м. Вінниця
23 вересня 2019 р. Справа № 120/2577/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника позивача: Мишковської Т.М.,
представника відповідача: Кухрівського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області про відмову у переведенні позивача на спрощену систему оподаткування. На думку позивача, оскільки Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України є неприбутковою організацією, яка не має статутного капіталу, тож до нього не можуть бути застосовані обмежувальні приписи, визначені п.п. 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
02.09.2019 до канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду від представника Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі №120/2577/19-а, а саме ГУ ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області.
В судовому засіданні 02.09.2019 судом ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області заміну неналежного відповідача у справі.
В судовому засіданні 02.09.2019 у зв'язку із наданням часу представнику відповідача для подання відзиву судом було відкладено розгляд справи на 23.09.2019.
04.09.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що юридична особа, яка внесена до реєстру неприбуткових установ та організацій, може обрати третю групу спрощеної системи оподаткування у разі дотримання вимог встановлених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, за умови виключення її з реєстру неприбуткових організацій, а оскільки Вінницька обласна організація товариства сприяння обороні України не зверталась до Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області про виключення її з Реєстру неприбуткових організацій у відповідача відсутні підстави для задоволення заяви позивача. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при поданні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування порушено вимоги підпункту 291.5.5 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, зокрема згідно реєстраційних даних платника в переліку засновників наявна юридична особа товариство сприяння обороні України, що не є платником єдиного податку з сумою внеску до статутного фонду 100% від розміру статутного капіталу.
В судовому засіданні 23.09.2019 представником позивача було надано суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів, що підтверджують понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги, та надано суду пояснення стосовно позовних вимог, відповідно до яких представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 23.09.2019 представником відповідача були надані суду пояснення, відповідно до яких відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив, що Вінницькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України 07.02.2019 було подано заяву до ГУ ДФС у Вінницькій області про застосування спрощеної системи оподаткування. ГУ ДФС у Вінницькій області листом вих. №1639/10/02-32-50-05 від 11.02.2019 повідомило Вінницьку обласну організацію товариства сприяння обороні України про відмову в переведенні на спрощену систему оподаткування.
25.02.2019 позивач повторно звернувся до ГУ ДФС у Вінницькій області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування. Проте, листом вих. №2510/10/02-32-50-05 від 26.02.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області повідомило про повторне прийняття рішення про відмову в переведенні позивача на спрощену систему оподаткування.
Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Згідно положень підпунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
При цьому суд враховує, що до моменту набрання чинності Господарським кодексом України (до 01.01.2004) юридичні особи могли створюватися відповідно до чинного законодавства із формуванням статутного фонду або без його формування. Тобто, у суб'єктів господарювання, в яких статутний фонд не сформовано (не передбачено), частку засновників (учасників) у статутному фонді визначити неможливо.
У разі, якщо засновниками суб'єкта господарювання прийнято рішення (до 01 січня 2004 року) не формувати (не створювати) статутний фонд, на нього не поширюється обмеження щодо частки засновників у статутному фонді такого суб'єкта господарювання.
Таким чином, платниками єдиного податку не можуть бути суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належить юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
Отже, на суб'єкта господарювання, засновниками якої є неприбуткова організація (громадська, благодійна), у яких не сформований (не передбачено) статутний фонд, не поширюється обмеження щодо частки засновників (учасників) у статутному фонді такої юридичної особи.
Підпунктом 1 пункту 299.9 статті 299 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є, зокрема, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.
Водночас, згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування позивача містять запис: "Розмір (грн.): 0.00".
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, з огляду на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, суд встановив, що статутний фонд Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України не сформовано, оскільки розмір внеску до статутного капіталу - 0,00 грн. Зазначене, у свою чергу, свідчить про безпідставність визначення контролюючим органом частки Товариства сприяння обороні України у відсотковому співвідношенні до несформованого статутного фонду.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд доходить висновку, що контролюючим органом не можуть бути застосовані до позивача положення підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України. А відтак, оскаржувані рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Крім того, суд враховує висновки, викладені Європейським судом з прав людини в рішенні "Серков проти України". ЄСПЛ визнав порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що національне законодавство не було чітким, а це мало наслідком його суперечливе тлумачення ВСУ; по-друге, у зв'язку з тим, що суди, всупереч національному законодавству, не застосували підхід, який був би сприятливішим для заявника, коли в його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
За приписами ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На підставі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першо статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати, понесені позивачем у даній справі зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області в повному обсязі.
Оцінюючи вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, адміністративний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В судовому засіданні 23.09.2019 представником позивача було надано суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів, що підтверджують понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги, а саме: копію договору про надання правової допомоги №1/2 від 14.02.2019; копію рахунку на оплату №04 від 06.08.2019 на суму 12000 грн.; копію платіжного доручення №1854 від 07.08.2019 з відміткою банку про проведення оплати; розрахунок вартості наданих послуг від 02.09.2019.
Враховуючи, що представник позивача адвокат Машковська Тетяна Миколаївна є адвокатом в розумінні ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та приймала участь в судових засіданнях у справі в якості представника позивача, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на надання правничої допомоги, та задовольняє їх у повному розмірі, в сумі - 12000,00 грн.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та витрат на надання правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.02.2019 та від 26.02.2019 про відмову в переведенні Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України на спрощену систему оподаткування.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Вінницькій області перевести Вінницьку обласну організацію Товариства сприяння обороні України на спрощену систему оподаткування.
Стягнути з Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь Вінницької обласної організації Товариства сприяння обороні України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вінницька обласна організація Товариства сприяння обороні України (21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2, код ЄДРПОУ 02725256)
Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)
Рішення у повному обсязі складено 27.09.2019
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович