідача 2 зазначив, що провадження у справі підлягає закриттю.
Суд вважає, що спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства через наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Суд зазначає, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач 1, приймаючи оскаржуване рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо місця розташування належної ОСОБА_2 земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права на земельну ділянку третьої особи є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди щодо земельної ділянки, яка перетинається із земельною ділянкою, належною третій особі.
Цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ОСОБА_2 щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.
З урахуванням наведеного, вказаний спір має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис до Державного земельного кадастру.
Також суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 02 лютого 2019 року у справі №823/1755/16.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На виконання вказаного припису, суд роз'яснює позивачу, що справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду у порядку ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248 КАС України, суд
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державного кадастрового реєстратора Джанима Артема Володимировича (72401 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ), до Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали. Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складений 27.09.2019.
Суддя Ю.В.Калашник