Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
27 вересня 2019 р. Справа №200/11524/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
25 вересня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код 39794214) про визнання протиправною та скасування постанови №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 від 18.03.2019 про стягнення штрафу у розмірі 125190,00 грн. Разом з позовною заявою надана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №59205138, що знаходиться в провадженні державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо виконання постанови від 18.03.2019 №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 про стягнення штрафу у розмірі 125190,00 грн. В обґрунтування зазначено, що державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві 24.05.2019 відкрито виконавче провадження №59205138 щодо примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 18.03.2019 №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194. Стягнення штрафу у примусовому порядку призведе до значних майнових збитків, що унеможливить виплачувати заробітну плату особам, які працюють у позивача, сплачувати податки та інші періодичні платежі, необхідні для здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що невжиття таких заходів істотно ускладнить виконання рішення суду у разі скасування та визнання протиправною постанову.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Як слідує з матеріалів справи, державним виконавцем Голосіївського районного ВДВС міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві 24.05.2019 відкрито виконавче провадження №59205138 щодо стягнення штрафу накладеного оскаржуваною постановою.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, стягнення штрафу у примусовому порядку вплине на майновий стан позивача.
Розглядаючи клопотання, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображена у практиці Європейського Суду з прав людини, яка визначає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона.
У справі “Мікалефф проти Мальти” суд визнав можливість застосування ст. 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначенні застосування ст. 6 Конвенції (справа “Меркіка та інші проти Мальти”.
У рішенні “Дорани проти Ірландії” від 31.07.2003 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, ефективний спосіб визначається судом як запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Європейський суд з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Ним передбачено у випадках, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти завчасно та в належний спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Magadat.com S.r.L. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії від 20.05.2010, Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Онер'їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).
Суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є зокрема правомірність прийняття Головним управлінням Держпраці у Київській області постанови №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 від 18.03.2019.
Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №59205138 на підставі виконавчого документа - постанови від 18.03.2019 №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 до винесення остаточного рішення по справі, у даному випадку, має метою збереження існуючого майнового становища позивача до закінчення розгляду справи по суті. При цьому, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову є обґрунтованою, отже, підлягає задоволенню шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 від 18.03.2019 до набрання законної сили рішення по справі №200/11524/19-а.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150-154, 241, 243 КАС України ,-
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №59205138 на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ465/1439/АВ/ТД/ФС-194 від 18.03.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/11524/19-а.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.О. Кошкош