Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1584/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Покотилівської селищної ради, смт.Покотилівка Харківської області
до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області
про стягнення 503188,65 грн.
за участю представників:
позивача - Голубов С.Г. (довіреність №1402/02-21 від 05.11.18р.);
Максимкіна В.А. (довіреність №230/02-21 від 07.02.2019р.);
відповідача - Лимар О.В. (ордер ХВ 000163 від 07.08.2019р., адвокат);
Мазепа Г.Б. (ордер ХВ 1638 000117 від 26.07.19р., адвокат).
Позивач - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області (62458, Харківська обл., смт.Покотилівка, вул.Незалежності,3, код ЄДРПОУ 04396733) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275), в якому просить суд стягнути з відповідача 503188,65 грн. за бездоговірне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 63251582006006009:0029 площею1,6065 Га, по вул.Культури (колишня вул.Ул'янівська), 71-80 у смт.Покотилівка Харківської обл., що перебуває у власності територіальної громади смт.Покотилівки.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2019 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1584/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.07.2019 р.
08.07.2019 р. позивач надав до суду заяву про долучення письмових доказів до справи (вх.№16306), які судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 р. відкладено підготовче засідання на 07.08.2019 р.
29.07.2019 року відповідач надав до суду відзив (вх.№18221), в якому проти позову заперечує.
05.08.2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№18687).
Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані документи.
Протокольною ухвалою суду від 07.08.2019 року підготовче засідання відкладено на 14.08.2019 року.
13.08.2019 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№19377), які судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 922/1584/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019 р.
Протокольною ухвалою суду від 19.08.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 16.09.2019 року.
У судовому засіданні 16.09.2019 р. позивач позов підтримував, а відповідач проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідач є власником нежитлових будівель, що складається з 6 об'єктів: спальний корпус, літ. "А-2" загальною площею 1036,50 кв.м., умивальники та душові літ. "В-1" загальною площею 63,10 кв.м., вбиральня, літ. "В-1" загальною площею 22,60 кв.м., адміністративний корпус та ізолятор, літ. "Ж-1" загальною площею 161,00кв.м., ігротека, літ. "Д-Г загальною площею 47,10 кв.м., їдальня, літ. "Е-12" загальною площею 456,00 кв.м. по вул. Культури (колишня Ул'янівська) 71-80 у смт.Покотилівка Харківської області (право власності з 17.02.2016 року зареєстровано за торгівельно-комерційним товариством з обмеженої відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2016р. № 301).
Також відповідач, починаючи з 01.06.2016 року та по теперішній час, використовує земельну ділянку за вказаною адресою, яка перебуває у власності територіальної громади смт.Покотилівки, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за цю землю.
26.02.2016 року відповідач звернувся з заявою до Покотилівської селищної ради з проханням надати дозвіл на укладання договору оренди земельної ділянки по вулиці Культури (колишня вулиця Ульянівська), будинок 71-80.
31.03.2016 року рішенням сесії Покотилівської селищної ради відповідачу було надано дозвіл на укладання договору оренди та встановлена ставка орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі, про що його було повідомлено.
До теперішнього часу відповідач не уклав з Покотилівською селищною радою договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 63251582006006009:0029 за адресою: Харківська обл. , смт . Покотилівка , вул.Культури (колишня Ул'янівська) 71-80.
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 63251582006006009:0029 за адресою: Харківська обл . , смт . Покотилівка , вул.Культури (колишня Ул'янівська) 71-80 складає 1,6065 Га згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Харківському району та м.Люботин Харківської області.
Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 63251582006006009:0029 за адресою: Харківська обл . , смт.Покотилівка, вул.Культури (колишня Ул'янівська) 71-80, нормативна грошова оцінка складає: станом на 01.01.2016 року - 1695306,92 грн., станом на 01.01.2017 року -1796870,25 грн., станом на 01.01.2018 року - 1796870,25 грн., станом на 01.01.2019 року -1796870,25 грн.
На підставі Порядку визначення та відшкодування Покотилівській селищній раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок із порушенням законодавства, затвердженого рішенням XXVI сесії Покотилівської селищної ради VI скликання від 12.09.2013 року (далі - Порядку) комісією по визначенню збитків на засіданні, яке відбулося 08.04.2019 року, розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Покотилівській селищній раді.
Згідно акту комісії №10 від 08.04.2019 року нараховано відповідачу збитки за користування земельною ділянкою без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав площею 1,6065 Га за адресою: Харківська обл., смт.Покотилівка, вул.Культури ( колишня Ул'янівська) 71-80, за період з 01.06.2016 року по 31.03.2019 року на суму 503188,65 грн.
Акт про визначення збитків власнику землі від 08.04.2019 року №10 затверджений рішенням виконавчого комітету Покотилівської селищної ради від 09.04.2019 року.
Згідно інформації ДФС України в Харківській області від 03.01.2019 року відповідач не надавав декларації з плати за землю за 2016-2018 роки. Жодних коштів від відповідача на рахунок ради не надходило.
Відповідачу було направлено поштою повідомлення разом з копією акту про визначення збитків власнику землі від 08.04.2019 року №10, яким запропоновано у 10-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його та про результати їх розгляду інформувати у письмовій формі Покотилівську селищну раду. До теперішнього часу зазначене повідомлення залишилось без відповіді з боку відповідача.
Рішенням Покотилівської селищної ради від 21 травня 2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт.Покотилівка станом на 01 січня 2013 року. Згідно даного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель смт.Покотилівка.
Рішенням Покотилівської селищної ради від 18 лютого 2016 року "Про упорядкування розміру ставок за оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради" вирішено встановити розмір орендної плати за землю всім користувачам земельних ділянок у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України.
Згідно зі ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок іншої особи (потерпілого власника цієї ділянки) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує повністю, з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що відповідно до Договору оренди землі від 12 грудня 2005 року та Додаткової угоди від 29 червня 2011 року розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки землі.
17.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (Продавець) та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з Іноземними інвестиціями фірмою "Харків-Москва" було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за яким продавалося нерухоме майно: нежитлове приміщення Дитячого оздоровчого табору "Берізка", що складається з 6 об'єктів, що розташовані за адресою: вул.Ул'янівська, 71-80, смт. Покотилівка, Харківська обл.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто положення цієї статті прямо вказують, що умови користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача і нового повинні бути однаковими. Проте з невідомих причин Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області ігнорує вимоги цієї статті, оскільки вона запропонувала відповідачу укласти Договір оренди землі з орендною платою в 10% від нормативної грошової оцінки землі, тобто на умовах, відмінних від тих, що були у попереднього землекористувача. Тобто, позивач наполягає на тому, щоб новий землекористувач - відповідач - уклав Договір оренди землі, який на думку відповідача суперечить вимогам закону.
Відповідач вважає, що спірні правовідносини не є кондикційними, посилаючись на п.п. 36, 37 Постанови Верховного суду від 27.02.2019 р. у справі № 913/661/17. а саме, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ).
Відповідач вважає, що застосовувати положення ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин не можливо, оскільки вони мають договірний характер.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з приписами ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада смт.Покотилівка як власник спірної ділянки делегує Покотилівській селищній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Згідно з п. "а" ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Статтею 120 Земельного кодексу України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст.ст.125, 126 ЗК України та ст.182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В пункті 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6, зокрема зазначено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Оскільки відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.
Зокрема, згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Судом встановлено, що рішення Покотилівської селищної ради від 18.02.2016р. "Про упорядкування розміру ставок за оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради", яким встановлено розмір орендної плати за землю всім користувачам земельних ділянок у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб, відповідачем в передбаченому законом порядку не оскаржувалося, на даний час є чинним та таким, що підлягає виконанню.
Суд звертає увагу відповідача, що визнання недійсним вищезазначеного рішення позивача, відповідність його нормам діючого законодавства, зокрема ст.120 ЗК України, не є предметом спору у даній справі.
Водночас, за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріали даної справи не містять доказів державної реєстрації права користування або оренди відповідачем спірної земельної ділянки, відповідач використовує її для розміщення власних об'єктів нерухомого майна, без оформлених у встановленому порядку правовстановлюючих документів.
Отже, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини не мають договірний характер.
Щодо застосування правових норм у спірних правовідносинах суд дотримується наступної правової позиції.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Як зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.
Відтак, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Отже, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.1212 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (адреса: 63030, Харківська обл., Валківський р-н, с.Шарівка; код ЄДРПОУ 14344275) на користь Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області (адреса: 62458, Харківська обл., смт.Покотилівка, вул.Незалежності, 3; код ЄДРПОУ 04396733) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 503188,65 грн. та 7547,83 грн. судового збору
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" вересня 2019 р.
Суддя К.В. Аріт
Справа №922/1584/19