1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київський апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 вересня 2019 року, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2019 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Чеченській республіці, громадянина Російської Федерації, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , строком до 14 жовтня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя зазначив, що менш обтяжливі запобіжні заходи, у тому числі і особиста порука, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2019 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Як зазначає апелянт, слідчий суддя, визначивши ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не врахував, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_6 вчинено із застосуванням насильства, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Ірпінським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, відомості про яке 16 серпня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019110040001445, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
16 серпня 2019 року в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КК України затримано ОСОБА_6 та наступного дня йому повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб , із застосуванням спеціально пристосованого предмету для нанесення тілесних ушкоджень.
17 серпня 2019 року слідчий Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2019 року вказане клопотання задоволено, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , строком до 14 жовтня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_6 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя в межах норм кримінального процесуального закону, оцінивши тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , дані які характеризують його особу, визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується колегія суддів, а тому доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, яка не містить чіткої заборони не визначати заставу особі, яка вчинила злочин із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, "Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, а саме сплатити як одну з умов для звільнення під заставу не надмірну суму внеску." рішення у справі «Гафа проти Мальти». Відповідно до прецедентного права ЄСПЛ, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави. При цьому у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою з визначенням застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 17 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , строком до 14 жовтня 2019 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/5017/2019 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1