Справа № 560/1732/19
іменем України
19 вересня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.
за участю:секретаря судового засідання Постовіт С.В. представника позивача - ОСОБА_1 А.М. представників відповідача - П'яскорської Л.В., Ткачук Л.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Акціонерне товариство "Красилівський машинобудівний завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якій просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 17.01.2019 №0000221401, яким Публічному акціонерному товариству "Красилівський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 588 945,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями 586 455,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2490,00 грн.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 17.01.2019 №0000231401, яким Публічному акціонерному товариству "Красилівський машинобудівний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 286 028,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями 228 822,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57 206,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "ПС" від 17.01.2019 №0000251401, яким щодо Публічного акціонерному товариству "Красилівський машинобудівний завод" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365 400,00 грн.
4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54.
5. Судові витрати покласти на відповідача.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 21, 189 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної посадовими особами відповідача документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.
Позивач вказує, що на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області винесені податкові повідомлення-рішення №0000221401, №0000231401, №0000251401 від 17.01.2019, якими позивачу збільшені суми за податковими зобов'язаннями та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
23.04.2019 Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало відносно позивача податкову вимогу на загальну суму 1767974,92 грн, з яких: 815275,49 грн - основний платіж, 425096,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 527603,43 грн - пеня.
Вважаючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога винесені відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, Акціонерне товариство "Красилівський машинобудівний завод" подало скаргу від 28.01.2019 до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС України від 25.03.2019 №13877/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення №0000221401, №0000231401, №0000251401 від 17.01.2019 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Однак, позивач не погоджується з такою позицією відповідача та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, вважає їх незаконними та протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача 26.06.2019 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" відмовити в повному обсязі. Зазначає, що за результатами проведеної перевірки, посадовими особами відповідача виявлені порушення позивачем податкового законодавства. Стверджує, що контролюючим органом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, винесені на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги недійними і їх скасування - відсутні.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив викладені в позовній заяві обставини, просив позовні вимоги Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях просили в задоволенні позову Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" відмовити в повному обсязі.
Справа розглянута в порядку загального позовного провадження.
Суд встановив наступні обставини справи.
Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області у період з 26.11.2018 по 14.12.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.
За результатами перевірки складено акт від 21.12.2018 №1818/22-01-14-04/14310394.
У висновку акта перевірки зафіксовано порушення позивачем:
1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5, п. 7 П(С)Б 15 "Доходи" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290; п. 5, п. 6, п. 7, п. 27, п. 29 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318; п. 4, п. 7 П(С)БО 6 "Виправлення помилок", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137; п. 5, п. 7 П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 586 455 грн, у тому числі: за 2015 рік в сумі 576 496 грн, за 2017 рік в сумі 9 959 грн.
2. п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого:
- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 228822 грн, в тому числі: за листопад 2016 в сумі 107341 грн, за березень 2017 в сумі 53170 грн, за квітень 2017 в сумі 68311 грн;
- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2018 в сумі 19253 грн.
3. пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, щодо неподання звіту про контрольовані операції за звітний період 2015 року у строк, визначений пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України.
4. п. 49.2 ст. 49, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України ПАТ "Красилівський машинобудівний завод" не подано декларації з екологічного податку за І квартал 2015 року та ІІ квартал 2015 року.
5. п. 3.1 - 3.6, п. 3.11 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.01.2015 №111/26556 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, ПАТ податкові розрахунки за формою 1ДФ за 2 квартал 2015 року, 1 квартал 2016 року, 1, 3, 4 квартали 2017 року та 1 - 2 квартали 2018 року подано з недостовірними відомостями податкової звітності.
6. п. 167.1 ст. 167, п.п 168.1. та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відповідно до відомостей нарахування заробітної плати здійснено нарахування та виплати оподаткованого доходу працівникам в розмірі 24231,97 грн, не утримано в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб у сумі 3314,34 грн, в тому числі за: лютий 2016 року - 288,50 грн, березень 2017 року - 73,84 грн, вересень 2017 року - 144,00 грн, листопад 2017 року - 468,00 грн, грудень 2017 - 468,00 грн, січень 2018 року - 468,00 грн, лютий 2018 року - 468,00 грн, за березень 20118 року - 468,00 грн та квітень 2018 року - 468,00 грн.
7. пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6112,38 грн, в. т.ч. за квітень 2016 - 6112,38 грн.
8. пп. 1.2, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1.1, п. 168.1.2, п. 168.1 ст. 168, абзац "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відповідно до відомостей нарахування заробітної плати здійснено нарахування та виплати оподаткованого доходу працівникам в розмірі 21438,64 грн без утримання в повному обсязі військового збору на суму 264,20 грн, в тому числі за: лютий 2016 року - 24,04 грн, березень 2017 року - 6,16 грн, листопад 2017 року - 39,00 грн, грудень 2017 року - 39,00 грн, за січень 2018 року - 39,00 грн, лютий 2018 року - 39,00 грн, березень 2018 року - 39,00 грн, квітень 22018 року - 39,00 грн.
9. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, несвоєчасно подано за червень 2015 звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
10. пп. 1 п. 2 ст. 6, абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, несвоєчасно нарахована сума єдиного соціального внеску згідно звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2015 року в сумі 43816,06 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0000221401 від 17.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств: за податковими зобов'язаннями в сумі 586455 грн, 2490 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000231401 від 17.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг: за податковими зобов'язаннями 228822 грн, 57206 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0000251401 від 17.01.2019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 365400 грн.
23.04.2019 Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало відносно позивача податкову вимогу на загальну суму 1767974,92 грн, з яких: 815275,49 грн - основний платіж, 425096,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 527603,43 грн - пеня.
Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000221401 від 17.01.2019, суд зазначає та враховує наступне.
Як встановлено під час проведення перевірки та не заперечується сторонами, у 2015 році позивачем віднесено до складу інших операційних витрат в сумі 3 585 985 грн, які кореспондують з рахунком 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті". Згідно картки рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті" за січень 2015 року - грудень 2015 року станом на 01.01.2015 у позивача рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 3 585 985 по невизначеному контрагенту.
В бухгалтерському обліку віднесення вказаної дебіторської заборгованості по не визначеному контрагенту на зменшення результату операційної діяльності відображено кореспонденцією рахунків:
3 квартал 2015 року: Д-т 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті" - К-т 944 "Сумнівні та безнадійні борги" - 3 585 985 грн.
4 квартал 2015 року: Д-т 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті" - К-т 944 "Сумнівні та безнадійні борги" на суму 3 585 985 грн; Д-т 791 "Результат операційної діяльності" - К-т 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті" на суму 33 585 985 грн.
У звіті про фінансові результати форми №2 за 2015 рік, позивач вищевказану дебіторську заборгованість по не визначеному контрагенту в сумі 3 585 985 грн відобразив у рядку 2180 "Інші операційні витрати".
На запит контролюючого органу, позивач пояснив, що відображення такої суми у грудні 2015 року як віднесення курсових різниць у сумі 3 585 985 грн до складу інших операційних витрат кореспонденцією рахунків.
Однак, суд погоджується з позицією контролюючого органу, щодо неможливості віднесення вказаної суми до курсових різниць, з огляду на наступне.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 р. N 193 (надалі - Положення (стандарт) 21).
Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) 21, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Згідно з п. 5 Положення (стандарт) 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.
Відповідно до абз. "а" п. 7 Положення (стандарт) 21, на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.
Таким чином, суд погоджується з позицією представників відповідачів, що курсові різниці нараховуються на іноземну валюту, а рахунок вказаний позивачем - 6851 та має назву "Розрахунки з іншими кредиторами в національній валюті", а тому не передбачено зміни курсу валюти, на яку може збільшитись чи зменшитись заборгованість.
Крім того, в ході судового розгляду представником позивача не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів, які ідентифікують звітний період нарахування курсової різниці в сумі 3 585 985 грн, монетарну статтю, по якій нарахована курсова різниця, валюта облікування монетарної статті та курси НБУ на дати перерахування такої монетарної статті.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено в ході судового розгляду правомірність податкового повідомлення-рішення №0000221401 від 17.01.2019.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0000231401 від 17.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг: за податковими зобов'язаннями 228822 грн, 57206 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд зазначає наступне.
Під час проведеної посадовими особами відповідача перевірки встановлено, що позивачем здійснено ліквідацію основних засобів у вересні 2015 року на суму 1 219 166 грн та у листопаді 2015 року на суму 21 210 за власним рішенням.
В бухгалтерському обліку вказана операція відображена кореспонденцією рахунків: Д-т рах. 976 "Списання необоротних активів" - К-т рах.104 "Машини та обладнання" на суму 1 240 376 грн.
В ході судового розгляду судом встановлено, представниками сторін не заперечується, що позивачем у 2015 році не оприбутковано списання основних виробничих або невиробничих засобів як металобрухт.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;
Згідно з п. 189.9 ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Отже відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України, при здійсненні операцій з ліквідації основних засобів, позивач був зобов'язаний визначити базу оподаткування виходячи з балансової вартості основних засобів на дату ліквідації.
Суд звертає увагу сторін, що у випадку ліквідації основних засобів у зв'язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов'язання з податку на додану вартість у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основного засобу за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.1995 №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.
Суд встановив, що позивачем до перевірки надавалися акти на списання основних засобів від 07.09.2015 та від 06.11.2015 в яких зазначено, що комісією в складі головного інженера ОСОБА_2 , завідувача архіву ОСОБА_3 , головного бухгалтера ОСОБА_4 , визначено технічний стан даних основних засобів - не придатні до використання за призначенням.
В ході судового розгляду суд встановив, що позивачем не надано, а судом не встановлено документальних доказів, що ліквідовані об'єкти основних засобів залишковою вартістю 1 240 376 грн не можуть використовуватися за первісним призначенням, а тому податкове повідомлення-рішення №0000231401 від 17.01.2019 є правомірним та таким, що винесене відповідачем за результатами встановлених порушень податкового законодавства Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод".
Щодо неподання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно з пп. 39.2.1.4 п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: зокрема і фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.
Відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач протягом 2015 здійснював нарахування відсотків за позикою на користь компанії "ATON TERMOTECHNICS LIMITED" Кіпр, яка є нерезидентом, що відповідає критеріям, встановленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України.
Як встановлено перевіркою, позивачем згідно даних бухгалтерського обліку нараховано відсотків за користування кредитними коштами компанії "ATON TERMOTECHNICS LIMITED" Кіпр в сумі 11 582 232,60, відображені в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків:
Д-т 952 "Інші фінансові витрати" - К-т 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами".
Протягом 2015 року позивачем перераховано компанії "ATON TERMOTECHNICS LIMITED" Кіпр, відсотки за користування кредитом на загальну суму 1 163 350,32 грн.
Згідно з пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України позивач при нарахуванні на користь компанії "ATON TERMOTECHNICS LIMITED" відсотків за позикою в загальній сумі 11 582 232,6 грн був зобов'язаний подати до ДФС України звіт про контрольовані операції за 2015 рік.
Задовольняючи адміністративний позов частково та скасовуючи податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54 в частині нарахування Акціонерному товариству "Красилівський машинобудівний завод" пені у сумі 527603,43 грн суд виходив з наступного.
Пеня за положеннями підпункту 14.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суму грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Системний аналіз положень пункту 14.1.153, 14.1.175 та 14.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що об'єктом нарахування пені є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений строк. Відтак, обов'язковими умовами нарахування пені є їх сукупність, а саме наявність у платника податку обов'язку по сплаті узгодженого грошового зобов'язання та порушення строків його сплати. Самого факту наявності узгодженого грошового зобов'язання, яке сплачене у встановлені Кодексом строки, недостатньо для нарахування пені, оскільки податковий орган впродовж всього розгляду справи доводить, що пеня застосована ним як фінансова санкція, а не як засіб забезпечення податкового зобов'язання.
Об'єктом нарахування пені є грошове зобов'язання визначене контролюючим органом згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення.
Тобто, з наведеного вбачається, що нарахування платнику податку пені в разі визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання за результатами податкової перевірки починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання.
Таким чином, суд зазначає, що сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений Кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №822/2821/17.
Тому, суд вважає, що статтею 129 ПК України не передбачено нарахування платнику податку пені за весь період заниження суми податкового зобов'язання у разі виявлення контролюючим органом такого заниження.
Відповідно до частини 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод", з врахуванням положень ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3369 грн 05 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ю" від 23.04.2019 №18609-54 в частині нарахування Акціонерному товариству "Красилівський машинобудівний завод" пені у сумі 527603,43 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "Красилівський машинобудівний завод" судовий збір в розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев'ять) грн 05 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26 вересня 2019 року
Позивач:Акціонерне товариство "Красилівський машинобудівний завод" (вул. Центральна, 16, м. Красилів, Хмельницька область, 31000 , код ЄДРПОУ - 14310394)
Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя О.О. Михайлов