Справа № 219/4428/19
Провадження № 2/219/1757/2019
Іменем України
(заочне)
23.09.2019 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючого судді Погрібної Н.М.,
при секретарі Мирошниченко О.Л.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №219/4428/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, Колективного підприємства «Будматеріали», Донецької товарної біржі про визнання біржових контрактів дійсними та визнання права власності на самочинно збудовані складські приміщення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Бахмутської міської ради, Колективного підприємства «Будматеріали», Донецької товарної біржі про визнання біржових контрактів дійсними та визнання права власності на самочинно збудовані складські приміщення.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що у відповідності до Біржового контракту №383-Н від 19 вересня 2000 року та Біржового контракту №363-Н від 07 вересня 2000 року позивач купила у особисту власність нежитлові приміщенням, а саме: 9/10 частин магазина №1-кирпичної будівлі загальною площею 198,60 кв.м та 1/10 частину магазина №1-корпичної будівлі загальною площею 35,10 кв.м, які розташовані за адресою (раніше АДРЕСА_1 . Вказані об'єкти були зареєстровані позивачем органах БТІ 08.09.2000 року №3-645 №363-Н та№383-Н від 19.09.2000 №645. Зазначає, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДН №1222510, виданого Бахмутською міською радою Донецької області 18 квітня 2006 року на підставі рішення Артемівської міської ради від 28.09.2005 року №4/20-588 , позивачу передана у особисту власність земельна ділянка площею 0,0403 га для обслуговування магазину на якій розташовані вказані нежитлові приміщення. Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 07.08.2002 року за №605 позивачу було дозволено виконати будівництво прибудов до магазину по АДРЕСА_2 . В 2003 році на вищезазначеній земельній ділянці позивач збудувала прибудову до магазину 95,11 кв.м, загальна площа магазину розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , після виконання будівельних робіт - склала 328,21 кв.м., але дозволу на виконання будівельних робіт позивач у встановленому порядку не отримала. Разом з тим під час проведення будівельних робіт позивачем були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. Вказує, що з початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованої будівлі не надходило. Це свідчить про те, що нею не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об'єкту нерухомості. В теперішній час позивач бажає продати належні їй вищезазначені нежитлові приміщення. З метою підготовки відповідних документів для продажу, позивач у лютому 2019 року звернулася до експерта, і їй було виготовлено ТОВ « Орієнтир-Експерт» технічні паспорти на вказані будівлі та виконаний звіт про оцінку цих об'єктів. Згідно висновку про вартість нежитлових будівель, розташованих за адресою по АДРЕСА_3 , зробленому ТОВ « Орієнтир-Експерт» у березні 2019 року стан об'єктів нерухомості добрий, технічний стан усіх несучих конструкцій і окремих елементів нежитлового приміщення та прибудови можна кваліфікувати як нормальні. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижають несучу здатність чи довговічність. У зв'язку з чим, позивач вимушена звернутись до суду з відповідним позовом та просить визнати Біржовий контракт № 363-Н (договір купівлі-продажу) від 07 вересня 2000 року, 1/10 частин магазина №1 загальною площею - 35,10 кв.м, розташованого в АДРЕСА_4 та Біржовий контракт №383-Н(договір купівлі-продажу) від 19.09.2000 року на 9/10 частин магазину №1 загальною площею -198,60 кв.м., розташованого у АДРЕСА_4 дійсним. Визнати право власності на прибудоване складське приміщення до нежитлового приміщення (магазину) , що складає загальну площу разом з прибудовою 293,71 кв.м у АДРЕСА_4 .
Представник позивача у судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Бахмутської міської ради у судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення на розсуд суду.
Представники відповідача Колективного підприємства «Будматеріали», Донецької товарної біржі у судове засідання не з'явились. Судом вживалися заходи щодо повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом, зокрема, розміщення інформації на веб-сторінці суду. Відзив та заперечення проти позову від відповідача не надходили, тому суд ухвалює рішення про заочний розгляд даної справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу від 07 вересня 2000 року, зареєстрованим за № 363-Н та договору купівлі-продажу від 19.09.2000 року, зареєстрованим за №383-Н в Артемівській філії Донецької товарної біржі, Колективне підприємство «Будматеріали» продало, а ОСОБА_1 придбала 1/10 частин магазина №1 загальною площею - 35,10 кв.м, розташованого в АДРЕСА_4 та 9/10 частин магазину №1 загальною площею -198,60 кв.м., розташованого у АДРЕСА_4 . Цим контрактом підтверджується той факт, що розрахунки між позивачем та відповідачем проведені повністю до моменту укладення контракту, претензій вони не мають. Тобто, позивач повністю виконав умови домовленості за угодою: сплатив продавцю належні суми у розмірі 17000,00 грн. та 1300,00 грн.
Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 07.08.2002 року №605, ОСОБА_1 , дозволено виконати будівництво прибудов до магазину за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДН №1222510, виданого Бахмутською (раніше Артемівською) міською радою Донецької області 18 квітня 2006 року на підставі рішення Артемівської міської ради від 28.09.2005 року №4/20-588, ОСОБА_1 передана у особисту власність земельна ділянка площею 0,0403 га для обслуговування магазину.
Із технічного паспорту, виданим КП «Артемівське БТІ» від 07 вересня 2019 року, убачається, що власником будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Згідно звіту про оцінку майна нежитлового приміщення, загальною площею 35,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленого СОД ФОП ОСОБА_2 , ринкова вартість об'єкту, станом на 03.04.2019 року, складає 26 676,00 грн.
Згідно звіту про оцінку майна нежитлового приміщення, загальною площею 35,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленого СОД ФОП ОСОБА_2 , ринкова вартість об'єкту, станом на 03.04.2019 року, складає 168 883,00 грн.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України (в редакції 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних прав та відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 року №3 з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Згідно зі ст.227 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на час укладення спірної угоди) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів..
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Позивач вважав, що укладений договір є законним, оскільки згідно ст. 15 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-XII «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають. Проте нещодавно позивач дізналася, що укладений між ним та відповідачем договір потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.
Згідно п. 1.1, п. 1.7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який діє з 7 березня 2012 року, правочини щодо відчуження майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Крім правовстановлюючого документа на житловий будинок, квартиру садибу та інше нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, долучається витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що будь-які перешкоди для нотаріального посвідчення договору на час його укладення були відсутні, що договір не був посвідчений нотаріально в зв'язку із неправильним тлумаченням на той час ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, що не виключало дотримання при його укладенні вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 р.
Крім того, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не забороняються законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Факт здійснення сторонами своїх обов'язків за договором (виконання договору) підтверджується самою письмовою угодою - біржовим контрактом , який визнаний сторонами та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Артемівське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що закріплено в ст.321 ЦК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач бажає оформити право власності на прибудоване складське приміщення до нежитлового приміщення (магазину), що складає загальну площу разом з прибудовою 293,71 кв.м у АДРЕСА_4 .
Однак, не може цього зробити, оскільки вказана будівля збудована в самочинному порядку.
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДН №1222510, виданого Бахмутською (раніше Артемівською) міською радою Донецької області 18 квітня 2006 року на підставі рішення Артемівської міської ради від 28.09.2005 року №4/20-588, за позивачем ОСОБА_3 панасівною, зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1410300000:00:012:0531, площею 0,0403 га за адресою: АДРЕСА_5 . На вказаній земельній ділянці розташоване складське приміщення до нежитлового приміщення (магазину), що складає загальну площу разом з прибудовою 293,71 кв.м.
Згідно висновку про вартість нежитлових будівель, розташованих за адресою по АДРЕСА_3 , зробленому ТОВ« Орієнтир-Експерт» у березні 2019 року стан об'єктів нерухомості добрий, технічний стан усіх несучих конструкцій і окремих елементів нежитлового приміщення та прибудови можна кваліфікувати як нормальні. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижають несучу здатність чи довговічність.
Стаття 376 ЦК України передбачає, що право власності на самочинне будівництво може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо не порушує право інших осіб і надана земельна ділянка під будівництво.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворену річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором, або законом, а право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України, суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.
Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Листом відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 22.04.2019 року №13-24-47, на звернення ОСОБА_1 , щодо визнання права власності на об'єкт будівництва нежитлового приміщення магазину з прибудовою до нього, який розташовано за адресою: АДРЕСА_5 , збудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, рекомендовано вирішити питання в судовому порядку.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Позивач не наполягав на стягненні з відповідача судового збору в сумі 1955,09 грн., який був сплачений ним при подачі позову до суду, тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене та керуючись ст.2, 7, 12, 13, 18, 76, 141, 263, 264, 265, 272, 280-283, 354,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, Колективного підприємства «Будматеріали», Донецької товарної біржі про визнання біржових контрактів дійсними та визнання права власності на самочинно збудовані складські приміщення.
Визнати дійсним Біржовий контракт № 363-Н (договір купівлі-продажу) від 07 вересня 2000 року, 1/10 частин магазина №1 загальною площею - 35,10 кв.м, розташованого в АДРЕСА_4 .
Визнати дійсним Біржовий контракт №383-Н (договір купівлі-продажу) від 19.09.2000 року на 9/10 частин магазину №1 загальною площею -198,60 кв.м., розташованого у АДРЕСА_5 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на прибудоване складське приміщення до нежитлового приміщення (магазину), що складає загальну площу разом з прибудовою 293,71 кв.м у АДРЕСА_5 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Заочне рішення може бути переглянуто Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.М.Погрібна