Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м.. Харків
16 вересня 2019 р. справа 520/7112/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,
за участю: представника відповідача - Загурської А.В.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6, 04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 16.04.2019;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має право на земельну частку (пай), що посвідчено сертифікатом від 12.02.2002. Розпорядженням Лозівської районної адміністрації від 04.08.2008 №310 виділено в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельної ділянку в розмірі земельної частки (паю) по КСП "Краснопольський" 6,04 умовних кадастрових гектар за рахунок земель державного резервного фонду на території Краснопавлівської селищної ради. також позивач зазначила, що 06.03.2019 вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою на підставі ст. 118 ЗК України щодо надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області. Проте, позивачу листом від 16.04.2019 безпідставно відмовлено. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Загурської А. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначила, що в даному випадку порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток врегульовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". В даному разі мова йде саме про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) якої Головним управлінням не оспорюється та не оспорювалось під час судового розгляду. При цьому представник відповідача звертала увагу на те, що положеннями ст. 25 ЗК України врегульовано правовідносини, пов'язані із приватизацією земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а не у колективній власності, як в даному разі. З урахуванням викладеного, посилання позивача у позовній заяві на статтю 25 ЗКУ в обгрунтування наявності у Головного управління повноважень з розпорядження землями резервного фонду КСП «Краснопавлівський», в т.ч. і спірною земельною ділянкою, є неправомірним та безпідставним.
Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового розгляду повідомленні належним чином. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
У судовому засіданні представник відповідача - Загурська А ОСОБА_2 . просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмовому відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до сертифікату РН №895192 на право на земельну ділянку (пай) від 12.02.2002 позивачу належить право на земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Краснопавлівський", місцезнаходження: село Миронівка Лозівського району Харківської області, розміром 6,04 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.17).
Розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації від 04.08.2008 №310 вирішено виділити в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) по КСП "Краснопавлівський" - 6,04 умовних кадастрових гектар за рахунок земель державного резервного фонду на території Краснопавлівської селищної ради (а.с.15).
В ході судового розгляду встановлено, що позивач Державний акт не отримувала.
06.03.2019 позивач подав заяву, з доданими до неї необхідними документами, до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектар для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській областівід 16.04.2019 №С-3078/0-2380/0/95-19 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з посиланням на розпорядження Лозівської районної державної адміністрації Харківської області від 04.08.2008 №310 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок за рахунок земель державного резервного фонду на території Краснопавлівської селищної ради", яким позивачу виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі частки (паю) по КСП "Краснопавлівський" - 6, 04 умовних кадастрових гектар за рахунок державного резервного фонду на території Краснопавлівської селищної ради.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) врегульовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року №899-IV.
Згідно положень ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Пунктом 21 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Згідно положень ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (стаття 3 зі змінами, внесеними згідно із Законом №2498-VІІІ від 10.07.2018 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", які набули чинності з 01.01.2019) підставами для виділеним земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема, врегульовано повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а саме: сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Водночас, суд зазначає, що Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" врегульовано процедуру виділення земельних часток (паїв) та перелік органів, до повноважень яких відноситься виділення останніх.
Статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, який відмінний від процедури, врегульованої положеннями ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також стосується кола осіб, зазначених у вказаному законі.
Відтак, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України та із 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
При цьому, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке затверджено Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Харківської області.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) та Положення про Головне управління передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб в межах Харківської області.
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до положень ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної (а не колективної) власності в межах області.
З огляду на викладене, відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю), правомірно виходив з положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки до повноважень Головного управління належить розпорядження лише землями державної власності сільськогосподарського призначення, з урахуванням ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, та відповідно не належить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області надання земельних ділянок, що перебувають у колективній власності.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач звертаючись до відповідача з заявою посилався, зокрема, на п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають/ лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Водночас, позивач посилався на положення ч.ч.10, 11 ст. 25 ЗК України, якими визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними у частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Суд звертає увагу на те, що порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) врегульований Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-ІV. Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
З огляду на викладене, законодавець розмежовую поняття виділення в натурі (на місцевості) нерозподіленої земельної ділянки власнику такої ділянки, що регулюється Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та виокремлює інші правовідносини, пов'язані із земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, порядок видачі яких регулюється нормами Земельного кодексу України.
Таким чином, виходячи з положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", які набули чинності з 01.01.2019, визначено компетенцію сільських, селищних, міських рад по вирішенню питань щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) власникам земельних ділянок, які перебувають у колективній власності, та беручи до уваги, що позивач звернувся з заявою до відповідача 06.03.2019 (після набрання законної сили змін до законодавства), Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не мало повноважень на розпорядження землями вказаної категорії.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України, справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту земельної документації.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6, 04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено в листі від 16.04.2019, а також зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, не підлягає задоволенню.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2019, зобов'язання вчинити певні дії, належить відмовити.
Згідно ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.04.2019, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 вересня 2019 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.