26 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9062/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо застосування середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувати для розрахунку розміру призначеної пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки - 6188,89 грн, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; виплачувати з 01.03.2019 пенсію за віком, обчислену із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки - 6188,89 грн; невідкладно здійснити доплату належної пенсії за віком за період з 01.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначено пенсію за вислугу років в 2017 році відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В подальшому, при досягненні пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Однак, відповідачем для обчислення пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки замість належного, на думку позивача, показника за 2016-2018 роки. У зв'язку з чим, звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо перерахунку пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016-2018 роки, однак, відповідач повідомив, що застосуванню підлягає норма ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV, а не норма ч.2 ст. 40 Закону № 1058-IV. Позивач відмітив, що в його випадку має місце не переведення з одного виду пенсії на інший за одним законом, а вперше призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV, тому і застосуванню підлягає ч.2 ст. 40 Закону № 1058-IV.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання 31.07.2018.
31.07.2019 судове засідання не проводилося, у зв'язку з неявкою належним чином повідомленого позивача. Нове судове засідання призначено на 19.08.2019.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, підстав для застосування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2016-2018 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не було, оскільки позивач скористався своїм правом вибору державної пенсії. На переконання відповідача, заява про призначення пенсії згідно Закону № 1058-IV є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим, застосовується норма ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV. Відтак, при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача прибула до суду, подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, вказавши, що заперечення викладені у відзиві підтримують в повному обсязі.
Зважаючи на клопотання сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 26.09.2019 замінено вибувшого відповідача його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Установлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У березні 2019 року Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу, за поданою заявою, призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
01.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням середньорічної заробітної плати відповідно до вимог ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, тому що при обчисленні пенсії було застосовано зазначений показник на рівні 3764,74 грн замість належних 5284,00 грн.
Листом №Т-136 від 13.05.2019 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що йому була призначена пенсія згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому подана заява про призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший та застосовується норма ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не норма ч.2 ст.40 цього Закону. Тобто, при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Для осіб, яким пенсія була призначена застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки-3764,40 грн.
Вважаючи дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування показників середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком в 2019 році протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
У частині третій статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Положеннями частини другої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного випливає, що у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі 21-612а14.
Як було зазначено вище, позивачу вперше в 2017 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. У березні 2019 року, після досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, позивач виявив бажання перейти на інший вид пенсії - пенсію за віком, передбачену Законом № 1058-ІV.
Отже, фактично про призначення пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше - 01.03.2019.
При цьому суд указує, що на момент звернення до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивач набув права не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) відповідно до якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постанові від 11.09.2019 (справа № 363/1493/17).
Суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи приписи ч.2 ст.40 Закону № 1058-IV, суд дійшов переконання, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2019 році має враховуватись показник заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яку отримував позивач відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Відтак, дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, правонаступником якого є відповідач, у частині застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії за 2014-2016 роки, при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV в березні 2019 року є протиправними.
За наведених обставин, а також з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2019 перерахунок, нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням для розрахунку розміру призначеної пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2016, 2017, 2018 роки, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи, а також з метою повного захисту прав позивача, суд вважає, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Відповідно до положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768,40 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо застосування середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2019 перерахунок, нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням для розрахунку розміру призначеної пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2016, 2017, 2018 роки, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених раніше виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко