Справа №22-ц/824/12285/2019 Головуючий у 1-й інстанції:Мазур Ю.Ю.
761/21380/19 Доповідач - Чобіток А.О.
16 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,заінтересовані особи: Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,-
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просила заборонити Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України до набрання чинності судовим рішенням у цивільній справі вчиняти дії, а саме: виселяти її з донькою ОСОБА_2 із гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України; створювати їй та її донці ОСОБА_2 перешкоди в користуванні кімнатою № АДРЕСА_1 гуртожитку, який належить Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, зокрема у вході та виході до гуртожитку і кімнати, користуванні житлово-комунальними послугами, електроенергією, шляхом укладання договору найму кімнати № АДРЕСА_1 у зазначеному гуртожитку тощо.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Постановлено заборонити Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції Українивчиняти наступні дії: виселяти ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_2 із належного Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; створювати перешкоди в користуванніОСОБА_1 та її донці ОСОБА_2 кімнатою № АДРЕСА_1 ,зокрема у вході та виході до гуртожитку і кімнати, користуванні житлово-комунальними послугами,електроенергією.
В апеляційній скарзі представник Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України просить скасувати вказану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному об'ємі. Зазначає, що суд прийшов до хибного висновку, що вказаний гуртожиток є місцем компактного поселення внутрішньо переміщених осіб у розумінні ЗУ « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» і на підставі чого з такими особами були укладені відповідні договори. Згідно з п.6 ч.8 ст.11 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла,придатного для проживання,за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій. Інститут, як балансоутримувач приміщення вказаного гуртожитку не укладав з відповідними місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування договори для часткової оплати вартості тимчасового проживання таких осіб, як це зазначено у п.1 Розпорядження КМУ від 16.10.2014 року № 1068-р «Про забезпечення часткової оплати вартості тимчасового проживання громадян, які переміщуються з тимчасово окупованої території та району проведення антитерористичної операції». Указаний гуртожиток не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнили кімнату в гуртожитку 04.06.2019 року і з цього часу у гуртожитку не перебувають. Судом першої інстанції не з'ясовано ні характеру спору, ні суті позовних вимог, унаслідок чого не оцінено співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами.
Відзивів на апеляційну скаргу Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Установлено, що в травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення до пред'явлення позову способом зазначеним вище, у якій зазначала, що вона з донькою ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами та з 09.07.2015 року проживають у гуртожитку, який належить Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України за адресою: м. Київ, вул. Кустанайська 6. Необхідність такого забезпечення ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з метою змусити їх покинути гуртожиток Інститут спочатку укладав з ними договори на проживання строком на один місяць, а з січня 2019 року взагалі відмовився укладати новий договір. Після цього адміністрація Інституту продовжила здійснювати тиск на них, а саме: фізично не пускати їх до кімнати через прохідну гуртожитку, невідомий чоловік розпочав регулярно грюкати в двері їх кімнати із вимогою звільнити кімнату, заявляючи що адміністрація Інституту вже уклала з ним договір найму нашої кімнати. Вони були змушені звернутися за допомогою до представництва Організації Об'єднаних Націй в Україні, які прибули на нашу зустріч із адміністрацією Інституту. На цій зустрічі 15 квітня 2019 року, перебуваючи під впливом тяжкої обставини (загрози позбавлення єдиного житла), вони були вимушені укласти договір № 72/2019/АДРЕСА_1 про надання послуг тимчасового перебування у гуртожитку Інституту, яким передбачено їх проживання в гуртожитку лише до 31.05.2019 року. У них немає іншого житла, в Донецьк повертатися небезпечно до завершення ООС, відповідно немає куди йти з гуртожитку Інституту, а погодитись на проживання лише до 31.05.2019 ми також не можемо. У зв'язку з цим вони вимушені звернутися із цією заявою про забезпечення позову.
Зазначала, що 30 травня 2019 року подасть до Шевченківського районного суду міста Києва позовну заяву про визнання за нею права тимчасового користування та зобов'язання Інституту укласти зі нею договір тимчасового найму житлового приміщення, а саме: кімнати № АДРЕСА_1 , належного Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви ОСОБА_1 додала копії довідки від 27.10.2016 року про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки про розмір, призначеної їй пенсії за віком,договору №72/2019/АДРЕСА_1 про надання послуг з тимчасового перебування у гуртожитку Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України від 15.04.2019 року, укладений між останнім та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якого у період з 01 березня 2019 року по 31.05.2019 року Інститут надає за плату для тимчасового перебування 2 ліжко-місця у кімнаті № АДРЕСА_1 гуртожитку АДРЕСА_1 , заяви без вказівки прізвищ та підписів про зобов'язання звільнити кімнату № АДРЕСА_1 , заяв ОСОБА_1 від 24.09.2015 року та 09.07.2015 року про її поселення у гуртожиток, листа Інституту від 07.12.2018 року, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 попереджено про те, що з 01.02.2019 року вступає укладений з іншими особами договір про надання послуг з тимчасового перебування у кімнаті № АДРЕСА_1 гуртожитку, унаслідок чого останні зобов'язані звільнити приміщення, заяви ОСОБА_1 від 10.12.2018 року на указаний лист Інституту, заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 26.04.2019 року до керівництва Інституту про продовження строку дії договору №72/2019/АДРЕСА_1 з 01.06.2019 року по 31.08.2019 року, листів Голосіївського управління юстиції, з яких убачається, що 25.03.2019 року між ОСОБА_1 та працівниками гуртожитку Інституту виникла конфліктна ситуація.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).
Згідно із п.п. 2, 3, 10 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини..
Аналіз ст.ст. 149,150 ЦПК України свідчить про те, що заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову про забезпечення позову у вказаний нею спосіб, суд першої інстанції врахував ті обставини, що адміністрація Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України умисно створює непридатні умови для проживання з метою виселення таких осіб, у тому числі заявника та членів її сім'ї шляхом відключення електро, тепло і водопостачання, а також завишення тарифів комунальних послуг за проживання у гуртожитку, внаслідок чого порушуються права, свободи та законні інтереси заявника, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо можливого безпідставного її виселення із вказаного гуртожитку та умисного перешкоджання у вільному користуванні вказаним житлом. Разом з тим, заявником ОСОБА_1 надано копію позовної заяви про визнання права тимчасового користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти договір тимчасового найму житлового приміщення, яку вона подала до Шевченківського районного суду м. Києва після подання цієї заяви про забезпечення.
Також судом враховано, що заявником ОСОБА_1 в повній мірі доведено наявність порушених прав та її законних інтересів за захистом яких вона звернулась до суду.
Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Установлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Інститутом права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України15. ІНФОРМАЦІЯ_1 року укладено договір №72/2019/АДРЕСА_1 про надання послуг з тимчасового перебування у гуртожитку Інституту, відповідно до якого у період з 01 березня 2019 року по 31.05.2019 року Інститут надає за плату для тимчасового перебування 2 ліжко-місця у кімнаті № АДРЕСА_1 гуртожитку АДРЕСА_1 .
Тобто дія указаного договору закінчувалась 31.05.2019 року.
Подавши заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову 27.05.2019 року, ОСОБА_1 будь-яких доказів того, що станом на 27.05.2019 року за нею Інститутом не визнається право тимчасового користування кімнатою у гуртожитку та відмовлено останнім в укладанні договору тимчасового найму житлового приміщення, не надала.
ОСОБА_1 надано копію її та ОСОБА_2 заяви від 26.04.2019 року до керівництва Інституту про продовження строку дії договору №72/2019/АДРЕСА_1 з 01.06.2019 року по 31.08.2019 року, направлену ними поштою (а.с.17). Проте доказів отримання Інститутом указаної заяви не надано.
Відсутні і докази того, що Інститут відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Тобто, будь-яких доказів того, що після 31.05.2019 року Інститут мав намір виселяти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не мав наміру продовжувати договірні відносини з ними щодо їх проживання, матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність спору між сторонами на момент подачі заяви про забезпечення позову.
Листи поліції, надані ОСОБА_1 на підтвердження спору, свідчать лише про те, що 25.03.2019 року між ОСОБА_1 та працівниками гуртожитку Інституту виникла конфліктна ситуація, проте яка саме конфліктна ситуація та з приводу якого питання, данні докази інформації не містять.
Проте суд першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 в повній мірі доведено наявність порушених прав та її законних інтересів, на вказане уваги не звернув.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення, мотивуючи підстави її задоволення, суд першої інстанції фактично вирішив можливий позов ОСОБА_1 до Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України про визнання права тимчасового користування кімнатою у гуртожитку та зобов'язання укладення договору тимчасового найму житлового приміщення, установивши обставини того, що, на думку суду першої інстанції, адміністрація, Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України умисно створює непридатні умови для проживання з метою виселення таких осіб, у тому числі заявника та членів її сім'ї шляхом відключення електро, тепло і водопостачання, а також завишення тарифів комунальних послуг за проживання у гуртожитку, внаслідок чого порушуються права, свободи та законні інтереси та заз6начивши про те, що заявником ОСОБА_1 в повній мірі доведено наявність порушених прав та її законних інтересів.
До того ж , посилання суду на те, що ОСОБА_1 надалакопію позовної заяви про визнання права тимчасового користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти договір тимчасового найму житлового приміщеннядо Шевченківського районного суду м. Києва після подання цієї заяви про забезпечення, не можна визнати обґрунтованим, оскільки в матеріалах справи зазначений документ відсутній.
Також колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що з заявою про забезпечення позову звернулась лише ОСОБА_1 , зазначивши ОСОБА_2 особою, яка може мати статус третьої особи, проте суд безпідставно залишив даний факт поза увагою забезпечивши позов і щодо ОСОБА_2 ..
Не обґрунтовано судом і те, яким чином невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
На підставі викладеного ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, унаслідок чого вона підлягає скасуванню з постановленням нової про залишення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, , 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи: Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий : А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
М.І. Оніщук