Справа №363/2101/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/11099/2019
19 вересня 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року у справі за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
29 травня 2018 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до суду із названим позовом, де просив, з врахуванням зави про збільшення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь майнову шкоду в розмірі 92 731 грн., яка складається з отриманої стипендії - 75 890,32 грн. та суми виплаченої заробітної плати науковому керівнику - 16 840,68 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідача наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка №607-34 від 22 жовтня 2013 року було зараховано до аспірантури університету на факультет соціології на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 22.00.03 «Соціальні структури та соціальні відносини» з 01 листопада 2013 року.
Між відповідачем та університетом було укладено угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення від 01 листопада 2013 року №456.
На підставі рішення кафедри та у зв'язку з невиконанням індивідуального навчального плану вченою радою факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було прийнято рішення про відрахування відповідача, аспіранта факультету соціології другого року навчання без відриву від виробництва, а наказом ректора від 09 квітня 2015 року №153-34 ОСОБА_1 було відраховано 31 березня 2015 року зі складу аспірантів факультету соціології у зв'язку із невиконанням індивідуального плану роботу аспіранта без поважних причин.
Відповідно до угоди, аспірантка, зокрема, зобов'язувалась виконувати індивідуальний план роботи.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і, як аспірант університету, своїми діями завдав позивачу майнової шкоди.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог Київського національного університету імені Тараса Шевченка відмовлено.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем було порушено умови угоди в частині зобов'язання виконувати індивідуальний план роботи аспіранта, та те, що останньою він не був виконаний.
Разом з тим, підставами відрахування в наказі №153-34 від 09 квітня 2015 року зазначено заява аспірантки, рішення вченої ради факультету соціології від 25 березня 2015 року, протокол №8, дозвіл проректора, що спростовує позицію позивача, що відповідача відраховано саме у зв'язку із невиконанням індивідуального плану роботи та порушення, в свою чергу, умов угоди.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення виплаченої суми заробітної плати науковому керівнику у розмірі 16 840, 68 грн. задоволенню не підлягають.
Що стосується відшкодування вартості навчання, пов'язаної з виплатою стипендії у розмірі 75 890,32 грн., то вона виплачувалась відповідачу університетом добровільно, як засіб для існування, тому відсутні підстави для її стягнення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київський національний університет імені Тараса Шевченка подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, наказом №607-34 ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було зараховано до аспірантури факультету соціології, на навчання з відривом від виробництва за спеціальністю 22.00.03 «Соціальні структури та соціальні відносини» з 01 листопада 2013 року, що підтверджується відповідним витягом з наказу ( а.с. 5 т. 1 ).
01 листопада 2013 року між сторонами було укладено угоду №456 про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення ( а.с. 6 т. 1 ).
Відповідно до угоди аспірант зобов'язався, зокрема, дотримуватися всіх умов Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових працівників.
В разі відрахування за наслідками атестації, невиконання індивідуального плану без поважних причин, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку університету повинен відшкодувати вартість навчання згідно з чинним законодавством ( там же ).
Вченою радою факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури за невиконання індивідуального плану, що підтверджується витягом з протоколу №8 від 25 березня 2015 року ( а.с. 7 т. 1 ).
Наказом №153-34 від 09 квітня 2015 року ОСОБА_1 було відраховано зі складу аспірантів факультету соціології з 31 березня 2015 року, у зв'язку з невиконанням індивідуального плану роботи ( а.с. 8 т. 1 ).
При цьому, зазначене рішення позивача, яким вирішено питання про відрахування відповідача з аспірантури, в установленому порядку не оскаржувалось.
Разом з тим, університетом було витрачено державні кошти в сумі 92 731 ( 75 890,32 + 16 840,68 ) грн., що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 за період навчання та розрахунком оплати праці наукового керівника ( а.с. 49-50 т. 1 ).
Будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у відповідності до положень ст. 77-80 ЦПК України на спростування витрачених коштів на навчання ОСОБА_1 в зазначеному розмірі матеріали справи не містять і таких остання не надала ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Відповідач у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 65).
А відтак, враховуючи те, що відповідач всупереч укладеній між сторонами угоді про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконала індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого останню відраховано з аспірантури університету та те, що рішення позивача, яким вирішено питання про відрахування її з аспірантури в установленому порядку не скасовано, то, на переконання апеляційного суду, позивачем обґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення майнової шкоди у визначеному їм розмірі.
Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 травня 2019 року у справі №755/7554/18-ц.
Проте, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги слід залишити без задоволення відповідно до положень ст. 267 ЦК України, оскільки, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності ( а.с. 160 т. 1 ), враховуючи те, що право у позивача на стягнення грошових коштів виникло 09 квітня 2015 року із виданням наказу про відрахування ( а.с. 8 т. 1 ), а з позовними вимогами позивач звернувся лише 29 травня 2018 року ( а.с. 1-4, 31 т. 1 ), тобто з пропуском строку позовної давності.
За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, і, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 267, 526, 610, 611, 626, 638 ЦК України, п. 22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №309 від 01 березня 1999 року, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення про залишення позовних вимог без задоволення за їх необґрунтованістю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про залишення позовних вимог без задоволення у відповідності до ст. 376 ЦПК Українита названих положень матеріального і процесуального права у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року у справі за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: В.В. Гуль
Л.П. Сушко