26 вересня 2019 року справа № 340/1980/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з заявою до Управління про визнання протиправними дій щодо повернення без прийняття до виконання ухвали господарського суду, якою звернено стягнення на грошові кошти в порядку виконання рішення суду.
Водночас, просив суд зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий документ.
У позові зазначає, що ухвала господарського суду прийнята з питань виконання судового рішення і відноситься до виконавчих документів.
Управління заперечило щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.34-35).
Стверджує, що здійснює списання коштів на підставі виконавчих документів, якими є виконавчі листи судів та накази господарських судів.
Вважає, що ухвала господарського суду про звернення стягнення на грошові кошти не відноситься до виконавчих документів.
Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.2-3).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2019 року звернено стягнення на грошові кошти у сумі 171770 грн., які належать Службі автомобільних доріг у Рівненській області в межах заборгованості останньої перед ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»» відповідно рішення цього ж суду від 10 серпня 2018 року, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с.8-11).
Ухвала прийнята в порядку приписів статті 336 ГПК України.
27 травня 2019 року суд сповістив позивача, що ГПК України не передбачено видачу наказу на підставі ухвали про звернення стягнення на грошові кошти (а.с.16).
01 липня 2019 року позивач звернувся до Управління з заявою про прийняття до виконання ухвали суду (а.с.12-13).
08 липня того ж року відповідач прийняв рішення про відмову у прийнятті до виконання (а.с.14-15).
Підстава відмови - ухвала господарського суду не відноситься до виконавчих документів.
19 серпня 2019 року суд прийняв ухвалу, якою виправив описку в ухвалі суду від 02 квітня того ж року (а.с.53-56).
В ухвалі суд зазначив, що ухвала від 02 квітня 2019 року є похідною від трьох наказів суду від 05 вересня 2016 року, в яких визначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Водночас, суд зробив висновок, що ухвала суду про звернення стягнення на грошові кошти вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, як окремий виконавчий документ, що виключає потребу видавати наказ.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, ухвалу суду від 02 квітня 2019 року про звернення стягнення на грошові кошти має виконати Управління.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 3 Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, якими є ухвала, постанова судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Таким чином, ухвала господарського суду може бути виконавчим документом.
Приписами частини 3 статті 327 ГПК України визначено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Суд прийняв ухвалу від 02 квітня 2019 року, керуючись приписами статті 336 ГПК України.
Ця норма права передбачає звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку.
Отже, суд вирішив процесуальне питання, пов'язане з виконанням судового рішення у господарській справі.
Таким чином, ухвала про звернення стягнення на грошові кошти є похідною від наказів суду від 05 вересня 2016 року, котрі видані на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23 серпня того ж року.
В ухвалі суду від 02 квітня 2019 року містяться відомості про постанову суду апеляційної інстанції і видачу наказів.
Приписами частини 7 статті 327 ГПК України встановлено, що у разі вирішення питання про: виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження - суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, у суду не виникло обов'язку видавати наказ на підставі ухвали про звернення стягнення на грошові кошти від 02 квітня 2019 року, так як вона є виконавчим документом.
Предмет судового розгляду - рішення Управління про відмову у прийнятті до виконання виконавчого документа, у яке трансформувались дії щодо його виготовлення.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність та скасування рішення Управління (порушення припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).
За таких обставин позов належить задовільнити.
Позивач поніс судові витрати в сумі 1921 грн. (судовий збір) та 2975 грн. (витрати на правничу допомогу) (а.с.4, 59-61).
Управління заперечило стосовно стягнення судових витрат (а.с.66-69).
Витрати на правову допомогу сплачені адвокату за підготовку та складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат і заяви про долучення доказів.
Такі заяви подавались до суду.
На складання позовної заяви та відповіді на відзив адвокат затратив 1,5 години та 1 годину.
На складання інших - 0,5 години.
Суд вважає такий час прийнятним з огляду на час, який витрачає суд на виготовлення судових рішень у цій категорії складності справ (не менше 2 години).
Вартість години праці становить 850 грн.
Така сума є прийнятною з урахуванням складності справи (потреба у здійсненні системного аналізу діючого законодавства).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області від 08 липня 2019 року про відмову у прийнятті до виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2019 року у справі №918/328/16.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2019 року у справі №918/328/16.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4896 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей