27 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1764/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року № Ф-1766-52.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано від ГУ ДФС у Волинській області вимогу № Ф-1766-52 від 14.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15 548,88 грн., з якої вбачається що у позивача станом на 31.10.2018 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у вказаній сумі. Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до Волинського окружного адміністративного суду.
02.04.2019 позивачем від ГУ ДФС у Волинській області отримано ще одну вимогу № Ф-1766-52 від 14.02.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 18 006,06 грн.
З вимогою № Ф-1766-52 від 14.02.2019 позивач не згідний та вважає її протиправною. Вказує на те, що вона підписана від імені ГУ ДФС у Волинській області особою, яка не має повноважень на її підписання, внесення і ведення - начальником Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області О. Левчук .
Також зазначає, що оскаржувана вимога підписана і винесена в порушення абзаців 3 і 4 ч. 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які вимагають зупинення винесення органами доходів і зборів вимог і рішень чи зупинення ними перебігу строку сплати виплат по винесеним вимогам і рішенням по сплаті єдиного внеску, штрафів чи пені - після оскарження їх до органу доходів і зборів вищого рівня або суду, аж до ухвалення судом рішення і вступлення його в законну силу.
Вважає, що після оскарження до суду вимоги по сплаті боргу (недоїмки) від 14 листопада 2018 року № Ф-1766-52, ГУ ДФС у Волинській області зобов'язане було зупинити винесення відносно позивача нових вимог і рішень, поки не буде ухвалене судом рішення.
Крім того вказує, що вимога винесена в порушення порядку обчислення і сплати єдиного внеску, який не проводив відповідач, так як згідно ч.2 і ч.3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу 1. на суму яких ( якого ) відповідно до вказаного Закону нараховується єдиний внесок. Однак, відповідач обчислення єдиного внеску не здійснював, на підставах вказаних вимог цього Закону, актів перевірок не складав, і позивач з ними не знайомився і їх не підписував. А. абз.5 ч.8 ст.9 вказаного Закону - зобов'язує позивача сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 1 травня наступного року.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.1).
Також, ухвалою суду від 03.06.2019 будо зупинено провадження у даній справі (а.с.27).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 12.06.2019 (а.с.29-31) представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. З 02.02.2010 перебуває на обліку податкового органу, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 2464).
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону, з 1 січня 2017 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Проте,- виходячи із змісту цієї статті, пільги не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому Числі адвокатську. Таким чином, вищезазначені правові норми спростовують доводи позивача про наявність у нього підстав для не сплати єдиного внеску.
Також представник відповідача зазначає, що проведеним аналізом інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код платежу 71040000) встановлено, що заборгованість по сплаті єдиного внеску виникла у наступних періодах:
Відповідно до норм Закону №2464 за 2017 рік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) необхідно було сплатити єдиний внесок в сумі 8448,0 грн до 01.05.2018 року та за 2018 рік належні до сплати квартальні суми: за І квартал 2018 року - 2457,18 грн. (до 19.04.2018 року), за II квартал 2018 року - 2457,18 грн. (до 19.07.2018 року), за III квартал 2018 року - 2457,18 грн. (до 19.10.2018 року) та IV квартал 2018 року - 2457,18 ґрн. (до 21.01.2019 року) однак дані суми сплачені не були.
Разом з тим, станом на 01.01.2017 року по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )по єдиному внеску (код платежу 71040000) рахувалась переплата в сумі 270,66 грн.
Виходячи з вище викладеного станом на 01.02.2019 року заборгованість по сплаті єдиного внеску (код платежу 71040000) становила 18006,06 грн.
Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 не знятий з обліку як платник єдиного внеску, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність, що передбачено ч. І ст. 5 Закону України від 08.07.2010 р. N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. N 1162 (далі - Порядок N 1162), згідно з якими фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, знімаються 3і обліку, як платники єдиного внеску за заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Враховуючи викладене, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію платника податків за формою N 8-ОПП та заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 7-ЄСВ за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про: зміну організаційної форми адвокатської діяльності; зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 .
Щодо тверджень позивача про те що оскаржувана вимога підписана не уповноваженою особою контролюючого органу представник відповідача зазначає, що начальнику Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області надано Левчуку О.А. повноваження, в т.ч. щодо підпису вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки Ковельське управління є відокремленим структурним підрозділом ГУ ДФС у Волинській області, до завдань якого відноситься в т.ч. погашення податкового боргу з податків і зборів платників податків, заборгованості з інших платежів, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску платників єдиного внеску.
Внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо сплати ЄСВ у строки встановлені Законом №2464-VІ, ГУ ДФС у Волинській області правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-1766-52.
З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 15.08.2019 провадження у даній справі поновлено (а.с.45).
Позивач відповідь на відзив у встановлений судом строк не подав.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також з 02.02.2010 позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Волинській області, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ГУ ДФС у Волинській області 14.11.2018, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 згідно якої заборгованість станом на 31.10.2018 становить в розмірі 15 548,88 грн. (а.с.8).
Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.20).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 в справі №140/2782/18 залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-1766-52 в задоволенні позову відмовлено.
Судом також встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області 14.02.2019, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1766-52 відповідно до якої заборгованість станом на 31.01.2019 становить в розмірі 18 006,06 грн. (а.с.7).
10.04.2019 позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № №-1766-52 (а.с.10).
Рішенням ДФС України від 15.05.2019 №22412/6/99-99-11-05-02-25 оскаржувану вимогу про сплату боргу залишено без змін а скаргу без задоволення (а.с.11-12).
Позивач, вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) такими, що підлягає скасуванню, відтак звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
У підпункті 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено.
У таблиці 3 звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік ОСОБА_1 відображено нульовий дохід.
За таких обставин, позивач, котрий у 2017-2018 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Відтак, оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, відповідач правомірно відповідно до вимог Закону № 2464-VI обчислив суми єдиного внеску за 2017-2018 рік в загальному розмірі 18 006,06 грн., що зазначив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Стосовно твердження представника позивача про надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) без вручення позивачу акту перевірки, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналогічна правова позиція викладена рішенні Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018.
Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Також суд звертає увагу, що 10.06.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Наказ №422).
Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Наказ №422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.
Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку, станом на 31.01.2019 за позивачем обліковується заборгованість за платежем з кодом 71040000 «ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» у сумі 18 006,06 грн. (а.с.35-36).
Як встановлено судом, оскаржена вимога від 14.02.2019 № Ф-1766-52 винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи податкового органу, а тому посилання позивача на обов'язковість проведення відповідачем документальної перевірки є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що відповідач (керуючись вимогами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449) правомірно виніс нову вимогу 14.02.2019 № Ф-1766-52 (незважаючи на наявність вимоги від 14.11.2018 № Ф-1766-52), оскільки станом на 31.01.2019 борг позивача зріс і становив 18 006,06 грн. Відтак, вимога від 14.02.2019 № Ф-1766-52 включає у себе заборгованість по вимозі від 14.11.2018 № Ф-1766-52 та свідчить лише про збільшення заборгованості позивача станом на 31.01.2019.
Щодо тверджень позивача проте, що оскаржувана вимога підписана не уповноваженою особою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.41.1 ст.41 ПК України - контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України (п.41.3 ст.41 ПК України).
Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Волинській області, що затверджене наказом ДФС України від 27.03.2017 року №202, Головне управління ДФС у Волинській області є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС.
Головне управління ДФС у Волинські області може мати у своєму складі відокремлені структурні підрозділи, перелік яких затверджується окремим наказом ДФС України.
З метою упорядкування основних завдань і функцій управлінь, утворених на правах відокремленого підрозділу Головного управління ДФС у Волинській області, керуючись наказом ДФС від 19.10.2016 року №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС», із змінами, внесеними наказами ДФС від 14.09.2018 №591 та від 03.10.2018 №634, Головне управління ДФС у Волинській області затверджено Положення про управлінню, утворені на правах відокремленого підрозділу Головного управління ДФС у Волинській області (наказ від 09.10.2018року №3526).
Відповідно до Положення про Ковельське управління ГУ ДФС у Волинській області, (далі - Положення) затверджене наказом Головного управління ДФС у Волинській області від 09.10.2018 року №3526, Ковельське управління є відокремленим структурним підрозділом Головного управління ДФС у Волинській області, до завдань якого відноситься в т.ч. погашення податкового боргу з податків і зборів платників податків, заборгованості з інших платежів, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску платників єдиного внеску.
Управління очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади начальник ГУ (розділ 3 Положення).
Відповідно до пп. 14.1.137 а.14.1 ст.14 (уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом), п.20.4 ст.20 ПК України (керівник контролюючого органу має право цадавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), Головним управлінням ДФС у Волинській області надано начальнику Ковельського управління - Левчук О.А . повноваження, в т.ч. щодо підпису вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується наказом ГУ ДФС у Волинській області від 19.12.2018 року №4615 про надання повноважень (а.с.33-34).
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року №Ф-1766-52, підписана начальником Ковельського управління О. Левчук на підставі наданих їй повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року № Ф-1766-52, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-1766-52 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський